Основні принципи і вимоги (умови) формування організаційних структур управління

1. Єдність розпорядництва (принцип одного керівника), тобто, керівник віддає

накази тому, хто стоїть на 1 ступінь нижче, «перескакувати» не можна.

2. Чітке розподілення праці – це веде до появи висококваліфікованих спеціалістів на кожній посаді.

3. Персональна відповідальність за прийняті рішення.

4. Визначення меж компетенції лінійних і функціональних керівників.

5. Оптимальний розподіл контролю в організаційній структурі управління.

6. Принцип чіткого функціонального обмеження між ланками управління, що знаходяться на різних рівнях структури управління.

7. Принцип прав, обов’язків і відповідальності працівників апарату управління

8. Принцип гнучкості та економічності структури управління.

Гнучкість – означає, що структура управління повинна швидко сприймати зміни і відображувати їх.

Економічність – мінімальна кількість ланок, ступенів що означає зменшення витрат на утримання апарату управління.

Умови формування організаційних структур управління.

• Відповідність між організаційною структурою підприємства і організаційною структурою управління цим підприємством

• Відповідність кількості ланок управління кількості і працеємності виділених функцій управління

• Оптимальна кількість ланок управління

• Оптимальна кількість ступенів в структурі управління (при виконанні попередньої умови)

• Дотримання оптимальної норми управління

• Реальна можливість участі функціональних ланок управління в процесі управління виробництвом

• Відсутність дублювання функцій управління різними ланками управління

• Зосередження на кожній ступені управління певних функцій упарвління

Класифікація організаційних структур

Вся різноманітність структур управління класифікується за 2 ознаками:

1. За підпорядкованістю (ступінчастістю)

• двоступенева структура управління – (мають невеликі і середні за розмірами підприємства) - економічна, оскільки в ній мінімальна кількість ієрархічних рівнів управління; дає змогу встановити тісний зв'язок між керівниками середньої ланки і керівником підприємства; забезпечує чіткий розподіл повноважень між різними керівниками і спеціалістами.

• трьохступенева – (мають великі підприємства) – вторинними виробничими підрозділами є багатогалузеві відділки; виникають труднощі пов’язані з подвійним підпорядкуванням підлеглих – директору і головним спеціалістам; це призводить до неузгодженості у роботі, значних затрат часу на координацію діяльності і розв’язання виробничо-господарських завдань.

• Чотирьохступеневі – мають господарства, що вступили в кооперацію.

2. За територіально-виробничою ознакою:

• бригадна

• багатогалузева (територіальна)

• галузева (цехова)

• змішана (комбінована)

Бригадну структуру управління мають невеликі і середні за розмірами підприємства, компактні. Управління здійснюється на основі створених первинних виробничих підрозділах. Функціональні служби існують централізовано.

В умовах значного територіального розташування виробничих об’єктів і трудових ресурсів ( декілька сіл) застосовується багатогалузева структура управління – це структура, яка ґрунтується на великих виробничих підрозділах, які в свою чергу містять первинні виробничі підрозділи, що виробляють продукцію різних галузей, а процес управління при цьому здійснюється на принципах територіального напрямку. Функціональні служби існують централізовано, але в деяких випадках галузеві спеціалісти закріплюються за відділками і підпорядковуються керівникам відповідних відділків. Така структура забезпечує чітке відокремлення організаційно – технологічного (за відповідними галузями) і адміністративно – територіального (по населеним пунктам) управління первинними трудовими колективами. Функції керуючих відділками обмежуються адміністративним, господарсько-побутовим і соціальним управлінням. В їх задачі також входить підбір і розстановка кадрів.

Переваги:

1. В повній мірі відображає характер і глибину спеціалізацію, яка склалася на підприємстві.

2. Великі виробничі підрозділи (відділки або комплексні бригади) і їх керівники забезпечують необхідний рівень маневрування праці, матеріальних та ін. ресурсів.

3. Забезпечується необхідний рівень соціального розвитку стосовно територіального розташування цих великих підрозділів. Відділки, в більшості випадків, прив’язані до населених пунктів для того, щоб найбільш ефективно використовувати трудові ресурси.

4. Якщо в цих господарствах впроваджується служба оперативного управління, то вона дозволяє більш конкретно швидко і ефективно здійснювати координацію діяльності всіх керівників.

Недоліки:

1. Має велику кількість ланок.

2. Має багато ступенів.

3. В більшості випадків фактичне навантаження на першого керівника перевищує норми управління.

4. Спостерігається дублювання функцій, що виконуються лінійними і функціональними керівниками.

5. Функціональні служби в більшості випадків не відповідають особисто за реалізацію прийнятих ними управлінських рішень, тому що всі їхні пропозиції мають форму рекомендацій.

6. Як правило, всі керівники обслуговуючих, допоміжних та культурно-побутових підрозділів працюють автономно і часто не узгоджують свої дії з вимогами основного виробництва.

Галузева (цехова) структура управління – ґрунтується на великих спеціалізованих виробничих підрозділах, що містять в своєму складі первинні підрозділи, що виробляють сугубо однорідну продукцію в межах однієї галузі, а управління здійснюється за галузевим принципом.

Для впровадження цієї структури в сільськогосподарські підприємства необхідно: компактне розташування виробничих об’єктів і території підприємства, незначна розосередженість трудових ресурсів, тісні внутрігалузеві та міжгалузеві зв’язки підрозділів по використанню техніки і робочої сили, наявність керівників здатних ефективно поєднувати адміністративно – організаційне і технологічне керівництво.

Переваги:

1. Помітно скорочується кількість ланок, які раніше існували в окремому вигляді ( керівники функціональних служб скорочуються до 2 (обліку, економічний) а інші ідуть в основне виробництво.

2. Всі керівники функціональних служб скорочуються до трьох (головний бухгалтер, головний економіст і начальник служби маркетингу), інші ідуть в основне виробництво.

3. Зменшується фактичне навантаження на першого керівника (наближується до оптимального).

4. Всі головні і галузеві спеціалісти які були раніше в централізованій формі, зараз переходять у виробництво, одночасно застосовуючи рішення адміністративного і технологічного характеру і несуть відповідальність за кінцеві результати виробництва.

5. Впровадження оперативної служби управління дозволяє оперативно приймати рішення і забезпечувати на потрібному рівні координацію між керівниками цехів, що полегшує працю першого керівника і знижує фактичне навантаження на нього.

6. Значно поліпшується схема інформаційних потоків. При меншій кількості ланок інформація спеціалізується.

7. Помітно краще вирішуються питання соціального розвитку колективу, тому що всі рішення цього характеру приймаються на рівні заступника керівника з соціального розвитку.

Недоліки:

1. Відсутність взаємодії між керівниками цехів, що відповідають за функціонування окремих галузей (керівники цехів функціонують тільки в своїй галузі, відповідають за певну технологію, використовують різні ресурси). Керівник в цих умовах стає арбітром.

2. Ця структура є багатоступеневою.

Змішана (комбінована) структура управління (рис. 4) – подана одночасно ознаками, що характеризують багатогалузеву і галузеву структуру управління в межах одного підприємства.