2.2. Класифікація цін за ступенем свободи від впливу держави

Фіксовані ціни - це ціни, які розробляються і встановлюються державними органами та затверджуються Управлінням з питань цінової політики при державній адміністрації на обмежений перелік товарів. Вони залишаються незмінними по всій території та протягом усього періоду їх дії (на окремі види стратегічної сировини (уранову руду, кіновар), дорогоцінні та рідкісноземельні метали, продукцію військового призначення тощо).

Регульовані ціни - це ціни, які складаються під впливом попиту і пропозиції, але несуть при своєму формуванні певний вплив державних органів. Вони встановлюються федеральними або регіональними органами ціноутворення Управління з питань цінової політики при державній адміністрації визначає для таких цін граничні рівні.

Вільні ціни - це ціни, які складаються на ринку під впливом кон'юнктури незалежно від державних органів. Вони формуються на підприємстві та затверджуються його керівництвом. Дані ціни встановлюються на ті види продукції, що не входять до державного переліку фіксованих і регульованих цін

Договірні ціни - ціни, згідно яких покупцю пропонується деякі знижки по відношенню до звичайної ціни.

Прейскурантна ціна використовується при купівлі - продажу товарів як на внутрішньому ринку, так і в міжнародній торгівлі і знаходиться в прейскурантах, які публікуються підприємствами-виробниками.

2.3. Класифікація цін в контрактах купівлі-продажу

Контрактна ціна - це ціна, яка встановлюється в офіційному документі (контракті). Вона встановлюється між виробником і споживачем продукції, між підприємством і посередником (збутовою організацією), між посередницькою структурою та покупцем у разі досягнення згоди відносно процесу купівлі-продажу продукції на момент двостороннього підписання договору (контракту).

Контрактна ціна буває: - тверда; - з наступною фіксацією; - повзуча.

5. Класифікація цін в залежності від регіону реалізації та часом їх дії

У залежності від територіальної диференціації ціни поділяють на єдині (загальнодержавні), регіональні, зональні і поясні.

Єдині ціни встановлюються державними органами на окремі товари і послуги на всій території держави (наприклад, тарифи на залізнодорожні перевезення).

Регіональні ціни встановлюються міськими органами влади на окремі товари, роботи, послуги (наприклад, вартість проїзду у міському транспорті, тарифи на житло-комунальні послуги і ін.).

Зональні ціни встановлюються на продукцію добувних галузей промисловості з врахуванням різного рівня собівартості видобутку сировини в тих чи інших природно-географічних умовах (наприклад, ціни на металеву, марганцеву і інші руди, вугілля, нафта і т.д.).

Поясні ціни встановлюються по районах (поясах) споживання продукції з врахуванням місця її виготовлення і затрат на транспортування в інші райони (наприклад, ціни на вино, овочеві консерви і т.д.).

6. Класифікація цін в залежності від обліку в них транспортних витрат

„Франкування" - економічні і правові умови, що визначають порядок включення в ціни тих чи інших затрат, пов'язаних з транспортуванням, наватажувальними-розвантажувальними роботами, зберіганням та страхуванням вантажів. Ціни в залежності від умов поставки товарів відрізняються по видах франко. „Франко" (з італ. вільний) - це комерційний термін, що означає, що відповідна частина витрат по транспортуванню чи навантаженню товару включається в ціну виробника. Кожен вид франко показує, до якого пункту на шляху руху товару від продавця до покупця додаткові затрати включені в ціну по договору купівлі-продажу. Існує шість видів франко.

Ціна франко-склад постачальника не включає ніяких затрат по переміщенню товару від продавця до покупця (по розвантаженню на складі постачальника. перевезенню до станції відправлення, розвантаженню і ін.). Всі ці затрати покупець сплачує поверх ціни товару.

Ціна франко-станція відправлення враховує ціну товару і затрати продавця па переміщення товару від свого складу до станції відправлення. Всі подальші витрати, пов'язані з доставкою товару на склад покупця, сплачується окремо.

Ціна франко-вагон станція відправлення відрізняється від попередньої тим, що включає в себе додаткові затрати на подачу вагона на під'їзні шляхи і навантаження товару в вагони на станції відправлення.

Ціна франко-вагон станція призначення крім ціни товару включає в себе витрати на його переміщення від складу продавця до станції призначення без розвантаження з вагонів. Затрати на подальше транспортування товару до свого складу покупець сплачує поверх ціни, окремо.

