
- •2.2. Соціальна стратифікація
- •36. Теорія класів к.Маркса та неомарксиські підходи до класової структури
- •37. Теорія класів м.Вебера та неовеберіанські підходи до класової структури
- •38. Професійна, економічна та політична стратифікація
- •39. Соціальна мобільність, її види
- •40. Соціологічні теорії еліти.
- •2.3. Соціологія релігії
- •41. Особливості визначення феномену релігії е. Дюркгаймом
- •42. Релігійні організації (церква, секта, деномінація) та особливості їх визначення
- •43. Релігія як елемент соціальної системи. Проблема визначення поняття „релігія”
- •44. Релігія та соціальні конфлікти
- •45. Секуляризація та сучасні релігійні тенденції
- •2.4. Соціологія політики
- •46. Соціологічні підходи до визначення поняття влада. Держава як центральний інститут політичної системи: концепції та показники ефективності
- •47. Соціологічний супровід політичної діяльності. Типи електоральних досліджень. Соціологічне дослідження еліт: теоретичні підходи та методи емпіричного дослідження
- •Соціологічна концепція
- •Соціально-психологічна концепція
- •Теорія «раціонального вибору»
- •Теорія «політичного поля»
- •48. Політичний зріз деформації масової політичної свідомості (на підставі показників авторитаризму та соціального цинізму)
- •2.5. Соц. Аналіз політичних систем
- •49. "Система" у соціології. Поняття, елементи, структура пол. Системи
- •50. Система соціально-політичних показників
- •51. Порівняльний соціологічний аналіз діяльності пол.. Партій
- •Індекс ефективної кількості партій
- •Індекс агрегації
- •Індекс фракційності
- •Індекс урядової істотності
- •Індекс урядової участі визначається як співвідношення між двома критеріями: кількістю кабінетів сформованих в зазначений період та суми участі в них конкретної політичної партії.
- •52. Порівняльний соціологічний аналіз судових, правоохоронних та пенітенціарних систем як складових пол.. Системи
- •53. Здоров'я та хвороби пол. Систем: нормативні зразки та відхилення від них
- •2.6. Соціологія міжнародних відносин
- •54. Методологічні засади і проблеми кросс-національних досліджень
- •55. Інтегровані соц-політ. Та соц.-економ. Показники у кросс-національн. Порівнянні (індекс люд. Розвитку, індекс свободи (Freedom House), індекс сприйняття корупції, індекс
- •56. Неомарксизм у соціології міжнародних відносин про світові структури соціальної нерівності.
- •57. Орієнталізм у соціології міжнародних відносин: сучасні політичні та дискурсивні протистояння
- •58. Методи соціологічного дослідження міжнародних відносин (інвент – агаліз, контент – аналіз, дискурс – аналіз).
- •59. Основні школи теорії управління
- •60. Стратегічний менеджмент в організаціях
- •1.Аналіз середовища підприємства.
- •2.Визначення місії і цілей.
- •3.Вибір стратегії.
- •4.Виконання стратегії.
- •5.Оцінка і контроль реалізації стратегії.
- •61. Головні моделі лідерства
- •62. Мотивація у процесі управління.
- •63. Конфлікти у процесі управління.
- •2.8 Соціологія особистості
- •64. Філософсько-соціологічні уявлення про особистість. Розмежування понять "людина", "індивід", "особистість" та "індивідуальність".
- •65. Суть процесу соціалізації, її види, чинники та агенти
- •66. Соціальні ролі та статуси. Диспозиційна теорія саморегуляції поведінки людини
- •2.9. Етносоціологія
- •67. Етноси та нації: соціологічні аспекти дослідження
- •68. Ключові підходи до формування нації (примордіалізм, модернізм, функціоналізм, дискурс-аналіз)
- •69. Поняття нації в соціології
- •70. Проблема сучасного етнонаціонального розвитку українського суспільства
- •71. Соціальна та етносоціальна дистанція. Соціальна шкала Богардуса
- •2.10. Історія та колективна пам‘ять
- •72. Концепція колективної пам‘яті та стани досліджень в її межах
- •73. Методи досліджень колективної пам‘яті та історичної ідентичності в соціології
- •74. Ритуали комеморації святи, колективні акції та політики ідентичності
2.Визначення місії і цілей.
