3. Літературні форми

Література для молодшого шкільного віку, як і вся художні література, пробуджує активність юного читача, у дитячій літературі розвиваються ті самі роди, види й жанри художніх творів, що й у всій літературі.

Ще в часи Стародавньої Греції були вироблені три основних роди, або способи вираження художнього змісту, – епос, лірика і драма.

Епос – назва давньогрецька, вона означає „розповідь”. У найширшому розумінні слова це будь-яке повідомлення, будь-яка важлива інформація прозою, і не лише прозою, а й віршованим текстом.

Термін лірика – походить від назви стародавнього струнного музичного інструмента ліри, під акомпанемент якої виконувались пісні, що поклали початок ліричним віршам.

Драма – від грецького слова „drama” – дія.

Визначення трьох літературних родів – епосу, лірики та драми належить ще Платону та Аристотелю.

Жанр (фр. genre, від лат. Genus – рід, вид) – історично усталена класифікація літературних творів за їх формою, обсягом та іншими ознаками. Образно кажучи, жанр – це змістовна форма, яка нестиме те, чим її наповнить письменник, – живим, духовним напоєм чи літературною отрутою. Чи не тому широкої популярності зажили слова Вольтера про те, що всі жанри добрі, крім нудного.

Книжка для дітей дошкільного віку повинна мати цікавий, захоплюючий сюжет з динамічним розгортанням подій, веселими сценами. Вимога простоти і доступності мови аж ніяк не пов’язується з примітивністю лексики, збідненням поетики. Книжка мусить бути добре, із смаком ілюстрована. Дитину передусім приваблюють малюнки, завдяки яким вона краще сприймає зміст.

Книга для дітей молодшого шкільного віку відзначається ширшою й складнішою тематикою. Крім казок, діти охоче і з цікавістю читають й байки, вірші і оповідання класиків і сучасних письменників, твори на історичні теми, пригодницькі й популярні книги. З особливим захопленням і цікавістю діти читають доступну їм історико-документальну літературу про героїчне життя людей та героїчні подвиги.

Поезія для дітей молодшого шкільного віку відзначається своєрідністю поетики. К. Чуковський у книзі „Від двох до п’яти” виклав основні її принципи (13 заповідей). Їх сенс у тому, що все написане поетом повинно легко перекладатися на мову графіки, що поезія мусить мати ігровий характер. К. Чуковський застерігав від великої кількості епітетів, тоді як дітям необхідні відчуття руху, дієвості.

Для творів будь-якого жанру неабияке значення має побудова сюжету (розвиток, гострота і напруження), яскрава образність викладу, милозвучність мови.

4. Функції дитячої літератури

Традиційними функціями дитячої літератури педагоги та керівники дитячого читання вважають виховну та освітню. Виховувати кращі моральні якості дитини, сприяти формуванню цілісної, всесторонньо розвинутої особистості - мета дитячої книжки. "Для дитячої літератури взагалі притаманна дидактичність, педагогічна наснаженість - це й вирізняє її з-поміж інших текстів".

Однією з найважливіших функцій дитячої літератури є функція розважальна. Без неї немислимі і всі інші: не зацікавивши дитину, не можна її ні розвивати, ні виховувати і т.д.

Комунікативна функція, як вважає В. Кизилова, "привертає юного читача до книги, допомагає краще зрозуміти себе, навчає висловлювати свої думки та почуття".

Естетична функція літератури є не менш важливою, адже через читання дитячої літератури відбувається формування первинного уявлення про прекрасне, про мистецькі жанри та напрямки, відчуття краси поетичного чи прозового твору. Зважаючи на те, що у своєму естетичному розвитку дитина проходить етапи ознайомлення, пізнання і творчості, роль дитячої літератури у цьому процесі очевидна.

Науковці ж виокремлюють і риторичну функцію дитячої літератури. Дитина, читаючи, стає співавтором письменника. Є багато прикладів, як враження від читання, отримані в дитинстві, ставали поштовхом до власної творчості.

Названі функції посилює гедоністична (функція насолоди, задоволення). У художньому творі, який читає дитина, мають бути наявні "складові", які б забезпечували досягнення евристичного ефекту. Без врахування цієї функції дитина з часом втратить інтерес до читання.

Величезну роль у відборі і сприйнятті художньої літератури грає її компенсаторна функція. По тому, яким книги віддає перевагу людина, чудово видно, чого йому не вистачає в реальній дійсності. Діти, а потім підлітки та молодь, прагнучи подолати повсякденність навколишнього життя, сумуючи про диво, вибирають спочатку чарівні казки, потім фентезі і фантастику.

Не викликає сумнівів пізнавальна функція дитячої літератури: ученими встановлено, що до семи років людина одержує 70% знань і лише 30% - за все подальше життя! У відношенні художньої літератури пізнавальна функція підрозділяється на два аспекти: по-перше, існує спеціальний жанр науково-художньої прози, де в літературній формі дітям підносяться ті чи інші знання (наприклад, природознавча казка В. Біанкі). По-друге, твори, які навіть не мають пізнавальної спрямованості, сприяють розширенню кола пізнань дитини про світ, природу і людину.