1
Виробничий процесс є сукупністю взаємозв'язаних трудових, технологічних і природних процесів, в результаті яких початкові матеріали перетворюються на готовий виріб.
Класифікація виробничих процесів
Класифікаційна ознака |
Вид процесу |
Призначення у виробництві |
Основний, допоміжний, обслуговуючий
|
Характер виконуваних технологічних операцій |
Заготівельний, оброблювальний, складальний
|
Характер об'єкту виробництва |
Простий, складний
|
Участь праці в процесі |
Трудовий, природний
|
Характер протікання в часі |
Дискретний, безперервний
|
Міра автоматизації |
Ручний, механізований, автоматизований, автоматичний
|
Основний процес - процес виготовлення продукції, на якій спеціалізується підприємство і яка призначена для реалізації на ринку.
Допоміжний процес - процес виготовлення продукції, споживаної для власних потреб підприємства (виготовлення технологічного оснащення, робота ремонтів, вироблення усіх видів енергії, виготовлення тари та ін.).
Обслуговуючий процес - процес, що забезпечує протікання основних і допоміжних процесів (транспортування, складування і видача матеріалів і напівфабрикатів у виробництво, процеси лабораторних випробувань, контролю точності приладів та ін.).
Заготівельний процес - процес отримання заготівель (різанням, штампуванням, ковким та ін.).
Оброблювальний процес включає процеси механічної, термічної, хімічної обробки та ін.
Складальний процес - процес отримання складальних одиниць (вузлів), виробів, включає також випробування, консервацію, упаковку.
Простий процес - процес, що складається з ряду послідовних операцій виготовлення певного предмета виробництва (виготовлення деталі, зборка вузла, зборка машини і т. п.).
Складний процес - сукупність координованих в часі простих процесів.
Трудовий процес - процес, здійснюваний за участю людини.
Природний процес - процес, здійснюваний без участі людини (охолодження відливань, сушка після покриття поверхонь, природне старіння заготівель).
Технологічний процес є складовою частиною виробничого процесу, що містить цілеспрямовану дію на зміну предмета виробництва, - його форми, розміру, зовнішнього вигляду, хімічного складу, агрегатного стану.
На базі одного і того ж технологічного процесу можна організувати ряд виробничих процесів, що мають різні організаційно-економічні показники.
2
Виробнича потужність підприємства
Виробнича потужність підприємства (цеху, дільниці) - це максимальний обсяг продукції, який може виготовити підприємство (цех, дільниця) протягом року (кварталу, місяця) за допомогою закріплених (наявних у нього) за ним засобів праці (технологічної сукупності машин, устаткування і виробничих площ) відповідно до встановленої спеціалізації, кооперації виробництва та режиму роботи.
Виробнича потужність підприємства (цеху, дільниці) розраховується, як правило, в натуральних (умовно-натуральних) одиницях, іноді в верстато-годинах і, як виняток, у вартісному виразі. Різниця між виробничою потужністю й виробничою програмою (обсягом виробництва) є резервом підприємства, тобто виробнича програма показує ступінь використання виробничої потужності. Взаємозв'язок виробничої потужності та виробничої програми зображений на рис. 13.1.
Рис. 13.1. Взаємозв'язок виробничої потужності та виробничої програми
Разом з терміном "виробнича потужність" використовується термін "пропускна спроможність", яка характеризує максимальний випуск продукції певним устаткуванням, верстатом, агрегатом, потоковою лінією, групою верстатів. Пропускна спроможність устаткування розраховується за квартал, добу, зміну та годину, а виробнича потужність структурних одиниць виробництва - за рік (в деяких випадках - за квартал і місяць). Для розрахунку виробничої потужності підприємства використовуються показники, подані на (рис. 13.2).
