Фізична реабілітація

Таблиця 5. 2. Лікувальна ходьба у вільному режимі

Під керівництвом реабілітолога	Самостійно
1-й день
150-200 м у темпі 60-65 кроків за 1 хв з відпочинком у середині дистанції (сидячи)	150-200 м з відпочинком через кожні 50 м (сидячи або стоячи), 1-2 рази на день
2-й день
300 м у такому самому темпі з відпочинком через кожні 100 м (сидячи)	200 м з відпочинком у середині дистанції (сидячи або стоячи), 2-3 рази на день
3-й день
400 м у такому самому темпі з відпочинком у середині дистанції (сидячи)	300—400 м з відпочинком через кожні 100 м (сидячи або стоячи), 1-2 рази на день
4-й день
500 м у такому самому темпі з відпочинком у середині дистанції (сидячи)	400 м з відпочинком у середині дистанції (сидячи або стоячи), 2-3 рази на день
5-й день
500 м у темпі 66-72 кроки за 1 хв з відпочинком в середині дистанції (сидячи)	500 м з відпочинком у середині дистанції (сидячи), 1-2 рази на день
6-й день
500-600 м у темпі 72-78 кроків за 1 хв з відпочинком у середині дистанції (сидячи або стоячи)	400-500 м з відпочинком у середині дистанції (сидячи), 1-3 рази надень
7-й день
200-300 м у темпі 66-72 кроки за 1 хв з короткочасним прискоренням до 84-90 кроків за 1 хв	600 м з відпочинком (сидячи або стоячи), 1-2 рази на день

боке розминання м'язів кінцівок і спини. Під час лікарняного етапу реабіліта­ції методика масажу носить щадний характер.

Фізіотерапія призначається через 3-4 тижні після інфаркту для нормалізації діяльності ЦНС, покращання коронарного кровообігу та обмін­них процесів в міокарді, усунення гіпоксії. Використовують електросон, елек­трофорез лікарських речовин, оксигенотерапію.

Працетерапія може використовуватись як загальнозміцнююча у на-півпостільному режимі. її мета — відволікання хворого від думок про тяжку хво­робу, своє майбутнє, підняття нервово-психічного тонусу. Використовують трудо­ві процеси по самообслуговуванню, плетіння, в'язання, деякі картонажні роботи.

Протягом усього періоду лікування в стаціонарі під час занять лікуваль­ною гімнастикою, а також при опануванні елементів рухового режиму — по-

250

Розділ 5. Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів і суглобів

Таблиця 5. 3. Особливості методики масажу хворих на інфаркт міокарда залежно від рухового режиму в лікарняному етапі реабілітації

Особливість методики	Суворо постільний режим	Постільний режим	Напівпостільний режим	Вільний режим
Тривалість процедури	3-5 хв	5-7 хв	7-10 хв	10-15 хв
Вихідне положення	Лежачи з трохи піднятим узголів'ям	Те саме	Те саме + сидячи	Те саме
Ділянка масажу	Стопа, гомілка, стегно; кисть, передпліччя, плече	Те саме + спина, D2 — D8	Те саме + голова, комірцева зона	Те саме прекардіальної ділянки
Основні прийоми масажу	Поверхневе погладжування, розтирання	Те саме	Те саме + глибоке розминання м'язів рук, ніг, стопи, спини	Те саме

ворот на правий бік, перехід у положення сидячи та стоячи, ходьба по палаті і сходах — необхідно постійно контролювати стан хворого. Реабілітолог має враховувати суб'єктивні відчуття пацієнта, аналізувати зміни пульсу, артері­ального тиску, дихання під час виконання вправ, на піку навантаження, безпо­середньо після закінчення заняття і через 3-10 хв після нього.

Позитивною реакцією на фізичне навантаження є: добре самопочуття, відсутність ознак зовнішньої утоми; прискорення пульсу і зміни максималь­ного і мінімального артеріального тиску зі збільшенням пульсової амплітуди та почастішання дихання на піку навантаження у допустимих для конкретно­го рухового режиму межах; зниження цих показників наприкінці заняття і від­новлення до вихідних через 3-10 хв після його закінчення у постільних рухо­вих режимах або наближення до вихідних величин у наступних режимах під час лікарняного етапу реабілітації. Поява скарг та інші реакції об'єктивних показників на фізичне навантаження і після заняття вказує на його неадекват­ність.

Ознаками невідповідності фізичного навантаження є: скарги хворого на біль у ділянці серця і за грудниною, головний біль і запаморочення, різка слаб­кість і сильна втома, сильне серцебиття і задишка, сухість у роті, дискомфорт; поява різкої блідості або сильної гіперемії шкірного покриву, холодний піт або сильна пітливість, порушення координації при виконанні вправ, нудота, блю­вання; порушення ритму серця, екстрасистолія, напад миготливої чи паракси­мальної тахікардії; прискорення ЧСС вище дозволеної та значне підвищення артеріального тиску або зниження їх у відповідь на збільшення навантаження; негативні електрокардіографічні зміни. При появі цих ознак подальше наван­таження слід припинити або полегшити умови виконання вправ, зменшити

251