4. Форми передачі технологій

Наявність багатьох видів об'єктів інтелектуальної власності зумовили велику різноманітність форм передачі технологій. Тому всі класифікації мають до певної міри умовний характер, а деякі форми передачі технологій входять складовою частиною у більш складні форми.

По економічному змісту форми передачі технологій поділяють на комерційні і некомерційні.

До некомерційних форм передачі технологій відносять науково-технічні публікації (доповіді, конференції, каталоги, виставки); обмін результатами досліджень на основі особистих контактів відвідин науково-дослідних закладів і промислових підприємств (стажування, відрядження і т.п.); обмін виробничо-технічними досягненнями і досвідом по довгостроковим програмам.

До комерційних форм передачі технологій відносять передачу технологій по ліцензійним угодам; шляхом продажі чи передачі в оренду обладнання, матеріалів; надання послуг типу інжиніринг; шляхом заснування спільних підприємств, фірм.

Передача технологій на комерційній основі здійснюється шляхом укладення:

1. угод про передачу прав на використання (ліцензійні угоди, безліцензійні форми передачі технологій, угоди про кооперацію)

2. супутніх угод (угоди "під ключ", угоди "під готову продукцію", угоди "ринок в руки").

В. Супутні угоди

1. Угоди "під ключ" - передбачають доручення фірмі (підрядчик), яка виконує науково-технічні розробки, поставити необхідне обладнання та будівництво певного об'єкту від стадії проектування до поставки та монтажу обладнання. Забезпечують можливість отримання певних технічних і управлінських знань по нижчій вартості (ніж самостійне виконання). Але: а)можливе виникнення технологічної залежності підприємства-замовника від фірми-підрядчика; б) поставлене в рамках цих угод нове обладнання використовують тимчасово, в межах терміну морального старіння; не дають можливості відтворення чи вдосконалення придбаних обладнання та техніки оскільки ці операції не супроводжуються передачею "ноу-хау".

2. Угоди "під готову продукцію" - більш складна форма передачі технології, при якій покупець отримує підприємство лише після початку виробництва товару.

А. угоди про передачу прав на використання

1. Ліцензійні угоди - передбачають передачу на певний термін прав на об'єкти інтелектуальної власності. Їх можна класифікувати по таким ознакам:

• по ступені автономності - самостійні ліцензії і залежні (субліцензії); субліцензію надає ліцензіат, який є власником повної чи виключної ліцензії; винагорода за надану субліцензію розподіляється між сторонами, які підписали основну ліцензійну угоду;

• по способам охорони об'єктів промислової власності - патентні, безпатентні і змішані; патентні - ліцензії на використання технічних рішень, які захищені патентами чи іншими охоронними документами; безпатентні - ліцензії, предметом яких є розробки (технології), які не мають правового захисту (наприклад, "ноу-хау"); змішані - передача "ноу-хау" і прав, які захищені патентом.

Передача "ноу-хау" може виконуватись і без заключення ліцензійної угоди, наприклад, при демонстрації прийомів роботи, навчанні персоналу, наладці обладнання, вирішенні управлінських задач і т.п.

Часто придбання "ноу-хау" відбувається при заключенні ліцензійної угоди разом з патентними чи авторськими правами. Переважно ліцензії на патенти і "ноу-хау" додаються до контрактів купівлі-продажу обладнання (особливо комплектного, такого, як технологічні лінії підприємств і т.п.).

• по об'єму прав на використання технології - проста, виключна і повна;

• по праву ліцензіара на використання виконаних ліцензіатом вдосконалень об'єкту ліцензії - зворотні ліцензії, які надають право ліцензіару використовувати вдосконалення, виконані ліцензіатом.

2. До безліцензійних форм передачі технологій відносять:

• поставки обладнання і матеріалів (майже кожний зовнішньоторговий контракт на поставку станків та обладнання включає розділ про передачу технологій (монтаж, наладка і т.п.); часто вартість передаваємої технології співставима або може перевищувати вартість поставленого обладнання).

• надання інжинірингових послуг, які переважно супроводжуються виконанням інтелектуальних робіт;

• створення спільних підприємств (коли одна із сторін здійснює вклад шляхом передачі ліцензії , патенту, науково-технічних знань, фірмової назви і т.п.);

• передачу обладнання в оренду.

3. До угод про кооперацію відносяться угоди, предметом яких є: а)спеціалізоване виробництво вузлів та деталей по технології одного з партнерів; б)взаємна передача технології з подальшим обміном і зборкою; в) розробка виробу, включаючи проектування, виробництво і зборку. Виділяють такі види виробничої кооперації:

• підрядна кооперація (сторони заключають договір на виробництво певного виробу з матеріалу замовника чи постачальника; при цьому проводиться спільне проектування виробу, передається "ноу-хау" і технічна документація; може супроводжуватись довгостроковою орендою машин і обладнання замовника, за яким зберігається право власності на них)

• спільне виробництво (передбачає кооперацію на основі ліцензії і кооперацію на основі взаємного обміну ліцензіями; можливе спільне проектування з використанням експериментальної і виробничої баз партнерів)

• комбінування різних форм кооперування в залежності від потреб партнерів.