Кожен аналізатор складається з трьох основних частин:

Периферичної (органи чуття, що містять чутливі рецептори).

Провідної (чутливі нервові шляхи).

Центральної або вищої (певні чутливі зони кори головного мозку).

За допомогою сенсорної системи можна відчути такі фізичні властивості, як температура, смак, звук або тиск. Сенсорна система людини складається з наступних підсистем:

Зорова система

Слухова система

Соматосенсорной система

Смакова система

Нюхова система

У людини є:

Хеморецептори

Механорецептори

Ноцицепторах

Фоторецептори

Терморецептори

29. Сенсорна система - частина нервової системи, відповідальна за сприйняття певних сигналів (так званих сенсорних стимулів) з навколишнього або внутрішнього середовища. ^[1] [2] Сенсорна система складається з рецепторів, нейронних провідних шляхів і відділів головного мозку, відповідальних за обробку отриманих сигналів. Найбільш відомими сенсорними системами є зір, слух, дотик, смак і нюх Орган зору людини складається з очного яблука і допоміжного апарату. Очне яблуко розміщене в очній ямці черепа. Має кулясту форму і складається з трьох оболонок: зовнішньої – щільної білкової, яка захищає очне яблуко від пошкоджень та проникнення сторонніх тіл ззовні (спереду вона переходить у прозору і проникну для світла рогівку); до неї прикріплюються м'язи, які рухають око; середньої – судинної (пронизаною густою сіткою кровоносних судин, що постачають кров очному яблуку); внутрішньої – сітчастої (в ній розміщені рецептори ока – палички і колбочки), де під дією світла виникають нервові збудження, які по зоровому нерву передаються в зорову зону кори головного мозку. Передня частина судинної оболонки очного яблука утворює райдужну оболонку Судинна оболонка утворює рідину, що міститься в камерах ока – між рогівкою та райдужною оболонкою, Допоміжний апарат органа зору людини складається з брови (захищає око від поту); повіки та вій (прикривають око від пилу та інших сторонніх тіл; задню поверхню повік вкриває оболонка – кон’юнктива, яка частково переходить на очне яблуко); м'язів, які рухають око; слізного апарату. Слізна залоза виділяє рідину, яка зволожує око, змиває з нього сторонні тіла, виконує терморегуляторну функцію, містить речовину, що вбиває мікроорганізми, - лізоцим.

Завдяки зору відбуваються сприйняття форми, розмірів та кольорів оточуючих предметів, орієнтування серед них, визначаються відстань до предметів та їх об’ємність. Завдяки йому отримується зорова інформація, сприймається навколишнє середовище і забезпечується виконання складної роботи.

30. Будова і функції шкіри. Вікові особливості шкіри у дітей. Захворювання шкіри, їх профілактика. Функції шкіри:- захисна – захищає від механічних ушкоджень, від рідин і газів, ультрафіолетових променів, мікроорганізмів;- видільна – через потові залози – піт(вода, солі легких металів К і Са), деякі органічні кислоти, сальні залози виділяють шкірне сало;- рецепторна – рецептори тактильні, температурні і больові;- запасаюча;- утворення вітаміну Д;- депо крові;- терморегуляторна. Шари шкіри: - Епідерміс – має різну товщину, утворений епітеліальною тканиною, постійно оновлюється. – Власне шкіра – утворена волокнистою сполучною тканиною з колагеновими і еластичними волокнами, утворює похідні шкіри – волосся і нігті, містить потові і сальні залози, капіляри, рецептори. – Підшкірна жирова клітковина – складається з сполучної тканини. У дітей порівняно більша площа шкіри, недосконалі судинорухові реакції, тому підвищена тепловіддача. Для дітей є небезпечним як переохолодження, так і перегрівання.

31. Сенсорна система - частина нервової системи, відповідальна за сприйняття певних сигналів (так званих сенсорних стимулів) з навколишнього або внутрішнього середовища. ^[1] [2] Сенсорна система складається з рецепторів, нейронних провідних шляхів і відділів головного мозку, відповідальних за обробку отриманих сигналів. Найбільш відомими сенсорними системами є зір, слух, дотик, смак і нюх Нюх – це сприйняття запахів різних речовин. Велика кількість нюхових рецепторів міститься в слизовій оболонці порожнини носа. Від нюхових рецепторів у проміжний мозок і потім у лобову частку кори де проходить аналіз речовин, що вдихаються.

За запахом людина відрізняє недоброякісну їжу, вловлює появу в повітрі шкідливих для її здоров'я домішок.

Смак - сприйняття смакових особливостей речовин, що потрапляють в ротову порожнину. Рецептори смаку розташовані в смакових цибулинах виростів слизової оболонки язика – сосочків на стінках глотки і м'якого піднебіння. Збудження від рецепторів передається по волокнах язикового нерва у довгастий мозок, міст, до скроневої кістки, де формується сприйняття у вигляді різних смакових відчуттів. Смак допомагає людині визначити якість їжі, сприяє виділенню травних соків і прохолодження процесу травлення в цілому.

