
- •2.2. Соціальна стратифікація
- •36. Теорія класів к.Маркса та неомарксиські підходи до класової структури
- •37. Теорія класів м.Вебера та неовеберіанські підходи до класової структури
- •38. Професійна, економічна та політична стратифікація
- •39. Соціальна мобільність, її види
- •40. Соціологічні теорії еліти.
- •2.3. Соціологія релігії
- •41. Особливості визначення феномену релігії е. Дюркгаймом
- •42. Релігійні організації (церква, секта, деномінація) та особливості їх визначення
- •43. Релігія як елемент соціальної системи. Проблема визначення поняття „релігія”
- •44. Релігія та соціальні конфлікти
- •45. Секуляризація та сучасні релігійні тенденції
- •2.4. Соціологія політики
- •46. Соціологічні підходи до визначення поняття влада. Держава як центральний інститут політичної системи: концепції та показники ефективності
- •47. Соціологічний супровід політичної діяльності. Типи електоральних досліджень. Соціологічне дослідження еліт: теоретичні підходи та методи емпіричного дослідження
- •Соціологічна концепція
- •Соціально-психологічна концепція
- •Теорія «раціонального вибору»
- •Теорія «політичного поля»
- •48. Політичний зріз деформації масової політичної свідомості (на підставі показників авторитаризму та соціального цинізму)
- •2.5. Соц. Аналіз політичних систем
- •49. "Система" у соціології. Поняття, елементи, структура пол. Системи
- •50. Система соціально-політичних показників
- •51. Порівняльний соціологічний аналіз діяльності пол.. Партій
- •Індекс ефективної кількості партій
- •Індекс агрегації
- •Індекс фракційності
- •Індекс урядової істотності
- •Індекс урядової участі визначається як співвідношення між двома критеріями: кількістю кабінетів сформованих в зазначений період та суми участі в них конкретної політичної партії.
- •52. Порівняльний соціологічний аналіз судових, правоохоронних та пенітенціарних систем як складових пол.. Системи
- •53. Здоров'я та хвороби пол. Систем: нормативні зразки та відхилення від них
- •2.6. Соціологія міжнародних відносин
- •54. Методологічні засади і проблеми кросс-національних досліджень
- •55. Інтегровані соц-політ. Та соц.-економ. Показники у кросс-національн. Порівнянні (індекс люд. Розвитку, індекс свободи (Freedom House), індекс сприйняття корупції, індекс
- •56. Неомарксизм у соціології міжнародних відносин про світові структури соціальної нерівності.
- •57. Орієнталізм у соціології міжнародних відносин: сучасні політичні та дискурсивні протистояння
- •58. Методи соціологічного дослідження міжнародних відносин (інвент – агаліз, контент – аналіз, дискурс – аналіз).
- •59. Основні школи теорії управління
- •60. Стратегічний менеджмент в організаціях
- •1.Аналіз середовища підприємства.
- •2.Визначення місії і цілей.
- •3.Вибір стратегії.
- •4.Виконання стратегії.
- •5.Оцінка і контроль реалізації стратегії.
- •61. Головні моделі лідерства
- •62. Мотивація у процесі управління.
- •63. Конфлікти у процесі управління.
- •2.8 Соціологія особистості
- •64. Філософсько-соціологічні уявлення про особистість. Розмежування понять "людина", "індивід", "особистість" та "індивідуальність".
- •65. Суть процесу соціалізації, її види, чинники та агенти
- •66. Соціальні ролі та статуси. Диспозиційна теорія саморегуляції поведінки людини
- •2.9. Етносоціологія
- •67. Етноси та нації: соціологічні аспекти дослідження
- •68. Ключові підходи до формування нації (примордіалізм, модернізм, функціоналізм, дискурс-аналіз)
- •69. Поняття нації в соціології
- •70. Проблема сучасного етнонаціонального розвитку українського суспільства
- •71. Соціальна та етносоціальна дистанція. Соціальна шкала Богардуса
- •2.10. Історія та колективна пам‘ять
- •72. Концепція колективної пам‘яті та стани досліджень в її межах
- •73. Методи досліджень колективної пам‘яті та історичної ідентичності в соціології
- •74. Ритуали комеморації святи, колективні акції та політики ідентичності
65. Суть процесу соціалізації, її види, чинники та агенти
Для розуміння сутності соціальних явищ, системи взаємозв'язків людей у суспільстві необхідно знати, що є рушійною силою вчинків кожної конкретної людини. Індивідуальна поведінка є основою розуміння життя соціальної групи чи суспільства. Входження людини в соціальну спільноту визначається поняттям "соціалізація".
