- •Поняття римського цивільного права. Предмет вивчення курсу.
- •5. Джерела правоутворення римського цивільного права
- •6. Кодифікація Юстиніана та її значення
- •7. Поняття, типи та види рецепцій римського цивільного права
- •8. . Рецепція римського приватного права.
- •9. Досудові способи захисту прав
- •10. Cудові процеси в Римі
- •11. Легісакиійний процес.
- •13. Екстраординарний процес
- •14. Cамозахист порушених прав
- •15. Характеристика поділу цивільного процесу на jus, judicium
- •17. . Особливі засоби преторського захисту
- •20. Понятття особи
- •Фізична особа як суб’єкт права
- •21. Правоздатність
- •22. Дієздатність
- •23. Юридична особа
- •24. Римські громадяни
- •25. Правове становище латинів
- •26. Правове становище перегринів
- •27. Правовий стан вільновідпущеників
- •28. Колони.
- •31. Поняття і види сім»ї..
- •Поняття римської сім»ї.
- •32 .Шлюб та його види
- •2.3 Розірвання шлюбу
- •33. Особисті і майнові відносини подружжя
- •34. Поняття батьківської влади, її виникнення та припинення.
- •35. Поняття та форми усиновлення, її виникнення та припинення.
- •36. Опіка і піклування
- •37. Сутність особистих сервітутів
- •38. Встановлення, припинення і захист сервітутів
- •39. Емфітевзис і суперфіцій
- •40. Заставне право.
- •41. Поняття і зміст зобов'язання..
- •42. Розмежуйте зобов’язання та договори
- •43. Сторони у зобов'язанні
- •44. Заміна сторін у зобов’язанні
- •46. Виконання зобов'язань
- •47. Наслідки невиконання зобов'язань
- •48. Припинення зобов'язань, крім виконання
- •49. Забезпечення виконання зобов'язань
- •50. Шкода в римському праві
- •51. Дайте визначення та назвіть види договору в римському цивільному праві
- •52. Зміст та умови дійсності договору.
- •53. Порядок укладання договору та представництво при укладенні договору.
- •55. Особливості договору стипуляції
- •56. Поняття та види літеральних договорів.
- •54. Вербальні контракти
- •57. Реальні договори. Договір позики і позички
- •58. Договір позики і позички
- •59. Договір зберігання та застави
- •62. Зобов’язання ніби з делікту.
- •63. Делікт – протиправне заподіяння шкоди самій особі або її майну.
- •64. Спадкове право
6. Кодифікація Юстиніана та її значення
Наявність великої кількості імператорських конституцій створила складність в їх користуванні. Виникла необхідність систематизації нормативно-правового матеріалу. У 295 р. був виданий перший приватний Кодекс Грегоріана, який містив імператорські конституції від імператора Адріана (II ст.) до кінця III ст. На початку IV ст. (між 314 і 324 pp.) була здійснена друга приватна кодифікація юристом Гермогеніаном. У 424 р. імператор Феодосій II (402—450 pp.) для складання кодексу призначив комісію з 9 осіб. Кодекс був виданий у 438 р. і дістав назву Кодекс Феодосія. Імператорські конституції в кодексі доповнювались творами римських юристів.
Кодифікація імператора Юстиніана. У першій половині VI ст. у Східній Римській імперії була здійс-нена систематизація римського права. Вона була продиктована змінами, які відбулись у суспільно-економічному і політичному житті суспільства та держави. Право Риму вже не підходило до умов Візантії. Необхідність систематизації диктувалася також правовими аспектами: треба було зібрати до купи всі юридичні тексти, прибрати застарілі норми, усунути суперечності у правових приписах та надати їм однакову форму.
З цією метою імператор Східної Римської імперії Юстиніан І (527—565 pp.) в 528 р. заснував комісію у складі 10 осіб на чолі з магістратом Трибоніаном та константинопольським професором права Тоефілем з метою систематизації імператорських конституцій. В квітні 529 р. Кодекс Юстиніана набрав чинності, і всі конституції, що не потрапили до нього, втратили свою силу.
Одночасно з роботою щодо кодифікації імператорських конституцій проводилася робота з кодифікації творів юристів. Комісії було надане право змінювати та редагувати тексти оригінальних творів, робити власні доповнення і давати коментарі, навіть вилучалися застарілі положення. У грудні 533 р. кодифікація творів класиків юриспруденції була завершена і цей великий звіт дістав назву Дигести Юстиніана (або Пандекти — від грецького "всеохоплюючий"). Це був збірник уривків з 2 тис. творів 39 найбільш відомих римських юристів. Усі цитати розподілені в 50 книгах, книги поділялися на титули, титули — на фрагменти, великі за обсягом фрагменти — на параграфи.
Під загальним керівництвом Трибоніана професори Теофіл і Доротей для навчальних цілей уклали елементарний підручник цивільного права, який дістав назву Інституції Юстиніана. У збірнику викладалися основні положення про осіб, речі, форми процесу. Інституції вступили в дію у листопаді 533 р.
Кодекс, виданий у 529 p., багато в чому вже застарів, і щоб узгодити з новими частинами Юстиніанівського зводу, комісія його переробила, і в листопаді 534 р. Кодекс опубліковано в новій редакції.
Імператорські конституції, прийняті після роботи комісії (534— 565 pp.), становили четверту частину кодифікації Юстиніана і дістали назву Новел. Усі названі частини кодифікації Юстиніана з XVI ст. у видавництві Деонісія Готофреда отримали загальну назву, яка зберігається донині — Corpus juris civilis — Звід цивільного права.