2.1. Національний університет «Києво-Могилянска академія»
Києво-Могилянська академія була заснована на базі Київської братської школи. 1615 року ця школа отримала приміщення від шляхтянки Галшки Гулевичівни. Деякі вчителі Львівської та Луцької братських шкіл переїхали викладати до Києва. Школа мала підтримку Війська Запорозького і зокрема гетьмана Сагайдачного.[2]
У вересні 1632 року Київська братська школа об'єдналася з Лаврською школою. У результаті було створено Києво-Братську колегію. Київський митрополит Петро Могила побудував в ній систему освіти за зразком єзуїтських навчальних закладів. Велика увага в колегії приділялася вивченню мов, зокрема польській та латини. Станових обмежень для отримання освіти не було. Згодом колегія іменувалася Києво-Могилянською на честь свого благодійника та опікуна.Навчання в академії було відкритим для всіх станів суспільства. Рік починався 1 вересня, але студентів приймали також пізніше протягом року.[2]
Процес навчання в Київській Академії складав дванадцять років. Предмети поділялися на так звані ординарні та неординарні класи. До ординарних належали: фара, інфіма, граматика, синтаксима, поетика, риторика, філософія та богослов'я. В неординарних класах викладались грецька, польська, німецька, французька, єврейська та російська мови, історія, географія, математика (курси включали алгебру, геометрію, оптику, діоптрику, фізику, гідростатику, гідравліку, архітектуру, механіку, математичну хронологію), музика, нотний спів, малювання, вищого красномовства, медицини, сільської та домашньої економіки. В 1751 р. в академії почали викладати російську мову та поезію, в 1784 р. було заборонено читати лекції українською мовою .Випускникам академії надавався сертифікат з підписами ректора та префекта.В академії відбувалися регулярні поетичні змагання з декламації віршів відомих поетів, а також власних віршів.Незважаючи на намагання випускників перетворити академію на сучасний університет, за розпорядженням уряду, указом Синоду від 14 серпня 1817 року Академію було закрито. Натомість у 1819 року в приміщеннях Києво-Могилянської академії була створена Київська духовна академія.[4]
19 вересня 1991 року, згідно з розпорядженням Голови Верховної Ради України «Про відродження Києво-Могилянської академії», було створено Університет «Києво-Могилянська академія» на історичній території Києво-Могилянської академії.[2]
2.2. Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Університет був заснований указом Миколи I 8 листопада 1833 як Київський Імператорський університет св. Володимира, на базі закритих після Польського повстання 1830-1831 років Віленського університету та Кременецького ліцею. Їм же був затверджений тимчасовий статут і штатний розклад. За цим статутом установа підпорядковувалося не тільки міністру народної освіти, але і піклувальнику округу.Це був другий університет на території Малоросії після Харківського Імператорського, відкритого в 1804 році (і шостий за рахунком університет Російської імперії).[3]
Перші заняття в університеті і його урочисте відкриття відбулося 15 липня 1834 в день Святого Володимира. У Києво-Печерській лаврі відслужили Божественну літургію, після чого присутні повернулися в орендований для навчання будинок на Печерську.У 1834 році в університеті існував лише один факультет - філософський, із двома відділеннями - історико-філологічним та фізико-математичним, на них навчалися 62 студенти. У 1835 відкрито юридичний, в 1841 - медичний факультети (згодом медичний факультет відокремився і став нинішнім Київським медичним університетом). Філософський факультет в 1850 був розділений на історико-філологічний та фізико-математичний факультети. У складі цих чотирьох факультетів університет працював до 1918.[3]