Основна мета в управлінні виробництвом полягає в тому, щоб добитися раціонального функціонування виробничих підрозділів за рахунок створення адаптивних інформаційних систем, складного набору оптимізаційних моделей і кількісних методів здатних швидко виявити і запропонувати варіант ліквідації будь-якого незапланованого відхилення на будь-якому етапі виробничо-збутового циклу.
Цілі, складаючи сутність будь-якої діяльності в сфері управління виробництвом, визначають підхід до постановки завдань, вироблення стратегій і тактики їх рішення.
При прийнятті рішень по вибору цілей виробництва перш за все визначається пріоритетність цілей стосовно головної мети і розробляються заходи по оптимізації рішення. Одночасно оптимізувати рішення у відношенні всіх цілей зазвичай не вдається внаслідок їх суперечливого характеру. Тому при виборі оптимального рішення стосовно головної мети враховуються обмеження по відношенню до інших цілей.
Ситуація, яка виникає при виборі рішення, складається з наступних елементів:
Стратегії чи плану;
Стану об’єктивних умов;
Результату, який виникне внаслідок прийнятої стратегії при даному стані об’єктивних умов;
Прогнозу, що оцінює ймовірності кожного з можливих станів об’єктивних умов;
Критерію вибору рішення, від якого залежать шляхи використання інформації для вибору того варіанту плану, який передбачається здійснити.
Виробничі підрозділи підприємства діють і розвиваються у відповідності із визначеними цілями. Для підприємства в цілому характерна основна (стратегічна, глобальна) мета, яка визначає спрямованість його функціонування у відповідності із вибраним асортиментом, обсягом випуску і якості продукції. Реалізація вказаної мети потребує чіткого визначення колективами підрозділів конкретних задач, а також відповідних ресурсів, заходів для їх виконання.
Цілі і завдання – це ті кінцеві рубежі, на досягнення яких спрямована діяльність колективів цехів. Кожний підрозділ має свої завдання. Вони повинні сприяти досягненню цілей організації. Практично цілі і завдання є ідентичними за кінцевими результатами виконання.
3.Вибір стратегії.
Після того як визначені місія і цілі, наступає етап аналізу і вибору стратегії. На цьому етапі приймається рішення стосовно того, якими засобами підприємство буде досягати поставлених цілей. Процес вироблення стратегії по праву вважається серцевиною стратегічного менеджменту. Визначення стратегії – це прийняття рішення стосовно того, що робити з окремим видом діяльності чи продуктами, як і в якому напрямку розвиватися організації, яке місце займати на ринку.
В системі управління виробництвом в розрізі стратегічного управління приймаються наступні рішення стратегічного характеру:
Стратегія товару, яка визначає процес виготовлення (трансформації). Рішення по виробничих витратах, якості і людських ресурсах сильно взаємодіють з конструкцією товару, тобто рішення по цьому товару часто встановлюють нижню межу витрат і верхні границі якості.
Стратегія процесу – можливості процесу, які доступні для виробництва товару.
Стратегія вибору місця розташування. Рішення про місце розташування як для виробництва, так і для сервісу можуть визначати успіх виробництва. Помилки зроблені при цьому, можуть зменшувати переваги.
Стратегія розміщення. Потужності, використання персоналу, постачання і планування складів будуть залежати від стратегії розташування.
Стратегія людських ресурсів. Людські ресурси – це інтегральна і дорога частина проекту всієї системи. Тому якість робочої сили, потрібні майстерність, навики і витрати на це повинні бути визначені.