Розділ 2 методичні рекомендації щодо виконання комплексного практичного індивідуального завдання

Комплексне практичне індивідуальне завдання (далі КПІЗ) є різновидом самостійної, індивідуальної навчальної роботи студента, спрямованої на поглиблене опанування і практичне застосування, в ході вирішення завдань навчального чи навчально-дослідницького характеру, знань отриманих в процесі вивчення програмного матеріалу навчальної дисципліни. КПІЗ більш глибоко і детально повинен формувати загальнонаукові погляди на державу і право, правові системи сучасності.

Основною метою КПІЗ з дисципліни «Теорія держави і права» збільшити ефективність вивчення частини програмного матеріалу студентами і на основі здобутих знань, засвоєної термінології, пізнаних концептів та підходів удосконалити його систематизацію, узагальнення, закріплення та практичне застосування, виробити вміння виокремлювати основні засади вдосконалення державно-правової матерії, обґрунтовувати більш якісні різновиди, типи, форми соціальних інститутів. Вході написання КПІЗ особливу увагу надавати проблемам сутності держави і права, проблемам розподілу влади, методологічним питанням порівняльного правознавства, загальній характеристиці правових правових систем сучасності.

КПІЗ реалізується у формі наскрізної практичної задачі, вирішення якої потребує успішного засвоєння змісту навчального курсу «Теорія держави і права» та використання отриманих знань, набутих умінь і навичок, здобутих у процесі лекційних, семінарських занять, сформованих як комплекс тестових, термінологічних, методологічних питань, дефініцій, рефератів і підготовки до них та опрацювання завдань для самостійної роботи.

Особливості виконання КПІЗ з курсу «Теорія держави і права» передбачає всебічне опрацювання нормативно-правових актів, наукової, навчальної та довідкової літератури.

Комплексне практичне індивідуальне завдання складається з двох частин:

1. ЕСЕ – це сучасна, індивідуальна студентська наукова робота, спрямована на формування творчої особистості з власними думками, виваженими позиціями та оригінальною точкою зору;

2. СПИСКУ ДЕСЯТИ НАУКОВИХ ДЖЕРЕЛ з тематики вказаної в ЕСЕ, з оформленням їх відповідно до сучасних вимог встановлених для бібліографічного опису .

ВИМОГИ ДО ЕСЕ:

ЕСЕ́ (франц. — спроба, начерк) — невеликий за обсягом прозовий твір, який має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання і не претендує на вичерпне і визначальне трактування теми; це жанр, який лежить на перетині художньої та публіцистичної (часом науково-популяризаторської) творчості.

Визначальними рисами ЕСЕ, як правило, є незначний обсяг, конкретна тема, дана у підкреслено вільному, суб'єктивному її тлумаченні, вільна композиція, парадоксальна манера мислення. Як правило, ЕСЕ виражає нове, суб'єктивне слово про щось і має біографічний, публіцистичний, науково-популярний характер.

Стиль ЕСЕ відрізняється образністю, застосуванням короткого влучного чи оригінального усталеного висловлювання, використанням образу чи слова в переносному значені, свідомою настановою на розмовну інтонацію за допомогою сукупності слів певної мови чи діалекту. У ЕСЕ на перший план виступає особистість автора. Суміжними жанрами для ЕСЕ є поезія в прозі та науковий нарис або філософський трактат (див. – інтернет-ресурс http://uk.wikipedia.org/wiki).

Обсяг ЕСЕ не повинен перевищувати трьох сторінок формат А 4, міжрядковий інтервал – 1,5.

Автор ЕСЕ має оригінально, у вишуканій формі застосовувати джерела, але не цитувати їх.