Рис. 13.2. Показники для розрахунку потужності
Рис. 13.3. Склад устаткування за його експлуатаційним станом
1. Кількість, склад і технічний стан устаткування та дані про виробничі площі. Склад устаткування за його експлуатаційним станом зображений на рис. 13.3. В розрахунок виробничої потужності підприємства включається все наявне устаткування основного виробництва (зокрема, недіюче через ремонт, несправність і модернізацію), за винятком (у межах нормативу) резервного устаткування та обладнання дослідно-експериментальних і спеціалізованих ділянок для професійно-технічного навчання.
2. Технічні норми продуктивності устаткування і трудомісткості продукції, яка випускається. Норми продуктивності устаткування показано на рис. 13.4. Під час розрахунку виробничої потужності новозбудованих підприємств приймаються паспортні норми продуктивності устаткування, а для підприємств, які діють, - технічно обґрунтовані показники продуктивності устаткування, але не нижчі за паспортну продуктивність.
Рис. 13.4. Норми продуктивності устаткування
3. Фонд часу роботи устаткування та режим роботи підприємства. Структура річного фонду часу роботи устаткування зображена на рис. 13.5.
Рис. 13.5. Фонди часу роботи устаткування
Під час розрахунку виробничої потужності підприємства приймається максимально можливий плановий (ефективний) річний фонд часу роботи устаткування. Для агрегатів безперервної дії (доменні та мартенівські печі, хімічні агрегати тощо) плановий (ефективний) фонд часу (Т ) розраховується за формулою:
Для устаткування перервної дії плановий (ефективний) фонд часу (Тнепер ) визначається за формулою:
4. Номенклатура виробів, які випускаються, та їх кількісне співвідношення в програмі. Види номенклатури продукції, показано на рис. 13.6.
Рис. 13.6. Види номенклатури продукції, яка випускається
Номенклатура та кількісне співвідношення виробів, які випускаються, встановлюються залежно від раціональної спеціалізації підприємства, цеху або дільниці. При визначенні виробничої потужності підприємства приймаються планова номенклатура та асортимент (трудомісткість) продукції, яка випускається. При розрахунку середньорічної виробничої потужності обсяг збільшення (зменшення) потужності за рахунок зміни номенклатури продукції (зменшення або збільшення трудомісткості) враховується в повному розмірі.
У слабо механізованих та інших цехах різних промислових комплексів часто найважливішим фактором, який визначає величину виробничої потужності, є розмір виробничої площі. Порядок і принцип розрахунку виробничих потужностей промислових підприємств здійснюється згідно з галузевими інструкціями за групами технологічного устаткування, агрегатів та інших основних виробничих ділянок та цехів.
Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю основних (провідних) виробничих одиниць - цехів, ділянок. Виробнича потужність цехів і ділянок визначається за потужністю основного технологічного устаткування (агрегатів, установок, груп устаткування тощо). Розрахунок виробничої потужності підприємства здійснюється в усіх його виробничих підрозділах - від групи технічно однотипного устаткування до виробничих ділянок, від цехів до виробничих одиниць, від виробничих одиниць до підприємства в цілому.
Потужність провідного підрозділу (наприклад, групи устаткування) визначає потужність підрозділу наступного рівня (дільниці); за потужністю провідної дільниці встановлюють потужність цеху тощо. За наявності на підприємстві декількох провідних виробництв, цехів, ділянок, агрегатів або групи устаткування виробнича потужність визначається на тих з них, які виконують найбільший за трудомісткістю обсяг робіт. Якщо є декілька виробництв або цехів із замкнутим циклом виробництва з випуску однотипної продукції, то виробнича потужність комплексу визначається як сума потужностей провідних виробництв або цехів.
Метод розрахунку виробничої потужності дільниці, цеху, заводу багато в чому визначається типом виробництва. На заводах серійного і одиничного виробництва розрахунок ведеться за групами обладнання і виробничими підрозділами. Визначення виробничої потужності починається зазвичай з розрахунку пропускної спроможності агрегатів або групи устаткування. Розрізняють агрегати періодичної дії, наочно-спеціалізовані та агрегати з технологічною спеціалізацією.
