Погляди письменника на освіту і виховання.
Активний борець за волю й щастя народу Шевченко надавав великої ваги освіті й вихованню дітей. Він прагнув, щоб школа була засобом прогресу. Тим часом в умовах самодержавно-кріпосницького ладу, коли існувала суцільна неписьменність серед народу, школа переслідувала класові цілі, “сільським п’явкам”, глитаям, чиновникам освіта навіть допомогла утискувати і грабувати трудящих.
У російських повістях “Художник“, ”Близнецы”, “Наймычка”, “Княгиня”, “Прогулка с удовольствием и не без морали” чимало сторінок присвячено проблемам виховання підростаючого покоління, зображенню учителів та їхніх методів навчання. Малописьменні дяки знущалися з дітей. Вдаючись до універсальних засобів муштри, зубрячки, різки, вони перетворювали навчання на справжню каторгу.
В творах Т. Шевченка знаходимо і позитивні образи педагогів, які гуманно ставляться до дітей, прагнуть їх виховувати чесними корисними до суспільства – Демського (“Художник”), левицького, Івана Петровича Котляревського (“Близнецы”).
Т. Шевченкові ненависні були тогочасне виховання з його молчалінською мораллю та офіційна педагогіка, які проголошували, що оцінювати людей слід не за здібностями і працею, а залежно від їхньої посади і майнового стану.
Шевченка – письменника цікавила проблема впливу оточення на виховання дітей.
У поглядах Т. Шевченка на освіту найважливіше те, що він виступав за освіту демократичну, для всього народу. В питаннях виховання він виховував з заперечення вродженого нахилу до поганих вчинків і зла, надавав важливого значення середовищу, в якому перебуває дитина, прийомам і методам впливу на неї, особі педагога.
Наприкінці життя великий Кобзар опублікував “буквар южноруський” – перший український підручник, у створенні якогось також виявилися революційно-демократичні переконання. Навчальний матеріал підкріплювався фольклорними зв’язками. Тут були ще прислів’я і приказками, що відображали народну мораль.
Буквар Т. Шевченка має освітньо-виховне значення. Невипадково що з другої половини ΧΙΧ ст. його поезії широко рекомендувались для дитячого читання.
Твори т. Шевченка в дитячому читанні.
У 1961 р. дитячий читач дістав “Малий Кобзар. Вибрані поезії для дітей” Т.Г. Шевченка. У “Малому Кобзарі” зібрано поезії, доступні учням восьмирічної школи. для учнів молодших класів найближчими є поезії про дитинство і пов’язані з ним враження, картини природи із змінами пір року, багатством барв і звуків, які будять у дитині поета і художника.
У дитяче читання увійшли всі твори Шевченко про дітей, яких поет любив ніжно і щиро. У спогадах сучасників про Т.Г. Шевченка знаходимо чимало свідчень про уважне ставлення і любов поета до дітвори. Тема дитинства тісно поєднана в творчості Т. Шевченко з темою жінки-матері і трудівниці.
У ранній поемі “Катерина” Т.Г. Шевченко з глибоким співчуттям розповідає про поневіряння і смерть зганьбленої паном дівчини. Образ Катерини – жертви панської сваволі – подається поетом як соціальна трагедія дівчини-селянки в кріпосницькому суспільстві. ще з більшим драматизмом розкрита трагедія матері, яка весь вік трудиться в чужій хаті, ніжно доглядає власну дитину, не сміючи признатись у материнстві, в поемі “Наймичка”. Ніхто до Шевченка з такою силою і глибиною людських почуттів не оспівав жінку-матір і трудівницю.
У вірші “Сон”, який увійшов у дитяче читання, Шевченко змальовує образ матері й дитини в умовах кріпосництва, висловлює мрії і сподівання селянства про майбутній справедливий суспільний лад. Поет вдається до форми сновидіння, щоб протиставити сувору дійсність вимріяному вільному життю, яке приснилося нещасній жінці.
Мотиви безрадісного дитинства звучать в автобіографічному вірші Шевченка “Мені тринадцятий минало”, в якому до болю трагічно переплелись важке сирітство з світлими хвилинами і надіями на людське щастя.
Тема дитинства – специфічна тема дитячої літератури. для Т. Шевченка, як і для більшості прогресивних письменників минулого, ця тема мала один яскраво виражений аспект – вона розкривалася через показ знедоленого дитинства. У поета вона ще тісно пов’язувалась з картинами його власного сирітства.
Є в Шевченка окремі поезії, позначені світлими, життєрадісними барвами, це переважно ті, що зображують дуже раннє дитинство (“І досі сниться: під горою…”). Глибока увага до дитини, добре знання психології знайшли відображення в образотворчому мистецтві Шевченка.