32. Ву́хо — це орган у хребетних тварин (вкл. й людину), що працює для сприйняття звуку та підтримання рівноваги у просторі. Вухо людини та інших ссавців складається з трьох частин: зовнішнє, середнє та внутрішнє вухо. Зовнішнє і середнє вухо побудовані відносно просто, їхня функція полягає у проведенні і підсиленнізвукових коливань. Внутрішнє вухо найскладніше за будовою, крім сприйняття звуків також забезпечує рівновагу і відчуття положення тіла в простор Кортіїв орган розташований на поверхні базилярної мембрани, він складається із підтримуючих клітин та слухових рецепторів – волоскових клітин завитки, зверху ці клітини вкриті покривною мембраною. Волоскові клітини розташовються чотирма рядами: один ряд внутрішніх волоскових клітин і три ряди зовнішніх. До основи волоскових клітин підходять чутливі нервові закінчення завиткового нерва (гілкиприсінково-завтикового або 8-ої пари черепномозкових нервів). На верхівці волоскові клітини мають велику кількість довгих мікроворсинок(стереоцілії) та одну війку (кінетоціль). Всередині мікроворсинки укріплені актиновими філаментами, поблизу верхівок вони сполучені між осбою спеціальними білковими місточками. Стереоцілії та кінотоцілії виступають у ендолімфу, багату на іони калію, найдовші із них впираються у покривну мембрану Орган слуху – забезпечує сприйняття слухових коливань. Завдяки слуху розрізняють звуки навколишнього середовища. Людина спроможна визначити напрямок звуку з джерела, що дає змогу орієнтування в навколишньому середовищі, а також висоту, тембр, силу звуку.

33. Функція регуляції положення тіла в просторі і рівноваги заперечується вестибулярним апаратом, який утворюється рецепторами мішечків і пів колових каналів внутрішнього вуха. Коли змінюється положення голови або людина рухається, рецептори збуджуються, виникають нервові імпульси. Вони проходять по нервових шляхах у середній мозок, мозочок і кору великих півкуль. Завдяки аналізатору контроль рівноваги і положення тіла забезпечується прямоходіння. Вестибулярний апарат  – орган чуттів, що відповідає за сприйняття лінійних та кутових прискорень, а також положення тіла у просторі. Він сприймає зміни положення голови й тулуба, напрям руху тіла й призначений для координації рухів та збереження рівноваги тіла. У людини і хребетних тварин є частиною внутрішнього вуха. Вестибулярний аналізатор здійснює функцію рівноваги тіла як у стані спокою, так і під час руху. Рецептори, розташовані в присінку (отолітовий апарат), відповідають за координацію тіла в стані спокою (статику), а рецептори півколових проток (ампулярний аппарат) відповідають за координацію тіла під час руху (кінематику).  Вестибулярний аппарат на відміну від інших аналізаторів ніколи не перебуває в стані спокою. Він постійно зазнає подразнення в результаті дії на нього сили земного тяжінн Вестибулярний аналізатор, як інші аналізатори, складається з переферичного відділу (рецептора), провідникової частини з ядрами в стовбурі мозку та центрального (кіркового) відділу.

Рецептори вестибулярного аналізатора розташовані у внутрішньому вусі

34. Се́рце — внутрішній м'язовий орган кровоносної системи, який закачує кров в артеріальну систему і забезпечує її повернення по венах.

Удеяких плазунів (наприклад, крокодили), птахів, ссавців і людини серце — порожнистий орган, що складається з 4 камер: праве передсердя і ліве передсердя, правий і лівий шлуночки.

У людини серце міститься в серцевій сумці (перикард) і розташоване в грудній клітині (середостінні). Центральна частина середостіння включає в себе перикард, серце, початкові частини магістральних судин: верхньої і нижньої порожнистих вен, стовбура легеневої артерії, чотири легеневих вени, а такождіафрагмальний та блукаючий нерв. Звичайно в нормі в перикардіальній сумці міститься близько 30 мл ексудату.

Серце людини складається з 4 камер: двох передсердь (лівого та правого) і двох шлуночків (лівого та правого). Правий та лівий шлуночки серця розмежовують відповідно передня та задня міжшлуночкові борозни. Між передсердями і шлуночками є отвори, які закриваються двостулковим клапаном, або мітральним — у лівій половині, і тристулковим — у правій.

У порожнині серця і в стінках великих кровоносних судин розташовані рецептори, що сприймають коливання тиску крові Нервові імпульси, що приходять від цих рецепторів, викликають рефлекси, що налаштовують роботу серця до потреб організму. Імпульси-команди про перебудову роботи серця поступають від нервових центрів довгастого мозку і спинного мозку. Парасимпатичні нерви передають імпульси, що знижують частоту серцевих скорочень, симпатичні нерви доставляють імпульси, що підвищують частоту скорочень.

