2.Характеристика основних етапів життєвого шляху системи.

2.1 Стійкий розвиток.

Сам термін «стійкий розвиток» був запропонований Міжнародною комісією ООН по навколишньому середовищу та розвитку і спочатку був тільки екологічним терміном. Цей термін зіграв важливу ідеологічну роль, сприяв освідомленню необхідності збереження рівноваги людини з природою. В сучасних умовах стрімкого розвитку соціальних систем проблема стійкості поширилась на економічні та соціальні процеси.

Насправді цей термін треба вважати категорією загальної теорії систем, тобто він характеризує системи будь-якої природи. Стійкість і нестійкість являє собою дві сторони процесу розвитку. Будь-який розвиток – це чередування та взаємодія стійкості та нестійкості. Чим складніша мета, яка стоїть перед системою, тим ймовірніше виникнення ситуацій залежності системи від факторів навколишнього середовища. В цьому випадку система відривається від вихідної точки рівноваги, намагаючись знайти нову точку рівноваги.

Стійку та нестійку системи можна представити дуже спрощеними механічними моделями.

Рис.2. Моделі стійкої (а) та нестійкої (б) систем.

Стійкість системи –це здатність її повертатись в стан рівноваги, який є найбільш сприятливим для виконання системою своїх функцій. Стійкість процесу – це властивість системи так використовувати зовнішні фактори впливу, що система відхилившись від траєкторії повертається на свою ж траєкторію. Таким чином, стійкість розвитку можна розглядати як послідовне прогнозовану з високою стелінню вірогідності зміну стану системи, її здатність протидіяти несприятливим зовнішнім факторам.

2.2. Саморозвиток системи.

Саморозвиток системи –це розвиток системи за рахунок внутрішніх ресурсів та джерел у відповідності з власною програмою. Саморозвиток передбачає наявність в системі власних механізмів.

-Механізм ціле покладання, при якому система сама виробляє ціль свого розвитку, формулює стратегію і тактику, певну програму. Вся подальша діяльність системи представляє собою реалізацію цілей.

-Механізм самоорганізації, або процес створення зв’язків між елементами, формулювання організаційних структур, розподіл функцій і т.п. Результатом самоорганізації є порядок в системі, необхідний для досягнення поставленої мети.

-Механізм саморегуляції. Регулювання відбувається шляхом компенсації збуджень, які виникають в системі. Регулювання передбачає: слідкування за системою, виявлення виникаючих відхилень; вироблення коректуючи впливів та їх реалізацію. Цей механізм властивий, наприклад, ринковій саморегуляції.

-Механізм самоуправління. Цей механізм передбачає наявність в системі двох підсистем: керуючої та керованої, вироблення та реалізацію керуючих впливів, а також використання зворотного зв’язку.

2.3.Виникнення системи.

Кожне явище має свій початок, т.б. виникає, але виникає не на пустому місці, а на базі попереднього і проявляється при сприятливих умовах. Виникнення також тісно пов’язано з поняттям «нове». Поява нового і являється виникненням, а нове зароджується в надрах старого, на його базі.

Процес виникнення ділиться на два етапи:

1)прихований, коли з’являються нові елементи і відбувається їх кількісний ріст;

2)явний, коли нові елементи утворюють нову структуру; відбувається поступове накопичення певних факторів і стрибок – створення нового, кількісно відмінного. Так, виникнення льоду на перший погляд здається внезапным, але насправді при зниженні температури відбувається поступове сповільнення руху молекул, зменшується їх енергія, що веде до стрибка, до утворення кристалів льоду.

Виникнення не можливе без руйнування. Ці два процеси органічно пов’язані і не мають переваг один перед другим. Причини виникнення як і причини руйнування, криються у вічному взаємозв’язку протиріч, протилежних явищ, процесів. Крім цього, створення системи може відбуватись шляхом обміну елементів, але це не третій шлях, а поєднання сполучення і розриву взаємодіючих елементів.

Виникнення системи є одночасно й виникненням нової форми руху чи нового виду певної форми руху і пов’язано з тим, що попередня форма руху вичерпала себе.

Система рахується такою, що виникла, коли між елементарними носіями нової форми руху виникає зв'язок, можливо не завжди стійкий. Інакше кажучи, нова якість повинна ще утвердитися, проявитися, набути стійкості, т.б. нова система, виникнувши, повинна стати собою.