1. Розвиток землетрусів та їх наслідки.

Розглядаючи уражаючі фактори землетрусу, слід відзначити, що основний збиток завдається у результаті впливу не первинних факторів, що породжуються земною стихією, — коливаннями ґрунту і тріщинами, що в ньому утворюються,— а повторними, які виникають під впливом первинних: руйнуваннями, пожежами, повенями тощо.

У ряді випадків вторинні фактори, такі як цунамі, зсуви, обвали, самі є джерелами НС. На відміну від первинних факторів, можливість виникнення або ступінь виявлення вторинних факторів можна суттєво зменшити, а іноді запобігти їм шляхом своєчасного проведення комплексу інженерно-технічних та організаційних заходів.

При землетрусах високої бальності можливі масові ураження населення, у тому числі травми різного ступеня, порушення нормальних умов життєдіяльності людей, руйнування окремих об'єктів і систем інфраструктури.

До недавнього часу зусилля багатьох країн щодо зменшення небезпеки стихійних лих були направлені на ліквідацію наслідків природних явищ, надання допомоги потерпілим, організацію рятувальних робіт, надання матеріальних, технічних та медичних послуг, постачання продуктів харчування тощо.

Однак необоротне зростання кількості катастрофічних подій і пов'язаного з ними збитку робить ці зусилля усе менш ефективними і висуває як пріоритетну нову задачу: прогнозування та попередження природних катастроф. У підсумковому документі Всесвітньої конференції із природних катастроф, що відбулася у травні 1994 року в Іокогамі (Японія), записано: «Краще попередити стихійні лиха, ніж усувати їх наслідки».

Список деяких катастроф найкрупніших масштабів:

Землетруси 27.05.1995 — Сахалін (9 балів), повністю зруйнований Нафтогірськ — загинуло 3 тисячі чоловік.

Виверження вулканів 1976 — Гватемала — виверження трьох вулканів і землетрус — загинуло 22 тисячі чоловік, 80 тисяч одержали поранення.

За дослідженнями ЮНЕСКО, з 1885 до 1977 року від землетрусів загинули 3,5 млн чоловік, що складає 3120 жертв на рік. Чисельність тих, що гинули щорічно, з 1950 до 1970 року уже склала 10 тисяч чоловік, а з 1970 до 1985 року — досягла 20 тисяч чоловік. Землетруси сталися в Індонезії, Туреччині, на Тихоокеанському узбережжі, активізувався середземноморський пояс, тобто ожили сейсмоактивні зони планети. У минулих століттях в Європі було максимум один-два сильних землетруси, а в попередньому — близько 10.

Перший сейсмоскоп винайшов китайський філософ Чан Єнг у 132 році до н. е. Це був великий глек із розміщеними по діаметру вісьмома драконячими головами. Що було всередині глека, так і залишилося таємницею. Навколо ж нього були розміщені вісім жаб (за вісьмома основними азимутами компаса) із широко розкритими ротами, направленими до голів драконів. У пащі кожного дракона лежала металева кулька. Коли траплявся землетрус, кулька падала у рот жабі. За тим, яка із жаб «ковтала наживку», визначали, в якій стороні світу відбувся поштовх... Історики того часу свідчили, що прилад дозволяв визначати землетруси на відстані до 700 км.