(П. Гулак-Артемовський)

Паузи в такому випадку також знімаємо з обох боків, а в сумнівних випадках треба звертатися до теоретичного способу членування тексту на мовні такти.

4. Перед короткими порівняльними зворотами (в основному з од­ного слова) зі сполучниками мов, як, ніби:

Квітка гаряча (,) як сонце. (Ю.Смолич)

Глянули праворуч —/дівчатка вже розсипали асфальт "класами",/ска­чуть (,) мов кози (В.Кава).

Гей, гей, Ірчик, Ірчик,

Личко в тебе (,) як папірчик.

(Р. Купчинський)

Знімання паузи на місці коми в таких випадках пояснюється тенден­цією культури мовлення, зокрема образністю. Слова, які виражають те, з чим порівнюється, і слова, які виражають те, що порівнюється, створюють одне поняття, один мовний такт, який дає конкретно-чуттєве уявлення про певну дійсність (предмет, явище, особу), тому й вимовляються злито. Розгорнуті порівняння виділяються паузою і переважно психологічною: Любіть Україну,//як сонце (,) любіть,//як вітер,/і трави,/і води/.(В.Сосюра)

5. У жвавому темпі перед підрядним реченням, дієприкметнико­вим чи дієприслівниковим зворотом, якщо він за змістом тісно пов'яза­ний з тим словом, що стоїть перед комою:

Одкриває, /пізнає геть усе (,) що в світі є. (В.Фетісов)

Там (,) де сяде парашутик,—/нова кульбабка виросте (О.Копиленко)

А Василько знав,/що (,) як лежачи книжку читати, /псується зір/і псу­ється книжка (Остап Вишня)

Знімання паузи на місці коми в таких випадках пояснюється авторсь­ким осмисленням доступності мовлення. Злита вимова додаткового ре­чення чи звороту з попередніми словами полегшує пізнання одержува­чем вираженої думки.

В інших випадках, коли, зокрема, автор вводить певні звороти, до­даткові речення з метою конкретизації основного напряму думки, вони виділяються паузою, наприклад:

Коли в халабуді з-під цупкої повстини чулося сумирне похрапування ко­заків, а в степу, / загубивши прямий шлях, гасав і крутив вітер, Максим, / притулившись спиною до теплого сіна, думав про переплутане і неприкаяне власне минуле. (К.Басенко)

Правильність пауз визначається теоретичним способом членуван­ня тексту на мовні такти.

6. Між двома словами, що повторюються як єдине ціле:

• Що (,) що? —Дід підкидає вгору брови, потім одгетькує мене вільною рукою... (М.Стельмах)

• Іди (,)іди(,) Снігуронько! Іди (,) іди (,) дитинонько, повеселися з по­дружками! (Рос. нар. казка)

• Матко!/Гам!/Шнель (,) шнель!—/хапаютьусе, що бачать. (Т.Сергійчук) Злита вимова повторюваних слів пояснюється єдністю авторської

думки, яка підказується спільним розділовим знаком, що завершує ту думку (знаком питання, оклику). В інших випадках пауза обов'язкова: Вийди,/вийди (,) сонечко, на дідове полечко... (Укр. нар. співаночка)

Давно, / давно — ніхто й не пам'ятає, коли саме,— жив на світі один Чоловік. (Г. Демченко)

—Ура!/Ура! —підняв угору гарячий ополоник Степанко. (С.Хаврусь) Правильність паузи підказується теоретичним способом членуван­ня тексту на мовні такти.

7. Після сполучників і, та, то перед дієприкметниковим чи дієпри­слівниковим зворотом, вставними словами:

Тепер ти бачиш сам, / що мокрим він рядном/

Напався на тебе/— і (,) знай (,) верзе притьмом...

(П. Гулак-Артемовський)

— Та (,) спасибі йому,/Травень порадив,/як їхати (Укр. нар. казка)

Якби це хтось один з них побіг,/то (,) бачивши дядькову спину,/чкурнув би назад (В.Кава)

Пояснення злитої вимови сполучника з наступними словами ана­логічне п'ятому пункту знімання паузи на місці розділових знаків.

