54

ВСТУП

Сільське господарство – найважливіша галузь матеріального виробництва, у якій створюються продукти харчування для задоволення безперервно зростаючих вимог населення та сировина для харчової і легкої промисловості.

Рослинництво займається вивченням закономірностей їх росту та розвитку в конкретних агро-кліматичних умовах, відношенням до обробітку ґрунту, засвоєння добрив, строків та способів сівби, інших технологічних заходів з метою створення оптимальних умов для формування врожаю.

У сучасних умовах першочергового значення набуває мінімалізація використання пестицидів, а саме, забруднення ними навколишнього середовища, бережливе ставлення до ґрунтів, раціональне їх використання, охорона ґрунтів і всебічне підвищення родючості.

Тема дипломної роботи: «Агроекономічний аналіз рослинницької галузі господарства ТОВ «Сіверське» села Дрімайлівка та заходи поліпшення технології вирощування картоплі».

Картопля – цінна продовольча, технічна і кормова культура. Вона належить до найважливіших сільсько­господарських культур та має різнобічне ви­користання. Це один з найпоширеніших на сьогодні продуктів харчування. Недарма її величають в Україні «другим хлібом». Цінність картоплі визначається високими смаковими якостями та сприятливим для здоров'я лю­дини хімічним складом. Головний харчовий компонент картоплі – вуглеводи у вигляді крохмалю. У бульбах містяться вітаміни А, В1, В2,В3, В6,С, Н, Р,PP. Картопля є незамінною сировиною для крохмалопаточної і спиртної промисловості. Бульби використовують на корм худобі як в свіжому, так і в переробленому вигляді[9].

Вважається, що для вирощування на великих площах це дуже нерентабельна і трудомістка культура. Проте досвід вирощування картоплі свідчить, що за здобуття програмованої врожайності – це одна з найприбутковіших культур[6].

В тому році в ТОВ «Сіверське» площа засаджена під картоплю значно збільшилась, так як в області відроджується галузь картоплярства, але посадка проводиться насінням низької якості; удобрення відбувається науково не обґрунтовано, що не дає оптимальних умов для повноцінного використання їх культурою, не відбувається повної віддачі на утворення запланованого врожаю; догляд за посівами, в більшій мірі, залежить від пестицидів, що негативно впливає на якість продукції та екологію.

Актуальність теми даної дипломної роботи, в наш час визначається тим, що важливим шляхом прискорення науково-технічного прогресу в картоплярстві є створення і впровадження у виробництво високопродуктивних сортів, пристосованих до відповідних ґрунтово-кліматичних умов. Цим сортам потрібно забезпечити найповніше виявлення генетичного потенціалу на основі добре поставленої насінницької роботи, освоєння зональних інтенсивних технологій.

Розділ і. Виробничо-економічна характеристика господарства

Картопля відноситься до родини пасльонових (Solanaceae), рід (Solanum L). Це трав'яна, багаторічна, бульбоплідна рослина, але в сільськогосподарській практиці використовується, як однорічна культура. Картопля належить до найважливіших сільсько­господарських культур.

Дуже широко картоплю вирощують в Україні, основні масиви її розміщені у Поліссі (близько 60%) та в Лісостепу (30%). Середня врожайність бульб у сприятливі роки досягає 125-130 ц/га, а в приватному секторі, на присадибних ділянках - 200-300 ц/га. Природні умови України дозволяють вирощувати в зоні Полісся та Лісостепу по 200-300 ц/га бульб. Продовольче споживання бульб в Україні становить 120 кг на душу населення.

Світове виробництво картоплі становить близько 300млн.т. з деякими відхиленнями по роках. Основну частину картоплі в Світі вирощують країни Європи: Росія, Україна, Польща, Німеч­чина, Франція, Італія, Білорусь. Головні виробники її на амери­канському континенті - США і Канада, в Азії - Китай та Індія. Всього картоплю вирощують більше 130 країн світу в найрізно­манітніших ґрунтово-кліматичних умовах. Середня врожайність бульб в світі знаходиться на рівні 140-150 ц/га. Найвищий урожай вирощують із Голландії - 450- 550 ц/га, дещо нижчі - у Данії, Великобританії, Бельгії, Франції, Німеччині - 350-450 ц/га, а найнижчий - у Перу, Болівії, Алжирі - менше 100 ц/га.

