3) Вентиляція виробничого приміщення

Забезпечення необхідних оптимальних(допустимих) параметрів мікроклімату на робочих містах досягається використанням комплексу організаційно – технічних заходів, у тому числі і вентиляцією.

Визначення необхідного повітрообміну за відсутності шкідливих виділень (шкідливі речовини, волога, надлишки тепла) проводиться у відповідності до СН 245-71 “Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий”.

При об’ємі приміщення на одного працюючого V<20 м³, необхідний повітрообмін повинен становити L - 30 м³/год на одного працюючого; при V>20 м³   – L =20 м³/год; при V > 40 м³ допускається природна вентиляція.

Якщо в приміщення виділяються шкідливі речовини у вигляді пару, газу, пилу, то розрахунок повітрообміну L (м³/год) виконують згідно з СНиП 2.04.05.91 “Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха”. Якщо  з робочої зони не відсмоктується повітря, то повітрообмін за кількістю шкідливих речовин можна розрахувати за формулою:

 ,                                              (1.2)

де M – кількість шкідливих речовин, що надходить в приміщення, мг/год; Ср.з., Сп – відповідні концентрації шкідливих речовин в повітрі робочої зони і в повітрі, що поступає ззовні, мг/м³.

Вміст шкідливих речовин в повітрі, яке надходить у виробниче приміщення(Сп) не повинен перевищувати 0,3 ГДК.

При одночасному виділенні у повітря робочої зони приміщення кількох шкідливих речовин неодноспрямованої дії повітрообмін приймають за тією шкідливою речовиною, для якої за розрахунком, необхідний більший повітрообмін.

Якщо речовини односпрямованої дії, то необхідно підсумувати значення L_і, розраховані для кожної окремої речовини і кратність повітрообміну розраховувати за сумарним значенням L_S.

За одержаними даними проводиться розрахунок кратності повітрообміну, год^-1:

К = L_S/ V_в ,                                                         (1.3)

де L_S– сумарний повітрообмін, м³/год; V_в – внутрішній вільний об’єм приміщення, V_в ≈ 0,8V, де V – об’єм приміщення, м³.

Кратність повітрообміну показує, скільки разів протягом години обмінюється повітря у приміщенні. Звичайно, К = 1…10.

4) Освітлення виробничих приміщень

Освітлення виробничих приміщень може бути природним, штучним і комбінованим.

Природне освітлення може бути:

• верхнім (через світлові ліхтарі даху);

• боковим (через вікна в стінах);

• комбінованим (через ліхтарі і вікна).

Бокове освітлення може бути одностороннім і двостороннім.

Основна характеристика природного освітлення – коефіцієнт природної освітленості - КПО – це виражене в відсотках відношення освітленості в даній точці всередині приміщення до одночасної горизонтальної зовнішньої освітленості, що створена світлом повністю відкритого небосхилу:

е = (Е_ВН / Е_ЗОВН) * 100, % (4.6)

При боковому освітленні нормується мінімальне значення коефіцієнта природної освітленості (КПО) в точці, що розташована на відстані 1м від стіни, що найбільш віддалена від світлових прорізів на пересіченні вертикальної площини характерного розрізу приміщення і умовної робочої поверхні (0,8м від підлоги). При двосторонньому освітленні нормується мінімальний КПО в точці посередині приміщення.

При верхньому і комбінованому освітленні нормується середнє значення КПО.

Нормування здійснюється залежно від розряду зорової роботи з урахуванням фону та контрасту об’єкту з фоном.

Як правило, роботи пов’язані з використанням комп’ютерної техніці відносяться до 4 розряду зорових робіт.

Характеристика зорових робіт	Найменший розмір об'єкта розпізнавання, мм	Розряд зорової роботи	Під-розряд зорової роботи	Штучне освітлення	Природне освітлення
				Освітленість, лк	КПО, %
				загальне освітлення	бокове освітлення
Середньої точності	0,5-1	IV	а б в г	300 200 200 150	1,5
Малої точності	1-5	V	а б в г	200 150 150 100	1,0

Вимірювання природного освітлення проводимо за допомогою люксметра. Величину КПО розрахували за вищі приведеною формулою. При невідповідності виміряного КПО нормативним вимогам проводімо розрахунок природного освітлення. Розрахунок полягає в визначенні площі світлових прорізів для створення нормованої освітленості за формулою:

S _В = (е _Н^IV • К_ЗД • К_З •  ₀• S _П) / ( ₀ • r ₁) • 100

Розраховану площу вікон зрівняємо з фактичною у виробничому приміщенні. Робимо висновок про відповідність площі вікон нормативам.

Штучне освітлення використовується в нічний годину та при недоліку природного.

Системи штучного освітлення:

• загальне (світильники розміщені рівномірно у верхній зоні приміщення);

• місцеве (безпосередньо на робочих місцях);

• комбіноване (загальне плюс місцеве). У виробничих приміщеннях одне місцеве освітлення не допускається.

Для нормування штучного освітлення використовується освітленість робочої поверхні у люксах. Нормування також здійснюється залежно від розряду зорової роботи з урахуванням фону та контрасту об’єкту з фоном. Нормативне значення освітленості для 4 розряду зорової роботи – 150 – 300лк.При не відповідності реального освітлення нормованому значенню проводимо розрахунок штучного освітлення. Він полягає в визначенні потужності джерела освітлення. Розрахунок проведемо методом використання світлового потоку.

Цей метод застосовується для розрахунку загального рівномірного освітлення приміщень. При цьому відома кількість та розташування освітлюваних приладів на стелі приміщення. Світловий потік ламп розраховується за формулою:

F = (Е_Н * К_З * Z * S) / (N* n* ), (1.12)

де F – світловий потік лампи, що розраховується, Лм;

Е_Н – нормована освітленість, лк;

К_З – коефіцієнт запасу (К = 1,2…1,7); коефіцієнт запасу враховує зменшення світлового потоку лампи в результаті забруднення світильників в процесі експлуатації (його значення залежить від типу приміщення і характеру робіт, що проводяться в ньому, в нашому випадку К = 1,5);

Z – коефіцієнт нерівномірності освітлення (Z = 1,1…1,5);

S - площа приміщення, м²;

N – число світильників;

n – число ламп в світильнику;

 - коефіцієнт використання світлового потоку, (виражається відношенням світлового потоку, що падає на розрахункову поверхню, до сумарного потоку всіх ламп, і обчислюється в долях одиниці; залежить від характеристик світильника, розмірів приміщення, забарвлення стін і стелі, що характеризуються коефіцієнтами відбиття від стін (ρст.) і стелі (ρстелі)).

Значення  визначають в залежності від показника (індексу) приміщення i:

i = (A * B) / (H_P * (A + B)),

де A і B – довжина і ширина приміщення, м;

H_P – висота підвісу світильників над рівнем робочої поверхні, м.

h = H – hp – hc

hp = 0,8 м, висота робочої поверхні над підлогою; hc = 0,5 м, відстань світлового центру світильника від стелі, Н – висота приміщення.

Кількість світильників(коли невідома їх кількість) можна визначити за формулою:

N = (A * B) / L²

L = h * λ

де L – відстань між рядами світильників, м.

Порівнявши реальну штучну освітленість робочої поверхні з нормативними вимогами робимо висновки на її відповідність.