4. Реакція на зміну цін конкурентами

За зміни конкурентами цін фірма може змінювати свої ціни, або не реагувати на це.

- обставини, за яких варто підвищувати свої ціни при умові, що метою фірми є максимізація прибутку або отримання прийнятного рівня прибутку:

- в цілому в галузі спостерігаються збільшення витрат або попиту;

- споживачі товару не чутливі до ціни;

- імідж марки-фірми співвідноситься з високою ціною. І якщо конкуренти, знизили ціни, то фірмі варто також знижувати за таких умов:

- споживачі чутливо реагують на зниження ціни, у цілому в галузі попит на товар нижчий, ніж пропозиція, або якщо витрати знизилися;

- цілі фірми - збільшення частки ринку;

- низькі ціни відповідають обраній стратегії позиціювання як фірми, що пропонує недорогі товари.

3. Фірма може проігнорувати підвищення цін конкурентами:

- якщо її власні витрати на відміну від конкурентів не збільшилися;

- якщо це несумісне з її іміджем як фірми-виробника недорогих товарів

- не сумісно із стратегічними цілями, пов'язаними із завоюванням більшої частки ринку. Як фірма може ігнорувати зниження конкурентами цін:

- якщо це не співвідноситься з іміджем дорогої торгової марки;

- стратегічними цілями, орієнтованими на максимізацію прибутку;

- якщо витрати фірми з тих чи інших причин зросли або спостерігається дефіцит товару.

Швидка реакція на підвищення цін обумовлена гострою потребою у збільшенні прибутку, а така ж реакція на зниження цін дозволяє зберегти обсяг продажу та частку ринку.

Повільне підвищення ціни має свої переваги. Бірма відводить від себе негативну реакцію споживачів, наголошуючи, що цей захід є вимушеним і віддаючи ініціативу цього непопулярного заходу конкуренту. Повільному зниженню цін слід віддати перевагу перед швидким у тих ситуаціях, коли у фірми є об'єктивні підстави розраховувати на лояльність певної частини покупців своїх товарів, згідних прийняти високі ціни, розраховуючи на довгострокову вигоду.

Тема 5. Правове регулювання ціноутворення в україні

1. Напрямок „дирижизму" у ціноутворенні

2. Методи державного регулювання енергетики.

3. Взаємозв'язок ціни і оподаткування. Ціноутворення в умовах інфляції

1. Напрямок „дирижизму" у ціноутворенні

Дирижизм – це політика активного державного регулювання економіки, включаючи сферу ціноутворення. Теоретичною основою державного ціноутворення виступають дві економічні теорії управління економікою: кейнсіанство й монетаризм.

Кейнсіанство. Основний принцип даної теорії полягає в ствердженні того, що система вільного ринку позбавлена внутрішнього механізму, що забезпечує макроекономічну рівновагу. Щодо місця цін і ціноутворюючих факторів Дж. М. Кейнс обґрунтував наступні постулати:

1. Збільшення кількості грошей не робить ніякого впливу на рівень цін, поки існує неповна зайнятість.

2. Ступінь використання грошових ресурсів буде зростати в точній пропорції зі збільшенням попиту, викликаного кількістю грошей.

3. Зв'язку грошей і фінансів, масі грошей в обігу приділяється другорядна роль, роль регулятора рівня відсотків.

4. Пропозиція грошей є наслідком попиту на кошти, які є в обігу й платежу, що у свою чергу визначається станом кон'юнктури.

5. Причиною росту цін є випереджувальний ріст грошової заробітної плати.

6. У короткостроковому періоді неможливо збалансувати зайнятість і використання засобів виробництва.

У цей час найбільш ефективні кейнсіанські методи економічної політики, що використовують нові індустріальні країни Азії — Гонконг, Малайзія, Таїланд, Сінгапур, Тайвань.

Іншою економічною теорією, яка впливає на процес і фактори ціноутворення, є монетаризм. В основі концепції монетаризму лежить ідея про те, що конкуренти й ринкова система в змозі автоматично досягати макроекономічної рівноваги. Основні постулати монетарної теорії:

1. Існує гнучкість цін, що дозволяє регулювати національний прибуток.

2. Гнучкість цін і ставок заробітної плати гарантує вплив на ціни товарів і ресурсів, а не на рівні виробництва й зайнятості.

3. Стабільність функціонального взаємозв'язку грошей, прибутку й цін дотримується в досить тривалому періоді.

4. Інфляція є наслідком переповнення каналів обігу коштами

5. Державне регулювання ціноутворення є шкідливим для розвитку підприємницької ініціативи, що дестабілізує економіку й споконвічно бюрократичне.

6. Допускається проведення фіскальної політики.

На позиціях монетаризму стоять такі країни, як США, Великобританія, Австрія, Швейцарія, Україна, Росія.