Бульби в середньому містять 75-80% води і до 25% сухих ре­човин. Вміст крохмалю коливається від 14 до 22%. Він легко засвоюється і розщеплюється на прості цукри, 1,5-3% білка, який добре засвоюється організ­мом. Білок за своїм амінокислотним складом близький до м'яса. Мінеральні речовини в бульбах становлять 0,8-1%. Найбіль­ше калію, кальцію, магнію, фосфору, заліза. Солі калію необхідні для нормальної діяльності серця, сприяють виведенню з організ­му надлишку рідини. Багато в картоплі клітковини (1%) і пектинових речовин (0,7%). Клітковина виводить з організму отруйні речовини, очи­щує його, покращує обмін речовин. В картоплі містяться органічні кислоти - лимонна, щавелева, яблучна , також різноманітність потрібних людині вітамінів(табл1). Досить висока калорійність картоплі: в 100 г бульб містяться 83 кілокалорії. Це в два рази більше ніж у моркви, в З рази - ніж у капусти, в чотири рази - ніж у помідорів. Вжива­ють картоплю в їжу у вигляді багатьох страв так як вона містить в собі багато вітамінів потрібних людині(табл1), проте необхідно пам'ятати, що в шкірці і позеленілих буль­бах міститься отруйна речовина - глікоалкалоїд соланін (0,005- 0,01%) , який частково розкладається під час варіння. Позеленілі бульби не використовують на харчові і кормові цілі, але вони придатні для технічної переробки.

Таблиця 1. 1

Вміст вітамінів у картоплі та потреба в них людини (за П.А. Власюком та ін., 1979) [9].

Назва вітаміну	Вміст вітаміну,Мг % до сирої речовини	Добова потреба людини
А (каротин) В1 (тіамін) В2 (рибофлавін) В3 (пантотенова кислота) В6 (піридоксин) С (аскорбінова кислота) РР (нікотинова кислота) Н (біотин) Р (цитрин)	0,06–0,23 0,2 –0,2 0,075–0,2 0,2–0,32 0,0009–0,25 5–50 0,0008–0,00 1,7–1,9 25–40	1,4 2,0 2,0 2,0 75,0 20,0 35–50

Картопля цінна кормова культура, особливо для свиней. У 100кг сирих бульб міститься 29,5 кормових одиниць. Бульби на корм використовуються у сирому і вареному вигляді. Бадилля на корм не використовують, оскільки посіви багаторазово оброб­ляють пестицидами для захисту від шкідників і хвороб.

Картопля є цінною технічною культурою. З неї виготовля­ють спирт, крохмаль, глюкозу, декстрин та ін. З 1т бульб одержу­ють 112л спирту.

Картопля, як просапна культура, має важливе агротехнічне значення. Під неї вносять органічні і мінеральні добрива, міжрядні обробітки очищують поле від бур'янів. Тому картопля є добрим попередником для зернових та інших культур.

Отже, картопля дуже цінна, корисна кормова і технічна культура, як просапна має важливе агротехнічне значення, перспективна для біологічного рослинництва, оскільки зменшує забур’яненість полів.

Картопля відноситься до рослин помірного клімату. На температуру нижче 7-8°С та вище 30°С реагує припиненням росту. Надмірна спека (вище 25°С) сильно пригнічує рослини. Якщо грунт про­грівається вище 29°С - бульби не утворюються або формуються дочірні бульбочки.

За даними спостереження професора А.Г. Лорха, сходи при 11 - 12°С з'являються на 23-й день, при 14 - 15°С – на 17-18-й день, при 18 - 25°С на 12 – 13-й день, і при 27 - 28°С на 6 – 7-й день [12].

Бульби картоплі, які пройшли період спокою, починають проро­стати при 3-5°С, однак агрометеорологічним показником початку росту картоплі вважають температуру 7°С. Проте оптимальна тем­пература для проростання бульб є 18-20°С, за якої сходи з'явля­ються через 12-13 днів. Максимальний урожай картоплі забезпе­чується при середньодобовій температурі 17-18°С.

Картопля чутлива до незначних приморозків. Пошкодження картоплиння наступає при -1,5-2°С. Приморозки -3-4,5°С пошкод­жують картоплиння на 60-100 % і знижують врожайність бульб на 25-65 %, залежно від фази розвитку рослини і часу ураження приморозками. Особливо нестійкі до приморозків молоді росли­ни. Листки і стебла чорніють і гинуть. Проте молоді рослини швидко відростають і формують добрий урожай бульб. Значно небезпечніше пізнє повернення приморозків.

Картопля досить вимоглива до вологи оскільки формує велику підземну масу при відносно малорозвиненій кореневій системі. Тому високі врожаї збирають при вологості грунту 75-85% НВ. Перезволоження, як і нестача води, негативно впливає на ріст і розвиток рослин: знижується вміст крохмалю та сухої речовини, збільшується ураження рослин грибними та бактеріальними захворюваннями, що зменшує врожайність до 40%.

Найменше вологи картоплі потрібно під час проростання й появи сходів, коли молоді рослини використовують вологу з ма­теринської бульби. З ростом рослин підвищується потреба картоплі у волозі, особ­ливо у період бутонізація - кінець цвітіння. Транспіраційний ко­ефіцієнт картоплі становить 400-550. В окремі спекотні дні кущ картоплі випаровує до 4л води. Тому в районах недостатнього зволоження всі агрозаходи мають бути спрямовані на нагромад­ження запасів вологи в грунті.

