- Розпорядження повинні базуватися не на емоціях і власних інтересах, а на нормах законодавства.

Методи дисциплінарного впливу відносять до третьої групи ор­ганізаційно-адміністративних методів управління. Дисципліна - це обов'язкове для кожного працівника виконання законів, правил, регламентів. Існує кілька видів дисципліни: виробнича, трудова, технологічна, планова, виконавча, фінансова.

Методи дисциплінарного впливу доповнюють регламентуючі та розпорядчі. Вони призначені для підтримки стабільності органі­заційних зв'язків шляхом дисциплінарних вимог та систем відпові­дальності. Поєднання різних видів відповідальності за порушення дисципліни є важливим моментом правильного використання організаційно-адміністративних методів управління.

Зазначені групи методів використовують як окремо, так і в су­купності, доповнюючи один одним.

Організаційно-адміністративні методи від інших методів відрізняються чіткою адресністю директив, обов'язковістю щодо виконання розпоряджень та вказівок, невиконання яких визна­чається як пряме порушення виконавської дисципліни й тягне за собою дисциплінарні стягнення. По суті, організаційно-адміністративні методи - це методи примусу, які зберігають свою силу доти, поки праця не перетвориться на першу життєво необхідну потребу працівників.

Система організаційно-адміністративних методів складається з двох рівнозначних елементів: дії на структуру управління (регла­ментація діяльності й нормування в системі управління) й дії на процес управління (підготовка, прийняття, організація виконання й контроль за виконанням управлінських рішень).

Залежно від використовуваних методів управління на підпри­ємствах бізнесу формується відповідна сис­тема підлеглості.

2

Регламент – це сукупність правил, які визначають порядок діяльності державного органу, підприємства, установи й організації, а також порядок проведення засідань і конференцій.

Існуючі регламенти можна класифікувати для підприємства залежно від елементів системи управління:

- регламенти, які регулюють діяльність підприємства в цілому як єдиної юридичної особи (статут, договір засновників, філософія, правила внутрішнього трудового розпорядку та ін.);

- регламенти, які регулюють роботу персоналу (положення про підрозділи, моделі робочих місць, посадові інструкції, контракти та ін.)

- регламенти щодо інформаційного забезпечення (діловодство, документи, класифікатори, типові банки даних та ін.);

- регламенти, що регулюють порядок роботи з технікою управління (розміщення, паспорт, інструкції по експлуатації та ін.);

- регламенти, які нормують процес управління (матриця функцій, графіки процесів, технологічні карти та ін).

При створенні регламентів праці управлінського персоналу слід враховувати:

- закон про документацію;

- правила розробки і оформлення регламентів незалежно від предметної області;

- можливість автоматизованої обробки документованих даних регламенту;

- єдність ведення і впровадження регламенту.

В залежності від широти та глибини регламентації підприємства на практиці розробляється від декількох десятків до декількох сотень регламентуючих документів. Вони поділяються на 2 групи: процесні регламенти (регламентують бізнес-процеси) і структурні регламенти (що формалізують організаційну структуру).

Для упорядкування даного набору документів кожну із двох груп можна поділити на три підгрупи, які використовують для регламентації різних рівнів підприємства: верхнього, середнього та нижнього. В результаті такої структуризації отримують 6 груп регламентів, що наведено в таблиці 1.

Таблиця 1. Групи регламентів, що використовуються для регламентації підприємства

Рівень	Процесні регламенти	Структурні регламенти
Верхній	Положення про систему процесів підприємства	Положення про організаційну структуру підприємства
Середній	Положення про процеси діяльності	Положення про структурні підрозділи
Нижній	Регламенти і технологічні карти процесів нижчого рівня	Посадові інструкції та опис робіт персоналу