Ціна франко-станція призначення включає в себе транспортні витрати від складу постачальника до станції призначення з врахуванням витрат по розвантаженню продукції з вагону.

Ціна франко-склад покупця враховує ціну товару і всі витрати по його переміщенню від складу продавця до складу покупця.

У практиці міжнародної торгівлі при оформленні і укладанні зовнішньоторгових контрактів купівлі-продажу сторони використовують базисні умови поставки; їх тлумачення і зобов'язання, що випливають з цих тлумачень для обох сторін, містяться в спеціальному збірнику Міжнародної торгової палати „Інкотермс".

3. Функції ціни. Виділяють п'ять основних функцій: обліково-вимірювальну, стимулюючу, розподільну, збалансованості попиту та пропозиції, раціонального розміщення виробництва.

Ціна як облікова функція виміру витрат суспільної праці, тобто як грошове вираження вартості показує, у що обходиться суспільству задоволення конкретної потреби в продукції. У даній функції ціна служить засобами розрахунку вирахування вартісних показників: кількісних (валовий внутрішній продукт, національний доход, об'єм капіталовкладень, об'єм товарообігу фірм, підприємств і галузей й ін.) і якісних (рентабельність, продуктивність праці, фондовіддача), що характеризують ефективність виробництва.

Стимулююча функція виражається в заохочувальному або стримуючому її впливі на виробництво й споживання різних товарів. Ціна стимулює виробника через розмір укладеної в ній частки прибутку, надбавок і знижок до вихідної ціни. Ціни можуть стимулювати й стримувати як процес виробництва, так і споживання товарів. Стимулююча функція ціни дає змогу вирішити протиріччя між вимогами ринку й обліком реальної вартості товару. Вона допомагає знайти стимул між оптимальним використанням наявних ресурсів і запитами споживачів, тобто між ринковою ціною й ринковою вартістю.

Розподільна функція пов'язана з можливістю відхилення ціни від вартості під дією ринкових факторів. Сутність цієї функції в тому, що ціни беруть участь у розподілі й перерозподілі чистого прибутку між галузями економіки і її секторами, формами власності, регіонами, фондами, соціальними групами населення.

Високі роздрібні ціни на престижні товари й предмети розкоші забезпечують перерозподіл грошових прибутків певної частини населення за допомогою бюджетів для формування соціальних фондів. Розподільна функція ціни проявляється також через акцизи на окремі групи товарів, ПДВ, відрахування яких надходить у бюджет на загальнодержавні потреби, служить у такий спосіб для вирішення соціальних завдань держави.

Функція збалансованості попиту та пропозиції. Через ціну здійснюється зв'язок між виробництвом і споживанням, пропозицією та попитом. Механізм дії функції полягає в тому, що зміна ціни стимулює, з одного боку, зміна споживання, з іншого боку — зміна виробництва товарів.

Попит виражає потребу в товарі виходячи з можливостей його придбання. Це проявляється у встановленні зворотної залежності між ринковою ціною й кількістю придбаного товару. За інших рівних умов кількість придбаного товару, пов'язана з рівнем цін: чим вище тенденція до її росту, тим менше товарів буде придбано споживачем. У результаті знижується об'єм продажу. При зменшенні ціни йде протилежний процес. Характерно й поступове зниження попиту в міру насичення споживчого ринку, тому що придбання того самого товару приносить споживачеві порівняно меншу корисність.

Ціна в даній функції: 1) сигналізує про диспропорції в сферах виробництва й обігу; 2) служить гнучким інструментом досягнення відповідності між попитом та пропозицією; 3) стимулює виробника в підвищенні якості й розширенні асортименту.

Функція ціни як засіб раціонального розміщення виробництва. Зосередження виробництва у великих корпораціях обмежило конкуренцію й міжгалузевий перелив капіталу. Тому відбулися зміни в механізмі перерозподілу ресурсів — перелив капіталу здійснюється переважно не прямим шляхом (купівля акцій, будівництво нових підприємств, прямі капіталовкладення), а більшою мірою побічно — через механізм ціни. Сутність даної функції полягає в переміщенні капіталу з однієї сфери економіки в іншу, від одного виду виробництва до іншого, від одного індивідуального капіталу до іншого. Ця функція обумовлена переходом до ринку й одержує все більш повніший розвиток. Перерозподіл капіталу здійснюється фірмами під впливом законів конкуренції й попиту.