35. Се́рце — внутрішній м'язовий орган кровоносної системи, який закачує кров в артеріальну систему і забезпечує її повернення по венах Важливу роль в ритмічній роботі серця і в координації діяльності мускулатури окремих камер серця грає так звана провідна система серця. Хоча мускулатура передсердь відділена від мускулатури шлуночків У провідній системі розрізняють вузли і пучки.

1. Синусно-передсердний вузол, nodus sinuatrialis, Розташований в ділянці стінки правого передсердя, відповідному sinus venosus холоднокровних (в sulcus terminalis, між верхньою порожнистою веною і правим вушком). Він пов'язаний з мускулатурою передсердь і має значення для їх ритмічного скорочення.

2. Передсердно-шлуночковий вузол, nodus atrioventricularis, Розташований в стінці правого передсердя, поблизу cuspis septalis тристулкового клапана. Волокна вузла, безпосередньо пов'язані з мускулатурою передсердя, тривають в перегородку між шлуночками у вигляді п редсердное-шлуночкового пучка, fasciculus atrioventricularis (Пучок Гіса). У перегородці шлуночків пучок ділиться на дві ніжки - crus dextrum et sinistrum, Які йдуть в стінки соіменних шлуночків і розгалужуються під ендокардом в їх мускулатурі. Передсердно-шлуночковий пучок має дуже важливе значення для роботи серця, так як по ньому передається хвиля скорочення з передсердь на шлуночки, завдяки чому встановлюється регуляція ритму систоли - передсердь і шлуночків.

Отже, передсердя пов'язані між собою синусно-передсердним вузлом, а передсердя і шлуночки - передсердно-шлуночкових пучком. Зазвичай роздратування з правого передсердя передається з синусно-передсердного вузла на передсердно-шлуночковий, а з нього по передсердно-шлуночкового пучка на обидва шлуночка.

36. Кровоо́біг — процес постійної циркуляції крові в організмі, що забезпечує його життєдіяльність. Кровоносну систему організму іноді об'єднують ізлімфатичною системою в кардіоваскулярну систему.

Кров приводиться в рух скороченнями серця і циркулює судинами. Вона забезпечує тканини організму киснем, поживними речовинами, гормонами і постачає продукти обміну речовин до органів їх виділення. Збагачення крові киснем відбувається в легенях, а насичення поживними речовинами — ворганах травлення. У печінці та нирках відбувається нейтралізація й виведення продуктів метаболізму. Кровообіг регулюється гормонами та нервовою системою. Розрізняють мале (через легені) і велике (через органи і тканини) кола кровообігу.

Кровообіг — важливий чинник в життєдіяльності організму людини і тварин. Кров може виконувати свої різноманітні функції тільки знаходячись в постійному русі.

Кровоносна система людини і багатьох тварин складається з серця і судин, якими кров рухається до тканин і органів, а потім повертається до серця. Великі судини, якими кров рухається до органів і тканин, називаються артеріями. Артерії розгалужуються на менші артерії — артеріоли, і, нарешті, на капіляри. Судинами, які звуться венами, кров повертається до серця.

Кровоносна система людини та інших хребетних належить до закритого типу — кров за нормальних умов не покидає організм. Деякі види безхребетнихмають відкриту кровоносну систему.

Рух крові забезпечує різниця кров'яного тиску в різних судинах.

37. Мале́ ко́ло крово́обігу — шлях крові від правого шлуночка до лівого передсердя. Час колообігу крові в ньому — 7-11 секунд. Відкрив існування малого кола кровообігу іспанський лікар і теолог Мігель Сервет.

Венозна, бідна на кисень, кров потрапляє у праву частину серця. Скорочуючись, правий шлуночок, викидає її в легеневу артерію. Двома гілками, на які ділиться легенева артерія, ця кров тече до легень. Там гілки легеневої артерії, розділяючись на дедалі дрібніші артерії, переходить у капіляри, що густо обплітають численні легеневі пухирці, у яких  є повітря. Коли кров тече легеневими капілярами, до неї надходить кисень. Одночасно вуглекислий газ із крові переходить у повітря, що заповнює легені, тобто в капілярах легень венозна кров стає збагаченою на кисень — артеріальною. Потім вона збирається у вени, які, зливаючись одна з одною, утворюють чотири легеневі вени, які впадають у ліве передсердя.

Мале коло кровообігу починається легеневим стовбуром, що відходить від правого шлуночка. По ньому кров доставляється в систему легеневих капілярів. Від легень артеріальна кров відтікає по чотирьох венах, що впадає в ліве передсердя. Тут закінчується мале коло кровообігу.