3.2. Криза системи.

Криза розглядається як закономірний стан розвитку системи, який формувався на попередніх його етапах. Соціальна криза, наприклад, не падає з неба, якщо виключити з розгляду екологічні та космічні катастрофи, а спонтанно складається в суспільстві.

Криза представляє собою послаблення життєвих сил системи, її неспроможність зберігати стан рівноваги, досягати поставлені раніше цілі. Система втрачає свою місію, виявляється неспроможною до виконання цілі і робиться недієздатною. Окремі її підсистеми та елементи відхиляються від мети, формують свої цілі або живуть безцільно, так що місія системи стає формальною, втрачає опору. Наприклад, усі епохи соціальних криз характеризувались загальною розслабленістю населення, зростанням егоїзму, прагнення до насолод, розкоші і т.п.

Кризу неможна розглядати як сугубо негативне явище. Вона веде до руйнування одних елементів, структур і виникнення інших.

Сучасне суспільство породило велику різноманітність криз: економічну, екологічну, соціальну, політичну, етнічну, духовну, моральну, ідеологічну, культурну. По масштабам розповсюдження вона може бути глобальною, національною, регіональною. По характеру причин – циклічною і випадковою.

Графічне бачення кризи (рис.3):

-в системі виникають передумови падіння, але не виходять назовні; цей період співпадає з завершальним етапом стабільного розвитку системи; на цьому етапі криза ще не помітна.

-включаються кризові процеси, які дрімали на попередньому етапі, система погіршує свою роботу, втрачає свою ефективність, перестає діяти з навколишнім середовищем. (Йде погіршення рівня життя населення )

-перебування системи на дні. (У суспільстві психологічний шок, що веде до збільшення самогубств, бандитизму, розлучень).

-виникає можливість виходу з кризи. Система пристосовується до кризи. В суспільстві з’являється оптимізм, починаються працювати інноваційні процеси, включаються внутрішні резерви.

-починається вихід системи з кризи.

Рис.3 Динаміка розвитку кризи.