Приклад написання ЕСЕ на тему: “Референдум в Україні: проблеми і перспективи законодавчого регулювання” (див. дет. Гомотюк О.Є. Університетська студентська освіта та її місце в освітньому процесі у контексті Болонської декларації) У роботі можуть бути декілька питань. Матеріал може бути викладено так: Вибачте, що моє “творіння” стосується проблеми референдуму, в якому поки я не можу взяти участі, бо не маю 18 років. Проте я знаю, що референдум є всенародним опитуванням з найважливіших питань державного життя. Крім того, знаю з історії держави і права зарубіжних країн, що перший референдум був проведений (запам’ятайте!) у 1439 р. у Швейцарії.

А коли таке всенародне дійство вперше відбулося в Україні? Відповідаю точно, бо з арифметики мав “відмінно”, – через 552 роки! Це відбулося тоді, коли Україна була не “ненькою”, а квазідержавою з “милозвучною” назвою, що складалася з трьох прикметників і одного іменика, – УРСР. Третього липня 1991 р. Верховна Рада ухвалила, як зазначено у календарі підручника з історії держави і права України, Закон “Про Всеукраїнський і місцевий референдуми”. Відразу ж шукаю детальнішу інформацію про ці події в хрестоматії, проте такого матеріалу немає, не внесли укладачі. Як справжній науковець-дослідник іду в бібліотеку, і настирність завершилась успіхом.

Читання 6 глав Закону і 46 статей, розміщених на 20 сторінках, спричинюють легке “юридичне” запаморочення. І все ж таки, з’ясувавши істину, я радію, що мій голос, нехай у майбутньому, матиме разом з голосами однодумців вищу юридичну силу над законодавчими актами Верховної Ради України, нормативними актами Президента України, Кабінету Міністрів, підзаконними актами міністерств і відомств України тощо.

Проте на початку 1990-х років ще не було Конституції України, в якій вказано, що Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України. “Чинною була” у цей період Конституція УРСР, але в ці часи, як стверджує мій дідусь, референдумів не проводили.

Так, 1 грудня 1991 р. сталося юридичне диво – відбувся Всеукраїнський референдум, на якому понад 90 відсотків виборців підтримали Акт проголошення незалежності України. Слава Україні! Слава її народу, який започаткував національне відродження і духовне розкріпачення, посіяв перші зерна демократії та реально юридично закріпив право народу як носія влади.

ПРИКЛАДИ ВИМОГ ОФОРМЛЕННЯ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОПИСУ СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