Для забезпечення високих урожаїв картоплі необхідно, щоб за вегетацію випало для ранньостиглих сортів не менше 200 мм во­логи, а для пізньостиглих 260 мм. Надмірне зволоження грунту (85% і більше) під час бульбоутворення приводить до передчас­ного відмирання бадилля, припинення росту бульб, спричинює їх загнивання. Урожайність різко зменшується.

Картопля - рослина короткого дня, вимоглива до світла. При затіненні порушуються процеси фотосинтезу, і знижується врожайність. Навіть при незначному зменшенні освітлення, відбувається пожовтіння рос­лин, витягування стебел, погіршується засвоєння елементів жив­лення з грунту. Такі несприятливі умови можуть скластися при надмірному загущенні картоплі.

Викопані бульби, що були декілька днів на світлі, зеленіють. Для насіннєвих бульб це корисно, оскільки зменшується уражен­ня хворобами і гризунами під час зимового зберігання. Продо­вольчу картоплю закривають від світла і не допускають позелен­іння, бо вона стає гіркою і отруйною.

Картопля – рослина рихлих, повітряно- і водопроникних, вологоємних, висококультурних, родючих ґрунтів (піщаних, супіщаних, легко- і середньо-суглинкових, а також осушених некислотних торфовищах). Чим менша щільність ґрунту в зоні бульбоутворення і краща доступність повітря до кореневої системи, тим більший урожай [15]. При внесенні високих норм органіки картопля добре родить на лег­ких піщаних грунтах.

Малопридатні для вирощування картоплі важкі глинисті грунти, особливо з близьким заляганням ґрунтових вод. Не підходять також засолені грунти, оскільки картопля має дуже низьку со­лестійкість. Найкраще росте на слабокислих і нейтральних грун­тах. При рН нижче 4,5 і вище 8,0 вона росте погано. Картопля відноситься до рослин помірного клімату, досить вимоглива до вологи, світла, найкраще росте на пухких та добре розпушених грунтах[1].

Вміст сухих речовин залежить від сорту, ґрунтово-кліматичних умов, агротехніки тощо. Пізньостиглі сорти, як правило, містять їх більше, ніж ранньостиглі. Період посиленого нагромадження їх співпадає з цвітінням і активним бульбоутворенням. Кількість сухих речовин дещо знижується при внесенні підвищених доз добрив, а також під час зберігання картоплі внаслідок використання вуглеводів на енергетичні потреби (дихання).

Основним компонентом сухих речовин є крохмаль, вміст якого становить 70-80% сухої і близько 18% загальної маси сирих бульб. Він нагромаджується у вигляді зерен. Чим більша кількість крупних крохмальних зерен, тим вища якість картоплі і продуктів її переробки. Крім чистого крохмалю, в зернах міститься 11-22% води, 0,06-0,13% фосфору, 0,016-0,07% ліпідів, 0,002-0,032% кремнію. У переважній більшості випадків крохмалистість прямо пропорційна тривалості вегетаційного періоду: ранньостиглі сорти містять від 10 до 16-18% крохмалю, середньостиглі – від 12 до 18-20% і пізньостиглі – від 14-15 до 22-25%. Найвищий вміст крохмалю в бульбах середньої фракції; в дрібних і великих (особливо дуплистих) він дещо нижчий.

Із класу органічних кислот картопля містить лимонну, яблучну, щавлеву, піровиноградну, фумарову, гліоксалеву та інші кислоти, які зумовлюють кислу реакцію картопляного соку. Використання аміачної селітри знижує вміст у бульбах лимонної кислоти.

Інтенсивність засвоєння азоту найвища в період посиленого розвитку бадилля, з початком відмирання бадилля практично припиняється. Фосфорнокислі сполуки поглинаються в меншій кількості, ніж азотні. Поглинання фосфору прямо пропорційне поглинанню води. Найбільше калію рослина засвоює в період інтенсивного росту бадилля і бульб, при його нестачі рослини погано використовують аміачний азот [9].

Під сортом картоплі розуміють нащадків особини чи клону, які розмножуються вегетативно і здатні на великих площах відтворювати свої властивості, зберігаючи протягом репродукцій характерні для них морфологічні ознаки.

У Державному реєстрі сортів рослин на 2008 рік налічується 123 сорти картоплі, з них вітчизняної селекції — 74 сорти (60%), та іноземної — 49 сортів (40%). У практичному картоплярстві всі існуючі сорти класифікуються за строками дозрівання, або тривалістю вегетаційного періоду, і господарським призначенням(столові, технічні,кормові, універсальні, столово-заводські ).

У кожному господарстві рекомендується вирощувати 3-4 сор­ти: 30-35% площі відводять під ранні та середньоранні, 40-50% - під середньостиглі і 15-30% під середньопізні і пізньостиглі.

Результати зарубіжних і вітчизняних селекціонерів вражають, так як виведена велика кількість продуктивних сортів які стійкі до певних хвороб. Переглянувши різноманітність сортів, я відібрала, на мою думку, найбільш рентабельні для вирощування в зоні Полісся, які стійкі проти розповсюджених в наших районах хвороб.

