26. Правове становище перегринів

Серед вільних людей, проте не громадян Риму, найнищчу соціальну сходинку займали перегрини. Вважається, що перегрини – це громадяни іноземних держав або капітульованих перед Римом ворожих держав.

У стародавні часи перегрини жодними правами не користувалися.

Саме тому для них був введений інститут клієнтели, суть якого полягала в тому, що іноземець повинен був знайти собі покровителя серед міського римського населення. Саме цим пояснюється залежність перегрима від патрона.

Клієнт входив до складу сім’ї патрона, був зобов’язаний йти разом з ним на війну, надавати йому матеріальну і моральну підтримку. Деякі клієнти одержували від патрона землю для обробітку. За що віддавали йому частину доходу.

Якщо клієнт не залишав заповіту то все його майно переходило до патрона. На клієнт поширювалася влада домовладики і за непослух міг бути оберненим у рабстві.

Патрон зобов’язаний був піклуватися про долю клієнта: захищати його інтереси перед третіми особами, укладати договори.

Однак у зв’язку із розвитком суспільних відносин в стародавньому Рими виникає необхідність у регулюванні відносин між римськими громадянами та іноземцями. В наслідок чого виникає така історична система римського права як юст гентіум (право народів).

Тому з впливом часу іноземці утворюють окрему групу вільного населення Риму і здобувають статус перегримів.

Статус перегрина набувала дитина народжена в сім’ї перегримів або перегринкою поза шлюбом.

За деякі кримінальні злочини римський громадянин позбавлявся свого статусу і висилався в місця переживання перегримів де і одержував їх статус.

За деякі заслуги перед Римом перегримам надавався статус римського громадянина.

Бурхливе зростання товарного обороту зумовило у майбутньому тенден­цію не тільки до надання окремим іноземцям (перегринам) певного правового статусу, але й до поступового зближення всіх перегринів з правовим статусом римських громадян. Це сталося в 212 р. н.е., коли імператор Каракала поши­рив статус римського громадянина на всіх підданих Великої Римської імперії.

27. Правовий стан вільновідпущеників

Відпущений на волю раб називався відпущеником або лібертином.

Лібертина набував статусу свого попереднього власника. Лібертини були вільними або обмеженими у своїй правоздатності. Звільнений з рабства лібертин не поривав повністю зв’язків зі своїм попереднім господарем, який виступав як його патрон і якщо у лібертина не було дітей і він не залишав заповіту, все його майно переходило до патрону.

Лібертин був зобов’язаний поважати патрона і прояв неповаги міг привести до того, що лібертин втрачав свободу і обертався в рабство. За потребою лібертин і далі був зобов’язаний надавати патрону різні послуги, а також матеріальну допомогу. Він також не мав права звертатися до свого патрону з штрафними позовами.

У сфері публічний правовідносин лібертини обмежувалися у праві служити в римських регіонах, а в першому столітті втратили право брати участь і голосувати у народних зборах.

Манумісії - це відпущення раба на свободу, такий раб називався лібертін. Причини відпуску на свободу могли бути різними. Форма­льно відпущений на свободу раб набував правового статусу свого колишнього господаря (тобто римського громадянина, латина чи пе-регріна). Фактично це було фікцією. В епоху Республіки лібертін не мав права вступати у шлюб з вільнонародженою римлянкою, брати участь у народних зборах. їм, зокрема, було заборонено нести війсь­кову службу у легіонах і лише у виняткових випадках їх брали на слу­жбу у військовий флот, вони не допускалися до будь-яких державних посад. Лібертін був зобов'язаний надавати певні послуги своєму ко­лишньому власнику та його нащадкам (часто об'єм зобов'язань ви­значався спеціальним договором, що укладався при відпуску на сво­боду). У будь-якому випадку патрон мав право на "виконання послуг", включаючи у певних випадках і військову службу, та на "майно", тобто успадкування частини майна вільновідпущеника, на алімеитування - як самого патрона, так і його дітей та родичів. Як бачимо, римське приватне право допускало можливість у плебеїв розширення чи звуження їх гро­мадянських прав, тобто раб міг зробити кар'єру