Виробнича потужність (ВП) цеху або дільниці, оснащеної однотипним наочно-спеціалізованим устаткуванням (ткацькі верстати, прядильні машини тощо), визначається за формулою:
Виробнича потужність (ВП) агрегатів періодичної дії (хімічні агрегати, автоклави тощо) визначається за формулою:
Виробнича потужність (ВП) цехів масового і великосерійного виробництва визначається виходячи з планового (ефективного) фонду часу, ритму, або такту, роботи конвеєрів:
Виробнича потужність ( ВП) підприємства або цеху при однорідному устаткуванні (текстильна фабрика тощо) розраховується за формулою:
Для агрегатів і верстатів з технологічною спеціалізацією потужність розраховується шляхом визначення потреби в верстато-годинах за цими агрегату або за групою верстатів і зіставлення результатів з наявним фондом часу.
Розрахунки за виробничими площами проводяться в основному тільки на мало механізованих складальних і ливарних цехах, обсяг випуску яких лімітується розміром виробничої площі. Пропускна здатність за виробничими площами Рпл (м2 х дні) визначається за формулою:
Під час розрахунку виробничої потужності підприємства необхідно одночасно з розрахунком виробничих потужностей провідних цехів визначити потужність устаткування інших цехів і служб, щоб виявити "вузькі місця" та намітити шляхи їх усунення. Під "вузьким місцем" слід розуміти ті цехи, дільниці, агрегати та групи устаткування основного і допоміжного виробництва, чия пропускна спроможність не відповідає потужності провідної ланки, за якою встановлюється виробнича потужність підприємства.
Виробничу потужність провідного цеху (ВПц) розраховують за формулою:
Розрахунок виробничої потужності підприємства в цілому не зводиться до простого підсумовування потужностей однорідних ділянок. Вона визначається на провідних дільницях і цехах на основі попереднього вирівнювання завантаження, тобто узгодження рівня використання устаткування за його групами та стадіями оброблення з розшиванням "вузьких місць".
Ступінь використання виробничої потужності підприємства характеризується коефіцієнтом використання потужності (Квп), який визначається за формулою:
3
Промислове підприємство - це матеріальна штучна велика, складна, відкрита виробнича система.
Виробнича система - впорядкована сукупність елементів і частин, що мають постійний взаємозв'язок, що функціонує з метою створення (виробництва) певної продукції, виконання робіт або надання послуг за умови підпорядкування кожного эле-мента спільної мети системи.
Підприємство, як особливий клас матеріальних систем, характеризується наступними основними ознаками:
– участь в системі людей, машин, природного середовища і обурюючих відхилень, що впливають на систему;
– наявність виділених частин (підсистем), що мають змістовний характер дій;
– наявність цілей функціонування і критеріїв ефективності досягнення цілей;
– ієрархічна структура управління з вертикальними і горизонтальними зв'язками між підсистемами;
– велике число і різноманітність зв'язків;
– рух великих трудових, матеріальних і інформаційних потоків між підсистемами.
Структура виробничої системи — це сукупність елементів і стійких зв’язків між ними, що забезпечують цілісність системи і її тотожність самій собі, тобто збереження основних властивостей системи під час різноманітних зовнішніх і внутрішніх змін.
Структура виробничої системи Однією з основних властивостей виробничої структури є її цілісність.Усі елементи виробничої структури функціонують з єдиною загальною метою — розроблення, проектування, виготовлення необхідної продукції.Будь-яка виробнича структура має вхід, процес, вихід і зворотний зв’язок. Через пристрій входу в систему надходять вихідні ресурси (сировина, матеріали, паливо, пальне, енергія, праця та інше), що забезпечують функціонування системи. Цей процес є центральним основним компонентом системи, завдяки якому ресурси входу перетворюються і набувають зовсім інших нових властивостей, які вони отримують на виході. Вихід системи є результатом функціонування системи, може бути окремо виробом,послугою,інформацією чи всім одночасно залежно від спеціалізації виробничої системи.