          Можна отримати гарні врожаї і не використовуючи геномодифікованих сортів картоплі, а скориставшись чудовими пропозиціями ЗАТ НВО„Чернігівеліткартопля”, яке розташоване на північному Поліссі України. Створено 12 сортів картоплі, з яких 8 було занесено до Реєстру сортів рослин. Розгорнуто оригінальне насінництво картоплі на основі клонального відбору та шляхом мікроклонального розмноження рослин картоплі in vitro з подальшим отриманням мінібульб у гідропонній теплиці. За останні роки в лабораторії селекції були створені три великобульбові сорти картоплі: Зоряна, Нагорода та Сувенір Чернігівський, які були занесені Державною комісією по сортовипробуванню до Реєстру сортів рослин України  з 2004, 2007 та 2009 року.

ЗОРЯНА – середньостиглий сорт столового призначення, потенційна врожайність складає 500 ц/га. бульби середньою вагою 200 – 250 г., огруглі, шкірка шероховата, біла, м’якуш білий; середньорозваристі, смакові якості відмінні. Вміст крохмалю до 18 %. Завдяки особливостям вегетативної маси – високому кущу та твердому листі, бадилля має відмінну польову стійкість до фітофторозу та порівняно менше уражується колорадським жуком. Стійкість до парші обумовлюється наявністю специфічної шероховатої сітки на шкірці бульб, яка є особливістю сорту. Відмічається відмінною лежкістю.

НАГОРОДА – ранній сорт столового призначення, врожайність сягає до 800 ц/га; середня вага бульб до 300 г. Бульби жовті, округло-овальні, шкірка гладка, м’якуш світло-жовтий, середньорозваристі, смакові якості відмінні, підвищений вміст крохмалю до 17 %, що є відмінною ознакою для раннього сорту. Кущ високий, добре облиственний, листки великі, має відмінну польову стійкість до фітофторозу, як для раннього сорту, та відмічається толерантністю до найбільш розповсюджених вірусних хвороб. Практичні спостереження показують, що сорт Нагорода за раннім накопиченням врожаю, не поступається надраннім та раннім сортам вітчизняної та іноземної селекції.

СУВЕНІР ЧЕРНІГІВСЬКИЙ – середньоранній сорт столового призначення, при забезпеченні відповідних умов вирощування врожайність досягає 800 ц/га. Бульби дуже привабливі на вигляд, середньою вагою до 300 г., шкірка вкрита дуже дрібною сіткою, бульби округлоовальні, жовті, м’якуш світложовтий, середньорозваристі, смак відмінний, вміст крохмалю 14 – 15 %. Кущ середньої висоти, має достатню польову стійкість до фітофторозу листя та відмінну стійкість бульб до парші звичайної [http://www.allbest.ru\].

Картопля може давати добрі врожаї після різних попередників. Розміщують ЇЇ після ози­мих зернових, зернобобових, однорічних і багаторічних трав, ку­курудзи на силос. На Поліссі кращими попередниками є люпин на зелене добриво і зерно. Високі врожаї збирають також після льону, озимих культур, багаторічних трав. В овочевих сівозмінах картоплю вирощують після багатьох культур, крім пасльонових, що мають багато спільних з картоплею шкідників і хвороб.

У спеціалізованих сівозмінах, де під картоплю відводять 40 – 50 % площі, її повторно розміщують на минулорічному полі при обов'язковому дотриманні високої технології вирощування.

Ранню картоплю доцільно вирощувати в зайнятих парах як післяукісну культуру, тільки для садіння слід використовувати пророщені бульби і садити в стислі строки.

Картоплю часто рекомендують для монокультурного вирощу­вання. Проте беззмінне вирощування на одному і тому ж полі приводить до сильного розвитку хвороб і шкідників, з якими є значні проблеми і при дотриманні чергування культур. Навіть на родючих грунтах, при систематичному удобренні, врожаї картоплі при повторному вирощуванні неминуче зменшуються на 30% і більше. Тому повертати картоплю на попереднє місце в сівозміні можна не раніше ніж через 3-5 років. Картопля є одним з кращих попередників для озимих та ярих зернових, льону[20].

При розробці структури посівів необхідно намагатися передбачити можливість одержання не тільки високих, але й стабільних урожаїв сільськогосподарських культур, тобто зменшити їх коливання від погодних умов. Науково обгрунтоване чергування культур у сівозміні передбачає, з одного боку, правильний підбір сприятливих для вирощування культур попередників, а з другого – оптимальне насичення сівозмін одновидовими культурами, яке враховує допустиму періодичність вирощування їх у полях сівозмін. При такій побудові сівозміна максимально виконує основну біологічну функцію – фітосанітарну і позбавляє посіви сільгоспкультур від надмірного застосування хімічних засобів захисту врожаю. У ній порівняно з беззмінними посівами культур ураженість рослин хворобами і шкідниками зменшується у 2-4 рази. Ось чому порушення наукових основ побудови сівозмін призводить до накопичення у грунті інфекцій, погіршення поживного режиму, зростання забур'яненості посівів, розповсюдження шкідників сільськогосподарських культур.