Вид джерел	Приклад оформлення
Закон	Закон України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 р. // Офіційний вісник України. – 2010.– 30 липня. – №53/1.
Збірник документів	Українська Центральна Рада: документи і матеріали. У двох томах. Том 1 [4 березня-9 грудня] / Упор. В. Ф. Верстюк, О. Д. Бойко, Ю. М. Гамрецький, Г.М. Михайличенко, А. П. Огінська та ін. – К.: Наукова думка, 1996. – 590 с.
Монографія	Кравчук М.В. Правові основи будівництва Національних Збройних Сил України в 1914-1993рр. (Орг., структура, штати): іст.-правове дослідження / Кравчук М. В. – Івано-Франківськ – Коломия: Вид. “Плай”; Видавничо- поліграфічне товариство “Вік”, 1997. – 292 с.
Архівні матеріали	Центральний державний архів вищих органів влади і управління. – Фонд 1064 Рада Народних Міністрів УЦР. – Опис 2. – Справа.20. – Журнал засідань РНМ (розробка законопроекту “Про загальні основи формування Української Армії”). – Аркушів. 152. При посиланнях у тексті робиться запис – [ЦДАВОУ. – Ф.1064. – Оп.2. – Спр.2. – Арк.20-26]
Збірник наукових тез	Козюбра М.І. Переосмислення предметного поля вітчизняної загальнотеоретичної юриспруденції як одна з умов її вкючення в євроінтеграційні процеси в галузі науки і освіти М.І. Козюбра // Про українське право: Часопис кафедри теорії та історії держави і права Київ. Нац.. ун-ту імені Тараса Шевченка / За ред. проф. І. Безклубного. – К.: Грамота, 2009. – Чис. IV. – С.34-41 (385 c.)
Документально-біографічні видання, мемуари, спогади	Винниченко В. Заповіт борцям за визволення / В. Винниченко. – К., 1991. – 128 с.
Підручник, навчальний посібник	Кравчук М.В. Проблеми теорії держави і права (опорні конспекти): [навч. посіб.. для студ. вищ. навч. закл. – 2-ге вид., змін. й доп.] / М. В. Кравчук. – К.: ВД “Професінал”. – 408 с.; Кравчук М.В. Правова система США / М. В. Кравчук.. – К.: Нора-Друк, 2004. – 136 с.
9.Збірник тез доповідей на наукових конференціях	Кравчук М.В. Військове будівництво Української Центральної Ради та його законодавче закріплення / М.В.Кравчук // Правове життя сучасної України: Тези доповідей Міжнародної наукової конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу (м. Одеса, 21-22 травня 2010 р.) / Відп. ред. д-р юрид. наук. проф. Ю. М. Оборотов // Одеська національна юридична академія. – О.:Фенікс, 2010.– С.208-210.
Журнали, газети	Козюбра М. Праворозуміння: поняття, типи та рівні / Козюбра М. // Право України. – 2010. – №4. – С.10-21; Кравчук М.В. Тематика Українського війська у науковій спадщині професора В.С.Кульчицького / М.В.Кравчук// Публічне право. – 2011.– №3. – С.253-261.
Автореферати дисертацій	Джолос С. В. Держава в етатистському вимірі: загальнотеоретичний аспект: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук: спец. 12.00.01 / С.В.Джолос. – О., 2011. –18 с.
Довідкові видання	Великий енциклопедичний юридичний словник // За ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученка. – К.: ТоВ «Видавництво “Юридична думка”», 2007. – 992 с. / www.comparativelaw.org.ua.
Інтернет-ресурси	Кравчук М. В.Національно-визвольний рух – основа українського державотворення: легітимність і значимість / М.В.Кравчук . – Режим доступу: // http://www.LegalActivity.com.ua (Інтернет-видання).

У процесі перевірки КПІЗ викладач з’ясовує й оцінює вміння студента відбирати, систематизувати і творчо осмислювати матеріал, працювати зі спеціальною літературою, робити правильні й логічні висновки, знаходити в них головне, формулювати та викладати свої обґрунтовані позиції.

Варіант комплексного практичного індивідуального завдання закріплює за кожним студентом керівник курсу відповідно до списку студентів курсу. Воно виконується у формі робочого зошита, типова форма якого розміщується на кафедральному сайті ТНЕУ.

КПІЗ видається студенту у перші два тижні навчання та виконується впродовж семестру відповідно до встановлених графіків, дотримання яких є необхідною передумовою допуску до здачі змістових модулів. Термін подачі частини КПІЗ в останній тиждень перед написанням чергового модульного завдання і є допуском до написання модульного завдання.

Підготовка КПІЗ включає такі етапи:

• вивчення навчальної літератури за темою(ми) КПІЗ;

• складання структури (схеми) змісту КПІЗ відповідно до теми ЕСЕ типового робочого зошита;

• підбір і вивчення спеціальних літературних, наукових джерел та законодавства з метою формування сюжету ЕСЕ;

• оформлення списку десяти джерел з теми ЕСЕ відповідно до вимог оформлення бібліографічного опису;

• консультації з викладачем;

• передача роботи викладачеві для оцінювання.

Невиконання вищенаведених вимог є підставою для повернення КПІЗ студенту на доопрацювання для уточнення окремих положень чи висновків. Після відповідних доробок робота може бути подана для повторної перевірки і остаточної оцінки викладача.

Виконання індивідуального завдання є обов'язковим для кожного студента, що вивчає дисципліну «Проблеми теорії держави і права», рівень виконання якого оцінюється за 100-бальною шкалою відповідно до вагового коефіцієнта як окремий заліковий модуль.