Чим ближчі смислові відрізки у фразі між собою за змістом, тим коротші між ними паузи. І навпаки: чим далі вони один від одного за змістом, тим довшими будуть паузи між ними.

Візьмімо для прикладу невеличку частину тексту.

Якщо ми у ньому позначимо відносні між собою тривалості пауз однією, двома і більше вертикальними рисками, то матимемо приблиз­но таку синтаксично-смислову партитуру тривалості пауз:

‘'Отак жив Чіпка,/ріс,/виростав у голоді/та в холоді,/злиднях/та недо­стачах.//І все сам собі(,) як палець.//Другі/до людей,/до гурту,/а він (,) знай, / самотою...//Забереться (,) було (,) в бур'яни,/ нарве квіток,/назбира кузьок/ та й грається з ними нишком"/// (Панас Мирний)

У даному тексті тісно пов'язані між собою за змістом не тільки мовні такти в реченнях, а й самі речення. Сприймаємо одну конкретну інфор­мацію про те, як самотньо зростав Чіпка. Тому й паузи між мовними тактами в межах речень короткі, в кінці речень —довгі й тривалі тільки в кінці абзацу.

Однак тривалі паузи можуть бути і між реченнями в єдності одного абзацу, строфи — відносно закінченої думки цілісного тексту. Передба­чаються вони змістом, структурою речень і особливо тоді, коли автор передає повільну зміну подій у часі, наприклад:

Вечірній час...///

Метелиця мете.///

Вітрисько дме/в шибки/ та у причілок...///

Татусь/ читає,// мама/щось плете,—///

Зима для хлібороба —//відпочинок (Л.Компанієць)

Читець повинен уміти оперувати тривалістю пауз. Допущені по­милки у співвідношенні їх тривалості можуть "приглушити", а то й спо­творити зміст висловлювання. Функція тривалості паузи — не стільки членувати мову на такти, скільки об'єднувати, скріплювати загальну думку фрази чи й окремих фраз в єдине ціле, що складається з окремих мовних тактів. Візьмемо для прикладу фразу:

Котилася тарілочка/ по крутій 'горі.//

Забавляла любих діток/

У моїм дворі. (Л.Глібов)

Якщо на місці коротких пауз поставити довгі, а на місці довгої — коротку, то явно відчуємо, що другий і третій такти ніби зливаються, а перший і останній відпадають від них. Фраза стає розірваною, зміст не­виразним. Тривалість паузи передає ступінь завершеності висловлюван­ня: чим повніше передана думка, тим триваліша пауза після того від­різка тексту, що виражає цю думку.

З формального боку найтриваліша пауза на місці крапки. Вона за­вершує думку фрази. Це можна сказати і про три крапки, питальний та окличний знаки.

Паузи на їх місці аналогічні крапці. Проте пауза на місцях цих зна­ків, особливо крапки, може позначати різні ступені тривалості. Крапка між фразами, наприклад, виражає завершеність тільки однієї думки у творі. Отже, пауза на її місці довша, ніж пауза на місці роз; цлових знаків у межах самої фрази.

Якщо взяти крапку після абзацу, то вона буде ще довшою, бо завер­шує думку не однієї фрази, а цілого абзацу. І, звичайно, найдовша пау­за на місці крапки в кінці тексту, коли завершується загалі.11 а думка, що проходить через увесь твір.

Паузи в межах однієї фрази, що співпадають з такими розділовими знаками, як кома, двокрапка, крапка з комою, тире, мають відносну — і кожна з них різну — тривалість. За загальним правилом вона довша там, де менше пов'язані за змістом слова одного мовного такту зі слова­ми іншого, і навпаки, наприклад:

Як затопить хату, /то дим/ аж під небеса стелиться, //а як вийде на Дніпро/мочити кожі/(бо він кожум'яка,)/ то не одну несе,/а дванадцять разом, //і як набрякнуть вони водою в Дніпрі,/то я візьму/та й учеплюсь на них/— чи витягне-то він їх? (Укр. нар.казка)

Уся фраза в даному випадку складається з трьох окремих частин, трьох думок, які між собою ще поділяються на окремі мовні ланки. їх розділяють коми перед сполучниками а й і. Тому частину від частини розділяємо довшою паузою.