Для господарства ТОВ «Сіверське», що спеціалізується на вирощуванні різних сільськогосподарських культур в зоні Полісся, рекомендують сівозміни із 45-55% зернових, 20-25%картоплі, 20-25 кормових культур.

Картопля позитивно реагує на глибокий обробіток ґрунту, яким створюється глибокий пухкий орний шар, особливо сприятливий для формування великих бульб на важких ґрунтах. Залежно від зони вирощування картоплі, строку внесення органічних добрив належної розпушеності ґрунту досягають як зяблевим, так і весняним обробітком, включаючи й лущення стерні, основну та передпосівну підготовку ґрунту з диференціацією цих прийомів залежно від типу ґрунту, його фізичних та хімічних властивостей, забур'яненості.

Лущення проводять відразу після збирання попередника або не пізніш як через 3-4 дні після збирання з використанням лущильників (ППЛ-10-25, ЛДГ-10А та ін.). Після появи сходів бур'янів поле орють плугами з передплужниками (ПЛН-4-35, ПЛН-6-35 та ін.) на глибину 27 – 30 см. На ґрунтах з мілким орним шаром використовують плуги-розпушувачі (ПРПВ-5-50 та ін.).

На площах з неглибоким орним шаром кореневища «вичісують»: проводять лущення полицевими лущильниками або мілку оранку на глибину залягання кореневищ бур'янів у ґрунті (10-15 см), після чого кореневища витягують з ґрунту (вичісують) пружинними культиваторами або боронами і вивозять за межі поля.

На Поліссі оброблені восени дерново-підзолисті ґрунти часто запливають. При внесенні восени гною або компостів на запливаючих ґрунтах його звичайно придисковують. Весняне приорювання органіки менш ефективне, ніж осіннє і приводить до зниження врожайності[1]. Якщо восени гній не вносили, часто обмежуються дворазовим лущенням і переносять дальший обробіток ґрунту на весну [14].

Якщо під картоплю вирощують післяжнивний люпин, його часто залишають на зиму для снігозатримання і приорюють навесні. Практика багатьох поліських господарств показує, що весняне приорювання люпину за ефективністю не поступається осінньому, а інколи й перевершує його.

Обробіток ґрунту під післяукісну картоплю включає лущення на глибину 7-8 см і неглибоку оранку на 16-18 см з обов'язковим внесенням органічних і мінеральних добрив.

Для підвищення родючості грунту і урожайності картоплі, важ­ливо збагачувати поле органікою. Для поповнення органічною масою при збиранні зернових чи зернобобових, солома под­рібнюється комбайном і рівномірно розстеляється на поверхні грунту. Вносяться азотні добрива з розрахунку N на 1т соломи. За допомогою дискових борін солома, стерня, і добрива перемішу­ються з грунтом. Після цього (не пізніше 1-10 серпня) зразу ж висівають швидкорослі капустяні культури - редьку олійну, гірчи­цю чи ін. Для сівби використовують розкидачі мінеральних доб­рив (НРУ-0,5; МВУ-900), які забезпечують вис оку продуктивність. Щоб загорнути насіння і покращити його контакт з грунтом, поле після сівби боронують і коткують. Сіють також зерновими сівал­ками типу С3-3,6 чи СЗУ-3,6. За два місяці вегетації урожайність зеленої маси сидератів досягає 150-200 ц/га.Вона якісно приорюєть­ся разом з соломою плугами з передплужниками на глибину не менше 25-27 см. Використання соломи і сидератів покращує струк­туру грунту і рівноцінно, за своїм впливом на врожайність кар­топлі, внесенню 30-40 т/га органічних добрив.

Під картоплю можна застосовувати напівпаровий обробіток грунту, що включає лущення стерні, оранку в першій половині серпня і 2-3 поверхневих обробітки. На запливаючих грунтах навесні проводять повторну оранку плугами без полиць на гли­бину 25 см.

В середньому для формування 1т картоплин рослина із ґрунту виносить 5-6кг азоту, 8-10 кг калію, 1,5-2 кг фосфору, біля 4 кг кальцію і 2 кг магнію [8]. Картопля добре реагує на внесення добрив, особливо органічних. Найпоширеніше органічне добриво - гній. Його краще внести восени під оранку. Оптимальна норма 50 т/га. Підвищення норми до 60- 80 т/га не завжди відповідає адекватному зростанню врожайності, крім того погіршується якість бульб, зокрема їх крохмалистість. Весняне внесення гною менш ефективне, вносять розкидачами РОУ-6, ПРТ-10-1, ПРТ-16М та ін. Вносять рідкий гній розкидачами РЖТ-4М, МЖТ-16, МЖТ-19, але його норми збільшують у 1,5-2 рази. Рідкий гній (100- 120 т/га) найкраще вносити після жнив на подрібнену солому, придисковувати і висівати сидерати. Чим раніше органічні доб­рива зароблені в грунт, тим швидше і повніше будуть використані поживні речовини для весняно-літнього росту і формування бульб. Не рекомендується вносити під картоплю свіжий торф, бо в його складі є багато закисних сполук, шкідливих для картоплі [7].