Отже, з наведених прикладів можна зробити висновок, що синтак­сичний аспект виразності не завжди передає смисл тексту.

Логічна пауза. Важливою умовою виразного читання є глибоке осмислення кожної фрази у творі через мовні такти. Синтаксис як час­тина граматики, що вивчає сполучення слів у реченні, хоч і базується на єдності мови й мислення, на їх безпосередньому, нерозривному зв'яз­ку, проте не завжди розкриває зміст кожної фрази у творі через зв'язок слів і розділових знаків. Тут особливої уваги набирає логічна пауза. Ос­новне її призначення — "бути виразником нашого розуміння: логічна пауза дає змогу у злитому звучанні мовного такту підкреслювати єдність його смислового значення"¹. Доки триває логічна пауза, думка читця працює активніше, ніж під час самого читання. Такі паузи між мовни­ми тактами чи після речення підказують читцеві ставлення до подаль­шого тексту (слова чи речення), допомагаючи таким чином повніше, емоційніше передати його зміст.

Особливого значення логічна пауза набирає у власній мові та при читанні твору напам'ять, адже саме в цих випадках розділові знаки як орієнтири для розстановки пауз відсутні, і читець має опиратися тільки на зміст, осмислений при підготовці тексту.

Проте трапляється, що забувають зробити логічну паузу навіть тоді, коли розділові знаки на письмі стоять саме там, де зміст вимагає паузи, або роблять її там, де не треба.

Цілковите ігнорування або неправильне вживання логічної паузи, а це значить, ігнорування мовним тактом, призводить:

1. до того, що зміст речення втрачає конкретну виразність. Спро­буймо, наприклад, висловити злито без пауз таке речення:

• Добре, чіпляйте посторонка мені за ногу. (Укр. нар. казка)

Хіба можна зрозуміти конкретний його зміст, не визначивши за допомогою паузи взаємозв'язку слова "чіпляйте" з іншими словами: чи воно стосується слова "добре" (Добре чіпляйте...), чи слова "посторон­ка" (Добре чіпляйте посторонка...)? Зміст речення стане зрозумілим тіль­ки завдяки паузі, місце якої підказує розділовий знак:

• Добре, / чіпляйте посторонка мені за ногу;

2. до змін у змісті тексту. Для прикладу візьміть кілька фраз із визна­ченим конкретним змістом і переставте паузи на одно чи два слова вперед:

Колись /було одно село на Україні (Марко Вовчок)

Колись було/одно село на Україні.

Колись було одно/село на Україні.

Як схвилювали його слова / батька¹ Як схвилювали його/слова батька.

Переконує у цьому і наведений раніше приклад:

—Добре, /чіпляйте посторонка мені за ногу.

—Добре чіпляйте/посторонка мені за ногу.

—Добре чіпляйте посторонка/мені за ногу;²

3. до спотворення змісту фрази:

Прапор уже майорів/на щоглі, дружніше загриміла корабельна артилерія. (Д.Ткач) Неправильна постановка лише однієї паузи призвела до розриву загального змісту речення на дві не відповідні одна одній частини. Якщо перша набрала іншого змісту, але логічно правильного, то друга вира­жає нісенітницю: виходить, що корабельна артилерія гриміла на щоглі.

Правильне місце логічних пауз у тексті визначається теоретичним способом членування тексту на мовні такти. Проте мовленнєва практи­ка підтвердила два приклади обов'язкової паузи:

І. Між поширеними групами підмета і присудка:

У садочку в холодочку

гарна мати молода/

возить донечку в візочку... (І. Франко)

Великі хмари/холодом нагусли. (Л.Костенко)

Білі гуси/летять над лугами. (Олександр Олесь)

Обов'язкова пауза і в тих випадках, коли речення складається з од­ного підмета і групи присудка чи навпаки, наприклад:

Чорногуз/поклонився лугам і садам. (Л.Костенко)

У їхньому селі/не в одного хазяїна гніздились на хаті/лелеки. (Є.Гуцало) Обов'язковість паузи в таких вкладках пояснюється історично ви­робленою, складною тенденцією формувати структуру думки, доступ­ність висловлення.