- •Поняття римського цивільного права. Предмет вивчення курсу.
- •5. Джерела правоутворення римського цивільного права
- •6. Кодифікація Юстиніана та її значення
- •7. Поняття, типи та види рецепцій римського цивільного права
- •8. . Рецепція римського приватного права.
- •9. Досудові способи захисту прав
- •10. Cудові процеси в Римі
- •11. Легісакиійний процес.
- •13. Екстраординарний процес
- •14. Cамозахист порушених прав
- •15. Характеристика поділу цивільного процесу на jus, judicium
- •17. . Особливі засоби преторського захисту
- •20. Понятття особи
- •Фізична особа як суб’єкт права
- •21. Правоздатність
- •22. Дієздатність
- •23. Юридична особа
- •24. Римські громадяни
- •25. Правове становище латинів
- •26. Правове становище перегринів
- •27. Правовий стан вільновідпущеників
- •28. Колони.
- •31. Поняття і види сім»ї..
- •Поняття римської сім»ї.
- •32 .Шлюб та його види
- •2.3 Розірвання шлюбу
- •33. Особисті і майнові відносини подружжя
- •34. Поняття батьківської влади, її виникнення та припинення.
- •35. Поняття та форми усиновлення, її виникнення та припинення.
- •36. Опіка і піклування
- •37. Сутність особистих сервітутів
- •38. Встановлення, припинення і захист сервітутів
- •39. Емфітевзис і суперфіцій
- •40. Заставне право.
- •41. Поняття і зміст зобов'язання..
- •42. Розмежуйте зобов’язання та договори
- •43. Сторони у зобов'язанні
- •44. Заміна сторін у зобов’язанні
- •46. Виконання зобов'язань
- •47. Наслідки невиконання зобов'язань
- •48. Припинення зобов'язань, крім виконання
- •49. Забезпечення виконання зобов'язань
- •50. Шкода в римському праві
- •51. Дайте визначення та назвіть види договору в римському цивільному праві
- •52. Зміст та умови дійсності договору.
- •53. Порядок укладання договору та представництво при укладенні договору.
- •55. Особливості договору стипуляції
- •56. Поняття та види літеральних договорів.
- •54. Вербальні контракти
- •57. Реальні договори. Договір позики і позички
- •58. Договір позики і позички
- •59. Договір зберігання та застави
- •62. Зобов’язання ніби з делікту.
- •63. Делікт – протиправне заподіяння шкоди самій особі або її майну.
- •64. Спадкове право
33. Особисті і майнові відносини подружжя
Різниця між шлюбами позначаються на особистих і майнових правах подружжя.
У шлюбі кум ману жінка була повністю підкорена особистій владі чоловіка, який міг домагатися її від кожної 3-ї особи навіть від родичів і проти її воли за допомогою віндикації.
Щодо покарання жінки було обмежене лише громадською думкою.
Такий принцип підлеглості стосувався й майнових відносин між подружжям. Усе, що жінка мала до шлюбу и все, що вона набувало під час шлюбу належало її чоловікові. Але при цьому, жінка на рівні із своїми дітьми мало право на спадкове майно після свого чоловіка і всіх його агнатичних родичів.
У шлюбі сіне ману принцип підлеглості жінки поступається принципу рівності. Жінка набувала ім’я чоловіка. Проживала разом з чоловіком який зобов’язаний був піклуватись, утримувати і представляти в суді свою жінку. Майно чоловіка і дружини були незалежні одне від одного.
Придане та подароване.
Придане.
Вже в стародавні часи склався звичай під час укладення шлюбу давати чоловіку придане (дос). Під приданим розуміли те майно, яке передавалося чоловікові дружиною, її батьками або третьою особою на покриття витрат по господарству.
Подарунок.
В стародавньому Римі склався звичай, перед шлюбом робити подарунки (донаціо) з боку родини чоловіка для створення економічної основи сім’ї. Якщо жінка ризикувала втратою доз, то чоловік у разі розлучення був взобов’язаний повернути жінці доз і віддати подарунок (донаціо). Доз повинен бути однаковим за вартістю як жердонація. Донаціо дозволялося робити і під час шлюбу в інтересах рівності і справедливості майнових відносинах подружжя. Батько чоловіка зобов’язаний був піднести донаціо як батько дружини доньці.
34. Поняття батьківської влади, її виникнення та припинення.
Влада батька над дітьми була практично необмеженою. Ця влада встановлювалася як законнонародженням у шлюбі, так і узаконенням дітей від конкубінату чи усиновленням.
Припинення батьківської влади стосовно дітей, узаконених нащадків та усиновлених, відбувалося або в результаті смерті батька, або в разі їх звільнення з-під батьківської влади. Фактично ж влада батька була пожиттєвою. Навіть син, звільнений батьком в односторонньому порядку (таке звільнення називалося емансипацією), був зобов'язаний своєму колишньому патеру половиною власного майна. Як правило, емансипація відбувалася з метою надання сину можливості перейти у стан сенаторів. Закони XII Таблиць встановлювали, що син, проданий батьком у рабство і звільнений на волю покупцем, повертався під батьківську владу. Але тричі проданий у рабство і тричі звільнений на волю син уже під владу батька не повертався і ставав вільною особою. В ранній період римської історії батько мав право життя і смерті (не кажучи уже про покарання) своїх нащадків, наприклад, міг просто викинути новонародженого. У питанні про відповідальність за причинений збиток син також прирівнювався до раба (чи тварини). Батько міг або виплатити суму збитку, або видати винного для покарання, він мав право убити підвладну йому (і навіть передану ним під владу чоловіка) дочку, упійману на перелюбі. Та лише в період Імперії синовбивство було прирівняне до звичайного убивства. Навпаки, батьковбивство вважалося особливо тяжким злочином, винних у якому топили в мішках. У майновому аспекті панував принцип безроздільної влади батька над усім майном, придбаним його дітьми
Встановлення та припинення батьківської влади. Батьківська влада виникає насамперед природним чином внаслідок народження дитини в законному шлюбі. Закононародженими вважалися діти, які народилися під час шлюбу, а також ті, які народилися після спливу 181 дня після одруження і не пізніше 300 днів після смерті чоловіка. Кожна дитина, народжена заміжньою жінкою, вважалася сином або дочкою її чоловіка, поки не буде доведено протилежне. Батьком дитини вважався той, на кого вказує факт шлюбу.