Фосфор стимулює ріст кореневої системи, особливо кореневих волосків, через які проникають бульбочкові бактерії. Нестача цього елементу в ґрунті порушує формування репродуктивних органів, затягується період достигання зерна.

Калій підвищує посухостійкість, покращує обмін і пересування вуглеводів, стимулює інші функції живого організму. Кальцій сприяє підвищенню кількості зеленої маси, коренів, бульб.

Магній входить до складу хлорофілу, позитивно впливає на життєдіяльність бульбочкових бактерій, бере участь у багатьох ланках обміну речовин.

Урожаєм 200 ц/га, виноситься N₁₀₀Р₄₀К₁₂₀Mg₂₅тому по­трібно вносити більше калію, засвоєння якого картоплею порівняно вище. Краще співвідношення азоту, фосфору, калію і магнію - N : Р : К : Mg 1,1:1,0:1,3:0,3.

У системі удобрення картоплі передбачається сумісне вне­сення органічних і мінеральних добрив. Рекомендовані нор­ми мінеральних добрив на бідніших грунтах N90-₁₂₀Р₉₀.₁₂₀К₁₂₀_₁₅₀ Mg _45-60. Фосфорні, калійні і магнієві добрива вносять восени під оранку, азотні під весня­ну культивацію.

З калійних добрив краще вносити калімагнезію. Крім калію (28%), в ній є 8% магнію, який необхідний для формування висо­кого урожаю бульб. Хлорвмісні добрива (калійна сіль, каїніт та ін.) знижують вміст крохмалю і

синтез, підвищують вміст нітратів, тому використовувати їх не бажано. Якщо з осені мінеральні добрива не вносилися, навесні засто­совують складні добрива - нітроамофоска (N₁₇Р₁₇К₁₇) та ін. За інтенсивної технології всю норму добрив використовують для основного внесення або вносять мінеральні добрива в рядки картоплі (локально) на 5 – 6 см нижче бульб картоплесаджалками при садінні картоплі або культиваторами удобрювачами-гребенеутворювачами КОН-2,8Г.

На урожайність картоплі позитивно впливають мікроеле­менти. Грунти зони Полісся переважно добре забезпечені мар­ганцем і задовільно міддю, але в них недостатньо бору, молібдену, цинку. Мікродобрива можна вносити в грунт разом з мінеральними добривами, обробляти бульби розчином мікродобрив одночасно з протруюванням, або обприскувати рослини в період вегетації під час першого обробітку фунгіцидами (змикання рослин у рядку).

Кислі ґрунти потрібно вапнувати – піщані з розрахунку 0,6 норми вапна за гідролітичною кислотністю, супіщані – 0,75 норми. Найкраще використовувати для цього доломітове борошно. На засолених ґрунтах України ефективне гіпсування (3-5 т/га гіпсу) [7].

На полях, призначених для літнього садіння картоплі, основний обробіток ґрунту проводять так само, як і для весняного садіння, з наступним застосуванням 1-2 культивацій для знищення бур'янів.

Перед садінням бульби сортують, пророщують або прогрівають, обробляють їх захисно-стимулюючими речовинами, великі розрізають на частини. Сортують картоплю на картоплесортувальних пунктах КСП-25, КСП-15В на 3 фракції: дрібну – 25-50 г, середню – 51-80 г й велику – понад 80 г. Для садіння використовують переважно бульби середньої фракції (з домішкою некондиційних бульб до 7 %). Відсортовані за фракціями бульби складають у бурти, де їх прогрівають на сонці (при температурі вдень 12-15 °С, вночі до 5 °С) під плівковим арковим укриттям протягом 2-3 тижнів – до утворення проростків 5 мм завдовжки (не більше 10-15 мм). Можна прогрівати бульби і в засіках, продуваючи їх 7-10 днів теплим повітрям (18-20 °С), теплогенератораторами ТГ-75, ТГ-150, ВПГ-400 та ін [20].

Перед садінням картоплю протруюють з використанням картоплекомбайнів типу Е-665 і обробляють стимуляторами росту. Суспензію препаратів готують у баках обприскувачів ОВТ-1А, ОПШ-15-01 з нормою витрати 20 л суспензії фунгіциду на 1 т бульб. Суспензію наносять на поверхню бульб у розпиленому стані. Для протруєння використовують препарати: проти ризоктонії, фітофторозу, мокрої гнилі, парші – дитан М-45 (80 %-й) – 2-2,5 кг/т; лікарбацин (80 %-й) – 2,6-2,7 кг/т; проти фітофторозу – цинеб (80 %-й) – 0,5-1 кг/т; проти ризоктоніозу – вітавакс 200 (75 %-й) – 2 кг/т, фундазол (50 %-й) – 0,5-1 кг/т та ін., рекомендовані в рік вирощування.

