3.2.4 По системі удобрення ґрунтів

Найважливішою проблемою землеробства є забезпечення постійного зростання продуктивності сільськогосподарських культур, головним чином, за рахунок інтенсивних факторів розвитку, підвищення родючості ґрунтів. Одним з основних чинників вирішення цієї проблеми є раціональне використання органічних, мінеральних добрив та хімічних меліорантів. Вирішенню цих питань сприяє еколого-агрохімічна паспортизація сільськогосподарських угідь, яка проводиться центром "Облдержродючість" кожні п'ять років згідно Указу Президента України "Про суцільну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення" № 1118/95 від 2 грудня 1995 року[16].

Агрохімічне обстеження грунтів проведено в 2006 році. В результаті досліджувань грунтів ТОВ «Сіверське», визначили, що середньозважений вміст: 1.фосфору(Р₂О₅)переважає -56% грунтів з середнім вмістом, 34%- з підвищеним; 2. К₂О – 54% з середнім вмістом, 34%- з низьким; 3. рН-58% нейтральна,16%- близька до нейтральної; 4. вміст гумусу- 53% низький вміст і 46%- середнім вмістом гумусу.

Більшість грунтів господарства, як ми бачимо, не потребують вапнування, так як 58% с/г угідь – нейтральні. На інших ділянках вапнування проводити підтримуюче за потребою сівозміни.

Програмування урожаю – це науковий метод розрахунку продуктивності сільськогосподарських культур в агрофітоценозах на основі розрахунків впливу взаємозв’язаних факторів на життя рослин, а також якомога можливо повної інформації про стан посівів.

Найкраще під картоплю вносити восени органічне добриво – гній. ТО«ѳверське» вирощує велику рогату худобу та свиней. Виходячи з поголів’я, нагромадження гною, повністю забезпечує потребу в органічних добривах, але для забезпечення бездефіцитної кількості, потрібно правильно застосовувати мінеральні добрива. Дози мінеральних добрив визначають залежно від родючості грунту та під запланований урожай. Існує декілька варіантів розрахунку, ось один із них:

Розрахунок норм добрив виконується за формулою:

Д =	У х Н х Кг	,
	С

(3.1)

де Д –	норма добрив, кг/га поживної речовини, або ц/га фізичної ваги ( при введенні показника С );
У –	запланований урожай, т/га (з урахуванням погодних умов);
Н –	норматив витрат поживної речовини, кг на 1 т. Основної продукції (таблиця 3.1);
Кг –	Коефіцієнт поправки на забезпеченість грунту азотом, фосфором, калієм (таблиця 3.2);
С –	вміст поживних речовин у мінеральному добриві, вводиться при необхідності розрахунку певного виду добрив у фізичній вазі.

Таблиця 3.1

Середні нормативи витрат поживних речовин мінеральних добрив на 1т сільськогосподарської продукції, кг

Культура	Полісся
	N	Р205	К20	Mg
Картопля без гною	6,5	5,6	7,0	3,0
Картопля з гноєм	4,6	4,6	6,4	2,4

Таблиця 3.2

Коефіцієнти поправки до грунтів різного ступеня забезпеченості поживними речовинами при розрахунку норм добрив за нормативами їх витрат на одиницю продукції

Культура	Дуже низький	Низький	Серед­ній	Підвищений		Високий
Азотні добрива
Просапні і зернові культури	1,3	1,2	1,0	0,7	0,5
Фосфорні добрива
Овочеві	-	1,3	1,0	0,7		0,6
Калійні добрива
Просапні	1,5	1,3	1,0	0,7		0,5

Планується урожайність картоплі - 350ц/га. Візьмемо такі добрива, як:

Нітроамофоска (N – 16,Р₂О₅ – 16,К₂О – 18):

ДN = 350 ^х 4,6 ^х 1,3/16 = 130кг/га

Д Р₂О₅= 350*4,6*1,0/16 =100кг/га

Д К₂О = 350*6,4*1,3/18= 162кг/га

Каліймагнезія (К₂О- 28-30%,Мg- 8-10%):

Д К₂О = 350*6,4*1,3/28= 104кг/га

ДMg= 350*2,4*1,2/8= 126кг/га;

Отже, повне мінеральне удобрення для одержання 350ц/га картоплі, необхідно: 1) Нітроамофоска( N – 130,Р₂О₅ – 100,К₂О – 162)кг/га;

2) Каліймагнезія (К₂О- 104,Мg- 126)кг/га.