Довга пауза в межах однієї фрази робиться в таких випадках:

1. У реченні, яке складається з поширеної групи під мета і такої ж групи присудка. Триваліша пауза робиться між такими групами для того, щоб виділити значущість однієї з них, наприклад:

Вересневий ранок /батьківською рукою//поклав на русяву голову /новень­кий,/з солдатського сукна картузик/і покликав до школи. (М.Стельмах)

Схилилась наді мною (,) наче мати,//благословенна яблуня гірська. (Р.Гамзатов)

2. На місці пропущених слів у реченні перед словами, які мають важливе значення для змісту всієї фрази. Триваліша пауза спонукає слу­хача до осмислення пропущених слів і сприйняття змісту всього речен­ня, наприклад:

Бігла повз хату/лисиця.//Чує —//півень пісні виспівує. (Укр. нар. казка)

Раптом чує —//хтось гукає її:/

—Доброго ранку (,) черепахо! (О.Бунець)

3. Після вставних речень, які уточнюють слова фрази, пов'язаних між собою за змістом. Більша тривалість паузи полегшує розуміння та­кого уточнення, наприклад:

Він/мені скрізь увижається,! й коли я бачу щось синє/— чи квітку,/чи очі,/чи дівоче плаття,/чи просто чую/само слово "синій", —//враз мені стає добре,/я щасливий,/душа моя/сміється й грає так,/як грають проти сонця/ збиті на отаву/бризки води. (Є.Гуцало)

Ми/—і рядові,/і старшини,/і офіцери,/і генерали —//солдати. (О.Єфімов)

4. У довгих фразах, у яких думка наростає до певного перелому і після нього ніби узагальнюється, завершується сказане, у тому місці робимо довшу паузу, щоб зосередити увагу слухачів на узагальненні, завершенні думки:

Зінько з Іваном /пов'язали йому /руки-ноги(,) мов мішок, /поклали його через сідло, / приторочили, / половили басурменських коней, /узяли в пово­ди —//рушили да берега. (К.Басенко)

В тім гаю,/

У тій хатині,/у раю,// я бачив пекло...

(Т.Шевченко)

Ми любимо весну,/ і ріки глибокі,/

зелену/чудесну,/ і поле веселе,/

грімницю у тучі,/ і рідні оселі,/

і дощик співучий,/ і цвіт у маю —//

і луки широкі,/ всю землю свою.///

(М.Стельмах)

Загальна тривалість пауз залежить також від структури речення. У безсполучникових реченнях вона значно більша, ніж у сполучникових. Експериментально-фонетичні дослідження мовлення показали, що за наявності сполучників пауза скорочується майже в півтора-два рази.¹

При цьому слід знати, що не завжди паузи між мові іими тактами виконують роль відчутного відділення такту від такту. Зустрічаємо чи­мало конкретних ситуацій, коли пауза вказує на мовний такт для кра­щого тонального оформлення фрази, а при вимові її майже не чути. Весною/Чижик молоденький,/ такий співучий,/проворненький,/ в садочку/все собі скакав/ та якось // у сільце й попав;// сердега/в клітці/рветься,/б'ється...

(Л.Глібов)

Паузи після слів "весною", "в садочку", "сердега" майже не відчутні своєю тривалістю.

Загальна тривалість пауз залежить також якоюсь мірою від темпу мовлення. Прискорення темпу скорочує їх, уповільнення — збільшує. Проте співвідношення за тривалістю в будь-якому темпі повинно збе­рігатися. Одиницю виміру пауз умілий читець обирає собі сам відпові­дно до твору. За відносно сталу одиницю можна брати тривалість однієї секунди і відповідно до неї визначати тривалість інших одиниць у бік збільшення. Якщо виникне потреба зменшити тривалість якоїсь паузи відповідно до встановленої найменшої, скажімо, секунди, то треба бра­та лише половину її тривалості і позначати на письмі вертикальною пунктирною лінією: (|).

У роботі з дітьми над паузами доцільно опиратися на якийсь ста­лий вимір — найкраще на тривалість однієї секунди. Одна секунда — коротка пауза, дві секунди — довша пауза, три — ще довша і т. д. Таку тривалість легко засвоїти посекундною лічбою за допомогою годинни­ка. Час тривалості між "раз" і "два" — тривалість короткої паузи.