Розділ vі. Порядок прийняття податкових декларацій і розрахунків та порядок проведення її перевірки

Порядок погашення зобов’язань платника перед бюджетом визначається відповідним законом. Обчислення суми податкового зобов’язання, яку має сплатити платник до бюджету, здійснюється або самим платником у відповідній податковій декларації, або податковим органом (про що платнику повідомляється податковим повідомленням, котре складає і надсилає податковий орган).

Залежно від звітного податкового періоду, який встановлюється для того чи іншого податку, податкові декларації подаються в такі строки:

а) якщо звітний період дорівнює місяцю, — протягом 20 кален­дарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця;

б) якщо звітний період дорівнює кварталу або півріччю, — протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу (півріччя);

в) якщо звітний період дорівнює року, — протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного року;

г) до 1 квітня року, наступного за звітним, фізичними особами, платниками податку з доходів фізичних осіб.

Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій ним податковій дек­ларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного терміну, передбаченого для подання названого документа. Якщо ж платник не сплачує подат­кового зобов’язання у вищевказані строки, ця сума визнається його податковим боргом. На суму податкового боргу податкові органи надсилають платнику податкові вимоги.

Податкові вимоги надсилаються в такі строки:

а) перша податкова вимога — не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов’язання (узгодженою, наприклад, уважається сума, обчислена платником у податковій декларації) та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов’язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його в строк;

б) друга податкова вимога — не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги в разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова застава вводиться на активи платника для гарантування надходження відповідних сум до бюджету в тому разі, якщо платник своєчасно не подає податкові декларації або не сплачує у встановлені строки платежі до бюджету. Зміст податкової застави полягає в тому, що платник має обмежені можливості щодо розпорядження власними активами, наприклад продаж нерухомого майна він може здійснити тільки за умови письмового узгодження з податковим органом, тощо.

У випадку, якщо банк-резидент ручається за платника податків, податковий орган зобов’язаний відмовитись від податкової застави.

Адміністративний арешт активів платника податків (далі — арешт активів) є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Арешт активів може бути застосовано у випадках, визначених у законі, наприклад якщо фізична особа, котра має податковий борг, виїжджає за кордон, або платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її здійснення чи від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одер­жання доходів, тощо.

Арешт активів полягає в забороні вчиняти платником податків будь-які дії щодо своїх активів, що підлягають такому арешту, крім дій з їх охорони, зберігання й підтримання в належному функціональному та якісному стані. Арешт активів може бути повним або умовним. Повним визнається виключна заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження чи користування його активами з їх тимчасовим вилученням або без такого. Умовним арештом активів визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на такі активи, яке полягає в обов’язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного податкового органу на здійснення будь-якої операції платника податків з цими активами.

Податкові зобов’язання платника можуть бути розстрочені або відстрочені за його заявою за відповідним рішенням податкового органу. Розстроченням податкових зобов’язань є надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов’язань під проценти. Відстроченням по­даткових зобов’язань є перенесення сплати основної суми подат­кових зобов’язань платника податків під проценти на пізніший термін.

Рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов’язань у межах одного бюджетного року приймається в такому порядку:

• стосовно загальнодержавних податків, зборів (обов’язко­вих платежів) — керівником податкового органу з затвердженням керівником податкового органу (його заступником) вищого рівня;

• стосовно місцевих податків і зборів — керівником податкового органу (його заступником) із затвердженням фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі податки чи збори.

Рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов’язань на термін, що виходить за межі одного бюджетного року, щодо загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) приймається керівником (заступником) центрального податкового органу за узгодженням з Міністерством фінансів України.