До садіння картоплі приступають при температурі 4-7°С фізично спілого ґрунту на глибині 10 – 12 см, на ґрунтах легкого механічного складу в ранні строки – одночасно із сівбою ранніх зернових культур.

Садять картоплю широкорядним способом з відстанню між рядками 60-70 см залеж­но від існуючого комплексу машин. Є такі способи садіння: гребеневий, безгребеневий, посадка на грядах.

• Гребеневим способом або садіння в гребені, попередньо на­різані, здійснюють саджалками САЯ-4А, КСМГ-4, КСМГ-6, СН-4Б. Грунт під гребенем повинен бути розпушеним.

• Безгребеневим способом вирощують переважно на присадибних ділянках, при цьому гребені формуються не при садінні а під час одного-двох підгортань рослин.

Для зменшення пошкодження кореневої системи колесами трактора рекомендується така схема садіння [(80 х 60) х 2 ] . По ширших міжряддях (80 см) проходять колеса трактора. Чергуються два рядки на 60 см і два на 80 см при 4-х рядковій саджалці і культиваторі. Відстань в рядку між бульбами 25-40 см. На грядах садять саджалкою КСМ-ЗА. Глибина Бульби садять на глибину 5-6 см від вершини садіння гребеня з наступним нагортанням грунту. При надмірно глибокому садінні бульби нового вро­жаю розміщуються глибоко, що ускладнює механізоване збиран­ня. Крім того, сходи з'являються пізніше, часто зріджені і невирівняні внаслідок ураження ризоктоніозом, особливо в роки з хо­лодною і затяжною весною.

Перевагу має мілке садіння (4-5 см) і подальше нарощування гребенів під час міжрядних обробітків. Мілке садіння дозволяє бульбам краще прогріватись і проростати, а пізніше нагортання грунту дає змогу боротись з бур'янами.

Середня густота садіння бульбами масою 50-80 г: на Поліссі – товарної картоплі не менше 55-60 тис./га, насінної 65-70 тис./га; в Лісостепу – відповідно 50 і 55 тис./га; у Степу – 45 і 50 тис./га; при зрошенні – 55-60 тис./га.

Старанний догляд за насадженнями картоплі передбачає створення оптимальних умов росту рослин протягом вегетації. Він включає механічні способи підтримання ґрунту в розпушеному і чистому стані – проведення 2-3 досходових і 2-3 післясходових обробітки міжрядь та застосування хімічних засобів захисту картоплі від бур'янів, хвороб і шкідників.

Перший післясходовий обробіток міжрядь проводять підгортача-ми-розпушувачами і долотами( культиваторами КРН-4,2Д, КРН-4,2Г, КРН-5,6Д, КОН-2,8А). Лапи-підгортачі при розпушуванні встановлюють на глибину 6-8 см, долота 12-14 см. Нерідко секцію обладнують лише трьома долотами. Другий післясходовий обробіток (через тиждень) проводять тим самим набором лап з одночасним присипанням на гребенях бур'янів і сходів картоплі шаром землі 2-3 см. Третій обробіток полягає в підгортанні кущів картоплі на початку бутонізації, коли рослини досягають висоти 25 – 35 см і змикаються бадиллям рядки, для чого по центру міжрядь ґрунт розпушують стрілчастими лапами на глибину 5-6 см з шириною захвату 170 мм, а кущі підгортають дисковими підгортачами-розпушувачами [19].

За даними Інституту картоплярства навіть за середнього рівня забур'яненості урожайність картоплі зменшується на 22-25%. Боротьба з бур'янами із застосуванням гербіцидів. Восени проти коренепаросткових бур'янів поля обробляють у період формування розеток, наприклад, амінною сіллю 2,4Д з розрахунку 5-6 л/га (за препаратом), проти вегетуючих рослин пирію вносять раундап (36 %-й, 2-5 кг/га). Після садіння до з'явлення сходів проти однорічних двосім'ядольних і злакових бур'янів вносять грунтові гербіциди: 1)Агрітокс, 50% в.р (МСРА в формі солей диметиламіну натрію, калію), ф. Нуфарм, Австрія, 2) Гліфоган, 48% в.р. (гліфосат), ф. Мактешнм-Аган Ізраїль, 3) Зенкор, 70% з.н.(метрибузіш),ф. Байер, Німеччина та ін..

Проти хвороб – фітофторозу, макроспорозу – рослини при досягненні висоти 15-20 см обприскують акробатом МЦ (69 %-м) 2 кг/га, дитаном М-45 1,2-1,6 кг/га, купроксатом (34,5 %-м) 3-5 кг/га або полікарбацином 2,4 кг/га; при повторному обприскуванні (через 10-12 днів за потребою) використовують цинеб – 2,5 кг/га, хлороксид міді (90 %-й) 2,4 - 3,2 кг/га.