Роль держави в економіці конкретизується в його функціях. У ринковій економіці виділяють дві функції держави, пов'язані з формуванням ціни:

1. Створення умов ефективного існування ринку. Сутність цієї функції — забезпечення правової бази, стимулювання й захист конкуренції.

2. Регулювання ринкового господарства. Сутність даної функції полягає в комплексі типових заходів контролюючого характеру, у перерозподілі прибутків і розподілі ресурсів з метою стабілізації й пристосування існуючої соціально-економічної системи до змінних умов. Держава регулює ціни з метою стабілізації розвитку економіки, згладжування циклічних коливань процесів відтворення, забезпечення ефективного розподілу ресурсів і прибутків.

Форми державного впливу на процес ціноутворення:

• законодавство, що спрямоване на встановлення правил «економічної гри»;

• адміністративні заходи спрямовані на контроль і регулювання ціноутворення, контингентування, ліцензування, квотування й т.д. у вигляді заходів закріплення, дозволу, примусу за цінами, прибутками, дисконтній ставці, валютному курсу;

• бюджетна політика, що впливає на рівень цін шляхом фіскальної й податкової систем;

• фінансова політика, що впливає на рівень цін і результативність господарюючого суб'єкта у вигляді субвенцій, субсидій, дотацій, допомоги.

Основою ціноутворення в Україні є Закон «Про ціни й ціноутворення» від 03.12.90 №507-XII, «Про порядок встановлення цін» (1992), що постійно коректується: ПКМУ №723 від 21.10.94 «Про ціноутворення в умовах реформування економіки».

Державне регулювання ціноутворення здійснюється на макро й мікрорівнях (рис. 1).

Рис. 1. Напрямки державного регулювання процесу ціноутворення

До макрорівня відноситься:

Фіскальна політика — управління економікою за допомогою стягнення податків на державні потреби й дефіцит бюджету, з метою стабілізації економічного розвитку.

Соціальне регулювання. У періоди високого безробіття бюджетний дефіцит збільшує купівельну спроможність, що веде до росту попиту на товари, а, отже, і цін. У період високої інфляції актив бюджету скорочує наявність грошей, що знижує інфляцію, а тому падає попит на товари.

У фіскальну політику входить система оподаткування, тобто сукупність організаційно-правових норм і методів управління оподатковуванням.

Монетарна політика — контроль державою пропозиції грошей. Здійснюється вона через Національний банк України за такими напрямками: резервування коштів, рівень процентної ставки, регулювання об'ємів резервування комерційних банків, регулювання обмінного курсу валют. На мікрорівні регулювання проводить антимонопольне законодавство (Закон України «Про обмеження монополії й недопущенні несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності»). У Законі визначені види дій, які кваліфікуються як прояв несумлінної конкуренції.

Одним із проявів несумлінної конкуренції в зовнішньоекономічній діяльності є демпінг. Демпінг — це продаж товарів за цінами нижче контрактних цін на міжнародних товарних ринках за умови, що низький рівень не обумовлений відповідним рівнем витрат виробництва цього товару. За здійснення дій, визнаних несумлінною конкуренцією, законодавством передбачені різні санкції.

За застосування демпінгу до суб'єкта підприємницької діяльності України, у випадку порушення проти нього антидемпінгового розслідування (або погрози такого порушення), міжвідомчою комісією з питань антидемпінгових розслідувань з експорту товарів походженням з України можуть застосовуватися наступні санкції: штрафи; антидемпінгові процедури; тимчасове призупинення зовнішньоекономічної діяльності; застосування індивідуального режиму ліцензування.

Антимонопольне регулювання передбачає також санкції, спрямовані проти несумлінної практики ціноутворення, що включає: цінову дискримінацію; примусові угоди; відмову від поставок клієнтам, що мають справу з конкурентами даної фірми; необгрунтоване повернення замовлених товарів.

Субсидування галузей і фінансування міжрегіональних програм. Здійснюється воно через дотації — грошові суми, що виділяються з державного бюджету для подолання галузевих криз. Як правило, дотації надаються підприємствам, чия продукція має виражене соціальне, народногосподарське або оборонне значення, але які мають надмірні витрати, що роблять виробництво нерентабельним.

В Україні субсидіюються вугільна промисловість, медицина, освіта, комунальне господарство.

Пряме регулювання, що має два напрямки:

1)соціальне регулювання, спрямоване на вирішення соціальних проблем держави:

а) встановлення гарантії мінімуму заробітної плати;

б) підтримка низьких цін на товари першої необхідності;

в) утримання безробіття на «природному» рівні. Міжнародний валютний фонд рекомендує Україні утримання безробіття на рівні 8-12%;

г) індексація фіксованих прибутків населення;

2) економічне регулювання