Тема 1. Методологічні засади ціноутворення на ринку енергій

1. Теоретичні засади ціноутворення.

2. Класифікація цін.

3. Функції ціни.

1. Теоретичні засади ціноутворення.

1.1. Ціна в період схоластики

Перше письмове трактування терміна ціна зустрічається в трактаті «Артхашастра» радника індійського царя Каутилья (ІII-IV ст. до н.е.). Каутилья, намагаючись виконати аналіз вартості, розділив поняття ціна й вартість.

Прабатьком теорії трудової вартості можна вважати грецького філософа Арістотеля, тому що поняття «обмінна вартість» увів у теорію економіки саме він у книгах «Політик», «Афінська політика». Основу грецького суспільства в той час становило натуральне господарство, тому Арістотель виходив з економіки, до якої відносив і роздрібну торгівлю, оскільки в ній, на його думку, вирішальну роль грала «споживча (обмінна) вартість».

Наступним етапом розвитку теорії вартості є навчання канонників (церковників) у період феодалізму, які висунули ідею «справедливої ціни». У Х-ХШ ст. складається особлива соціальна верства феодального суспільства - городяни. Зміцнення міського ладу, з одного боку, поступовий перехід селян з панщини на натуральний, а пізніше й грошовий податок - з іншої, загострили суперечності між містом і селом. Співвідношення цін на міські ремісничі товари й на сільськогосподарські продукти відображало зіткнення станових інтересів. Тому стала актуальною розробка навчання «Про справедливу ціну», тобто таку ціну, що, на думку середньовічних вчених-схоластів (Фоми Аквінського, Іоанна Дунса Скотта, Вільяма Оккама й ін.), не тільки відшкодовувала б витрати виробництва й обігу, але й забезпечувала кожному стану існування.

1.2. Сутність ціни в теоріях політичної економії багатства

Становлення капіталізму обумовило народження самостійної науки - політичної економії. У центрі її уваги спочатку перебувала не сфера виробництва, а сфера обігу. Виразником інтересів купців став перший напрямок школи політичної економії — меркантилізм (ХVІ-ХVПІ ст.). Меркантилісти вважали, що багатство - це золото, гроші й багатство виникає в результаті грошового обігу. Золото було мірою вартості, тобто вводився еквівалент вартості.

Подальший розвиток теорія вартості одержала в працях основоположників класичної політекономії А. Сміта і Д.Рікардо. А Сміт зводив вартість до праці, витраченій на виробництво товару, до купівлі праці (заробітної плати), прибутку й земельної ренти. Прагнучи не тільки проникнути в сутність капіталістичного виробництва, але й описати зовнішні форми його прояву, він дає чотири визначення вартості, що породжує численні протиріччя. Але у всіх визначеннях є загальне — вартість товару, що визначається закладеною в нього працею, необхідною для його виробництва; праця взагалі, що існує в рамках суспільного розподілу праці, є джерело матеріального багатства при капіталізмі.

1.3. Ціна в теорії політичної економії праці

Теорія трудової вартості найбільш повне втілення знайшла в праці К. Маркса «Капітал». Центральна економічна ідея тут — твердження: «Ціна — грошове вираження вартості (цінності) товару». Вартість товару створюється в будь-якій галузі матеріального виробництва й визначається суспільно необхідними витратами робочого часу на виготовлення товару при існуючих умовах виробництва й середньому рівні інтенсивності праці.

Недолік трудової теорії К. Маркса — пріоритетність витратної концепції, перетворення ціни в теоретичну базу кількісних показників виробництва, у практику недооцінки значення якості товару, її ціль — обґрунтувати положення про те, що базисом ціни є трудові вартості, що мають двояку оцінку — безпосередню (у простому товарному виробництві) і перетворену (у капіталістичному господарстві), тобто сформувати базис для розкриття закономірностей формування ціни