2. Загальні принципи побудови тарифів

Першочерговим у розрахунку тарифів є покриття всіх затрат, що мали місце у процесі надання послуг і одержання прибутку. До другорядних завдань при встановленні тарифів слід віднести:

- справедливе повернення затрат споживачами; - підтримання заходів, направлених на забезпечення ефектив­ного управління енергонавантаженням у системі.

В умовах приватизації енергетики, коли деякі елементи затрат визначаються ринковою ціною, існує можливість формувати тари­фи, в яких використовується ринкова ціна в інтересах споживачів. При цьому в споживача є можливість вибору тарифу, але не має можливості вибору постачальника. Це означає, що ринок повинен регулюватися державою в напрямку надання послуг високої якості й за реальною ціною.

Ціна складається із трьох основних елементів:

1. Затрат на оптові енергозакупівлі.

2. Затрат на використання низьковольтних ліній енергопередач.

3. Інших затрат місцевого енергопостачання.

У затрати на оптові закупівлі включають затрати на експлуата­цію високовольтних ліній енергопередач плюс втрати. Ці за­трати визначаються НКРЕ, а в майбутньому будуть визначатись Енергоринком.

Затрати на використання НВ ліній електропередач розрахову­ють на основі тарифу «Використання мереж» до енергоспожи­вання кожного споживача. Цей тариф встановлюється ДАЕК, і він однаковий для всіх споживачів однакових рівнів напруги. До нього входять: фіксована оплата за 1 кВтгод спожитої (переданої) енергії, плата, що базується на максимально зарезервованій потужності даного споживача. Інші затрати складаються із: затрат на розсилання рахунків, збір платежів, надання інформації; сплати податків; затрат на зняття показників лічильників; прибутку; інших встановлених і затверджених НКРЕ затрат; врахування інфляції.

Розглянемо структуру оптової ринкової ціни.

Оптова ринкова ціна =оптова закупівельна ціна+ «підйом».

«Підйом» використовують для покриття безнадійних боргів, плати за передавання енергії лініями наступний місяць, надбавки Енергоринку, які використовують для субсидування пільгових тарифів, плати за послуги йому.

Оптова закупівельна ціна = гранична ціна системи + ціна робочої потужності за кожну МВтгод + втрати на високовольтних лініях .

За кожну вироблену МВтгод виробникам (генеруючим підпри­ємствам) виплачується контрактна або оптова закупівельна ціна.

3. Ціноутворення на газ

Сучасне виробництво енергії ґрунтується в основному на використанні не відновлюваних органічних видів палив, і така ситуація буде зберігатися протя­гом найближчих 25-30 років. Сьогодні на частку енергетичних ресурсів органічного походження припадає близько 85% енерго­споживання. Інші 15% складає атомна енергія, гідроенергія, не­традиційні джерела енергії.

Механізм ціноутворення в розвинених країнах базується на витратах у газовому секторі, враховує аналіз ринку та реалізується у вигляді відповідних контрактних умов на постачання газу. Величина ціни формується в процесі співвідношення попиту і пропозиції, тобто саме попит забезпечує її встановлення. Існують два базові підходи до формування відпускних цін на газ для кінцевих споживачів: ринковий і за собівартістю.

Ринковий формується на основі ринкової вартості газу, з якої виключаються всі витрати на розподіл та транспортування. За цим підходом, ціна газу для споживачів залежить від ціни конкурентних альтернативних видів палива, забезпечує його максимальну вартість, виключає неоптимальне або нераціо­нальне його використання та дозволяє торговельній газовій ком­паній отримувати максимальний прибуток. Проте ринкове ці­ноутворення обумовлює безперервне корегування ціни газу при коливаннях цін на конкурентні види палива, складність управ­ління, високу вартість газу і недостатню визначеність ціни.

Собівартісний підхід ґрунтується на визначенні ціни залеж­но від вартості постачання газу на внутрішній ринок. При цьо­му ціну газу складають ціна імпортованого газу на кордоні або початкова ціна власного газу плюс витрати на транспортування та розподіл. Ця сума є ціною газу для споживача. Такий підхід до ціноутворення забезпечує фінансову життєздатність компаній, спрощену систему ціноутворення, яка базується на незапереч­них даних (ціні на кордоні, витрати на інфраструктуру), дозволяє досягти прозорості ціни та обмежити кількість тарифів. Однак ця система призводить до втрати ринку, якщо ціна на конкуре­нтні види палива знижується.

У практиці країн Європейсь­кого Союзу застосовується сучасний експертний розрахунок цін на газ, виходячи зі структури використання енергоресурсів окре­мими споживачами, регіонами та галузями - у межах країн та для Союзу в цілому. При цьому враховується вся сукупність основних факторів у енергозабезпеченні - види і ціни енергоносіїв-конкурентів, альтернативні види палива, ефективність їх ви­користання, фінансові умови, транспортні видатки тощо. Таким чином, можна спрогнозувати ціну на газ для конкретних енергоринків, на яких діє загальний принцип: оплата за газ, що викорис­товується споживачами, здійснюється, не лише залежно від обсягів його споживання, але й від замовленого режиму споживання.

• Фор­мування цін на цей енергоносій для українських споживачів здійснюється виходячи із закупівельної ціни газу залежно від його походження - власного видобутку чи імпорту, а також за­лежить від витрат компанії на транспортування та постачання. Ціни на газ в Україні достатньо чітко різняться за категоріями споживачів: населення; бюджетні організації та установи; підприємства комунальної енергетики та котельні промис­лових підприємств, які виробляють теплову енергію для на­селення, бюджетних установ та організацій; електростанції; інші суб'єкти господарчої діяльності; технологічні потреби підприємств національної акціонерної компанії (HAK) «Нафтогаз України». Оскільки HAK «Нафтогаз України» є монополістом нафтогазо­вого комплексу, регулювання граничних розмірів цін на газ для потреб населення, бюджетних установ та організацій покладено на Національну комісію регулювання електроенергетики (НКРЕ).

Найнижчі тарифи на газ в України засто­совуються для населення, дещо вищими є ціни на цей вид палива для бюджетних установ та організацій. У розвинених країнах ціна на газ для комунально-побуто­вих потреб населення значно перевищує ціну для промислових споживачів.