Соціалізація - це процес, під час якого індивід засвоює культурні норми та соціальні ролі.
У зв'язку з тим, що людина є активним суб'єктом, взаємодія її з середовищем пов'язана не лише із засвоєнням його вимог, але і з можливістю змінювати середовище, впливати на нього. Взаємодія індивіда та соціального середовища в процесі соціалізації відбувається у формі адаптації та інтеріорізації.
Адаптація - це пасивне пристосування людини до соціального середовища.
Інтеріорізація - це активна взаємодія індивіда із середовищем, у якому людина робить свідомий вибір.
Соціалізація особистості відбувається під упливом агентів та інститутів соціалізації, що формують, спрямовують, стимулюють чи обмежують формування особистості.
Агенти соціалізації - це люди, котрі відповідають за засвоєння культурних норм і соціальних ролей.
Інститути соціалізації - організації, що впливають на процес соціалізації та його організацію.
Агенти й інститути соціалізації виконують важливі функції, а саме:
• навчання культурним нормам і зразкам поведінки;
• контроль затим, як міцно, правильно та глибоко засвоєно соціальні норми й ролі.
Процес соціалізації відбувається в первинних і вторинних групах.
Більшість дослідників вважають, що визначальне значення має первинна соціалізація, яку здійснює сім'я. Сім'я виконує функцію посередника між дитиною та іншими соціальними системами. Рівень відповідності родинних і загальних цінностей, що пропонуються дитині для засвоєння, може бути різним. У зв'язку з тим, що сім'я деякий час є єдиним джерелом інформації про систему цінностей, що панує в суспільстві, вона й формує модель поведінки характеру, адаптації чи інтеграції індивіда в суспільство. В основі соціалізації лежить процес засвоєння рольової поведінки, який значною мірою залежить від якості рольової поведінки рідних.
До соціалізації у вторинних групах індивід підходить зі сформованою самосвідомістю (ієрархією цінностей, зразками поведінки, уявленнями про суспільство тощо). У цей час індивід стає членом різних соціальних груп, змінюється характер його взаємодії з цими групами.
Первинна соціалізація - це сфера міжособистісних відносин, вторинна - сфера соціальних відносин.
Соціалізація співвідносна з життєвими циклами. Життєві цикли пов'язані: із зміною соціальних ролей, з набуттям нового статусу, із відмовою від попередніх звичок, оточення, дружніх зв'язків, зі зміною способу життя.
Починаючи новий життєвий етап, людина змушена перевчатися. Це процес, який складається з двох етапів, безпосередньо пов'язаних між собою, - десоціалізації та ресоціалі-зації.
Десоціалізація - це процес відмови від старих цінностей, норм, ролей і правил поведінки.
Ресоціалізація - процес засвоєння нових цінностей, норм, ролей та правил поведінки замість втрачених.
Соціологи, політологи і психологи, аналізуючи процес соціалізації особи на всіх стадіях, виділяють дві моделі: 1) модель підкорення і 2) модель інтересу.
Модель підкорення характеризується досить високим ступенем регламентації, постійною взаємодією механізму вибору, механізму пропозицій та рекомендацій і механізму контролю. Отже, якраз у межах дії моделі підкорення суспільство за допомогою соціальних інститутів, цінностей і норм відбирає і готує на ту або іншу роль людей, які мають певні здібності, рівень підготовки, біопсихічні якості, що відповідають соціальним вимогам.
Модель інтересу характеризується передусім самоорганізацією особи, самоорієнтацією на власні та суспільні інтереси, самоідентифікацією, почуттям сорому, вини, недостатності знань і досвіду.
Важливо зрозуміти, що модель підкорення і модель інтересу в процесі соціалізації реалізується у нерозривному взаємозв’язку, основна ж особливість полягає в тому, що залежно від самого індивіда і соціальних умов соціалізація кожної особи здійснюється переважно за якоюсь однією моделлю. Зауважимо, що існує загальний механізм соціалізації особи, він, безумовно, використовується і в моделі підкорення і в моделі інтересу (показати додаток4).
У процесі соціалізації і активної діяльності особи формується найважливіша її характеристика — самосвідомість, яка несе в собі відбиток реальних, ідеальних і фантастичних образів та уявлень. Стадії формування самосвідомості визначаються реальними стадіями розвитку людини (дитинство, юність, зрілість).