62. Мотивація у процесі управління.

Мотивація – це вид управлінської діяльності спрямований на спонукання певної особи до діяльності на досягнення цілей в організації.

Мотивування базується на:

• Потреба – усвідомлення відсутності чого-небудь.

• Мотив – бажання, інстинкти до праці.

• Стимул – досягнення певної мети.

• Винагорода – те що люди вважають для себе цінним.

Длва основних види мотивації:

• Зовнішній вплив на людину – спонукання людини до певної дії.

• Формування мотиваційної структури – має виховний і освітній характер.

Існують такі теорії мотивації, як «Кнута і пряника» - заставляючи виконувати працівника певну роботу, за певну винагороду чи заохочуюючі якісь пропозиції. Настуна теорія «Змістова» - внутрішні потреби людини, які спонукають до праці.

Маслов виділяє такі потреби людини до мотивації:

• Фізіологічні

• Безпека

• Соціальні

• Повазі

• Самореалізації

На різних етапах кар’єри значення мотиваційних дій зротає і змінюється.

За теорією Туган-Барановського такі потреби людини до мотивації:

• Фізіологічні потреби

• Статеві

• Інстинкти

• Актруїстичні

• Практичного характеру

Загальний процес мотивації такий:

1. Успідомлення поставлених завдань і винагороди за їх виконання.

2. Порівняння поставлених завдань із власними можливостями

3. Налаштування себе на певну поведінку

4. Проведення дій, що приведуть до бажаного результату.

До найважливіших мотиваційних моделей:

• Егоцентрична модель – праця дискомфортне і обтяжливе явище.

• Самореалізаційна модель – людина стає до праці творчо і здатна самовдосконалюватися.

• Самоактуалізаційна модель - ґрунтується на припущенні, біжання бути корисним і визнаним групою для індивіда є найважливішим.

63. Конфлікти у процесі управління.

Сучасна наука про управління визнає, що конфлікт є невід'ємною частиною життєдіяльності організації. Але закономірно постає питання, як варто відноситися до конфліктів? Багато керівників або прагнуть придушувати конфлікти, або не хочуть втручатися в них. Обидві позиції помилкові, тому що вони призводять до значних втрат у діяльності організації. Перша позиція може перешкоджати розвитку потрібних, корисних для організації конфліктів. Друга — дає можливість вільно розвиватися тим конфліктам, що наносять шкоду організації в цілому і людям, які в ній працюють зокрема.

Сучасна наука про управління пропонує виробити конструктивну позицію у відношенні до конфлікту, що припускає розглядати конфлікт не як аномшіію, дисфункцію в діяльності організацій, а як норму відносин між людьми, необхідний елемент виробничого життя, що дає вихід соціально-психологічній напруженості, породжуючи зміни в діяльності організації.

Шість типів конфлікту:

1. Реальний конфлікт – це конфлікт, який об’єктивно існує і адекватно сприймається.

2. Випадковий або умовний конфлікт – залежить від обставин, що можуть змінитись, але ці обставини не усвідомлюються конфліктуючими сторонами.

3. Зміщений конфлікт – реальний конфлікт, за яким приховується інший конфлікт, що є справжнім чинником конфліктної ситуації.

4. Помилково дописаний конфлікт – конфлікт, що помилково тлумачиться.

5. Латентний конфлікт – конфлікт, який має відбутися, але не виникає тому, що не усвідомлюється.

6. Хибний конфлікт - у цьому випадку реальних підстав для конфлікту не існує, об’єктивно його немає, але він виникає у свідомості сторін через помилкове сприймання та розуміння ситуації.

Чотири форми конфліктів:

1. Цілий – несумісне очікування людей у їх цілях.

2. Уявлень – несумісних уявлень (внутрішнім, зовнішнім) людей.

3. Емоцій – несумісність почуттів.

4. Процедур – різні погляди до вирішення мети.

Шість рівнів конфлікту:

1. Внутрішньо особистісний (1 особа) – (неприємності, недосягнення цілей).

• конфлікт «так - так» неможливо вибрати між двома прерогативами.

• конфлікт «ні-ні» не можливо вибрати між двома прерогативами з негативним наслідком.

• конфлікт «так-ні» щось одне позитивні і негативні наслідки.

Дві проблеми: - дисонанс свідомості; - певні невротичні тенденції.

2. Міжособистісний конфлікт – несумісність між 2- 3 особами.

• Рольовий конфлікт.(не визначення ролі) – конфлікт між носіями різних ролей.

• Виникає коли незнає якої ролі від нас хочуть.

3. Внутрішньо груповий.

4. Між груповий – конфлікт спалахує між кількома групами:

• Вертикальний підхід – зіткнення між працівниками ієрархічної драбини.

• Горизонтальний.

• Виробничий і обслуговуючий.

• Конфлікти, які пов’язані з різними відмінностями групи.

5. Організаційний – між працівниками, які належать до цілої організації.

6. Суспільний конфлікт

Стадії конфлікту:

1. Передконфліктна стадія

2. Сам конфлікт

3. Вирішення конфлікту

4. За гладження конфлікту.