Колорадського жука знищують, обприскуючи картопляні поля перший раз під час масового виходу шкідників з ґрунту, другий – при масовій появі личинок другого віку, третій і наступні – в період виходу молодих жуків, використовуючи один з препаратів – банкол (50 %-й) 0,2-0,3 кг/га, децис (2,5 %-й) 0,2 кг/га, золон (35 %-й) 1,5-2 кг/га, сонет (10 %-й) 0,2 кг/га, суміцидин (20 %-й) 0,3 кг/га, сумі-альфа (5 %-й) 0,25 кг/га, фастак (10 %-1) 0,07-0,1 кг/га та ін. Робочі розчини готують на агрегатах АПЖ-12 або в механізованих пунктах СЗС-10. Обприскують насадження картоплі обприскувачами ОПШ-15-01, ОМ-630-2 та ін [19].

Ранню картоплю збирають, коли в неї ще зелене бадилля – у фазі технічної стиглості бульб. Бадилля перед збиранням скошують кормозбиральними машинами (КСГ-Ф70, КСК-100А) і силосують. Збирають ранню картоплю картоплекопачами з ручним підбиранням бульб.

Середньо- й пізньостиглі сорти починають збирати на початку відмирання бадилля. Закінчують збирання за 20-25 днів до настання постійної середньодобової температури 7°С. За нижчої температури під час збирання різко збільшується пошкодженість бульб.

За 10-15 днів до збирання насінної картоплі і за 3-6 днів – товарної скошують бадилля на висоті 8 – 10 см при збиранні картоплі копачами або на 18-20 см – при комбайновому збиранні. Залишки бадилля обприскують хлоратом магнію (30 кг/га) або реглоном (2-3 л/га), розчиненими у 400-500 л води. Це сприяє швидкому фізіологічному дозріванню бульб, дозріванню та огрубінню шкірки, що запобігає пошкодженню хворобами.

У роки надмірного зволоження і нестачі тепла, коли затягується вегетація рослин, рекомендується проводити сенікацію бадилля. Для цього в 500 л води настоюють протягом 1-2 діб суперфосфат (20 % від кількості води), додають 20 г гербіциду 2,4Д і гектарну норму фунгіциду ридомілу (0,8-1 кг/га) [12].

При збиранні середньопізніх та пізньостиглих сортів картоплі підсушують бадилля, тобто проводять його десикацію. Посіви картоплі при цьому за 10-15 днів до збирання обприскують розчинами хлорату магнію (25 - 30 кг/га в 400-600 л води) або реглону (2-3 л/га). Завдяки десикації швидше достигають бульби, грубіють покривні тканини бульб і вони менше уражуються хворобами.

Для механічного видалення стебел застосовують косарку-подрібнювач КИР-1,5Б з висотою зріза18-50см.

Для збирання картоплі використовують в основному комбайн КНУ-2 в господарствах, які мають стаціонарні картоплесортувальні пункти можна використати копачі-погрузчики Е-684. При збиранні комбайном скорочуються затрати праці і втрати врожаю [30].

Збирають картоплю прямим комбайнуванням, комбінованим або роздільним способом. Пряме комбайнування застосовують на чистих площах, легких і середніх за механічним складом ґрунтах, на яких ґрунт легко відсівається на робочих органах комбайна. При комбайновому збиранні можливі втрати з мінімальним пошкодженням бульб – не більше 3 % від загального урожаю.

При комбінованому збиранні використовують копачі-валкоутворювачі КСТ-1,4А, КТН-2В, які викопують картоплю із двох рядків і укладають у міжряддя невикопаних двох рядків, а бадилля залишають за собою. При наступному проході копачі пропускають два невикопаних рядки із зібраними бульбами з двох попередніх рядків і викопують наступні два рядки картоплі. Залишені рядки з бульбами викопують комбайном КПК-2.

Роздільний спосіб збирання застосовують на вологих ґрунтах. Копачами-валкоутворювачами викопують бульби і укладають їх у валки з двох, чотирьох або шести рядків. Підбирають рядки комбайнами, котрі обладнані підбирачами.

Збирання може бути потоковим або потоково-перевалочним. При потоковому способі зібрані комбайном бульби відразу доставляють на сортувальні пункти КСГ-15В, КСП-25, де їх розділяють на фракції і кожну фракцію відправляють на зберігання – в засіки, сховища та кагати. При потоково-перевалочному збиранні бульби спочатку зберігають під шаром соломи в наземних кагатах з витяжною вентиляцією протягом 15-20 днів. Після цього товарну картоплю сортують на фракції і відправляють на постійне зберігання [12].

В цьому розділі на основі багатьох літературних джерел, я розглядала пропозиції вітчизняних та зарубіжних вчених по технології вирощування картоплі, та як забезпечити стійкі високі врожаї. Проаналізувавши дані літературні джерела я відібрала, на мою думку ті агрозаходи, що забезпечать успіх та високу рентабельність рослинницької галузі господарства ТОВ «Сіверське». Але для більшого розкриття теми дипломної роботи, необхідно додаткове вивчення даного питання в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах господарства.