Розділ xіі. Єдиний та фіксований податок

З метою реалізації державної політики з питань формування та підтримки малого підприємництва, ефективного використання його можливостей у розвитку національної економіки з 1 січня 1999 р. Указом Президента було запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку й звітності для суб’єктів малого підприєм­ництва (єдиний податок).

Так, суб’єкти підприємницької діяльності можуть сплачувати єдиний податок у тому разі, якщо вони відповідають таким вимогам (ДОДАТОК З рис. 5).

Не можуть перейти на оплату єдиного податку:

• суб’єкти підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» в частині придбання спеціального патенту;

• довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

• суб’єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам — учасникам та засновникам даних суб’єктів, — які не є суб’єктами малого підприємництва перевищують 25 %;

• фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, — які займаються такою діяльністю без створення юридичної особи і провадять торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами;

• юридичні особи, які здійснюють спільну діяльність.

Слід звернути увагу, що суб’єкти малого підприємництва мають право обирати спосіб оподаткування доходів: або за єдиним податком, або за загальним порядком, установленим для оплати іншими суб’єктами підприємницької діяльності.

При цьому суб’єкт малого підприємництва, який обрав перший спосіб оподаткування, звільняється від оплати таких видів податків і зборів (обов’язкових платежів):

• податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 %;

• податку на прибуток підприємств;

• податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб — суб’єктів малого підприємництва);

• плати (податку) за землю;

• збору на спеціальне використання природних ресурсів;

• внесків на обов’язкове соціальне страхування;

• відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ре­монт і утримання автомобільних доріг України загального корис­тування;

• комунального податку;

• податку на промисел;

• внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування;

• збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;

• платежів до Фонду України соціального захисту інвалідів;

• внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

• плати за патенти згідно з Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Існують особливості в нарахуванні і оплаті єдиного податку для юридичних та для фізичних осіб.

Ставка єдиного податку для суб’єктів підприємницької діяль­ності — юридичних осіб — установлюється в розмірі 6 % від обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), якщо ПДВ такими платниками сплачується на загальних підставах, і в розмірі 10 %, якщо ПДВ не сплачується. Вибір ставки платники здійснюють самостійно.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) уважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій із продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження цих коштів перераховують суми єдиного по­датку в таких розмірах:

• до Державного бюджету України — 20 %;

• до місцевого бюджету — 23 %;

• до Пенсійного фонду України — 42 %;

• на обов’язкове соціальне страхування — 15 %.

Проаналізувавши ситуацію,яка склалася, можна прийти до висновку, що найбільше коштів надходить до Пенсійного фонду, до місцевого бюджету, та до ДБУ.

Бухгалтерський облік та звітність виконуються платниками єдиного податку — юридичними особами — за спрощеною сис­темою.

Ставка єдиного податку для фізичних осіб установлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності залежно від виду діяльності та місця її ведення і не може становити менше 20 грн та більше 200 грн за календарний місяць.

У разі, коли фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності — провадить декілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Суб’єкти підприємницької діяльності — фізичні особи — перераховують суми єдиного податку на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку в такому співвідношенні:

• до місцевого бюджету — 43 %;

• до Пенсійного фонду України — 42 %;

• на обов’язкове соціальне страхування — 15 %.

Якщо платник єдиного податку займається підприємницькою діяльністю з використанням найманої праці або за участю в першій членів його сім’ї, розмір єдиного податку збільшується на 50 % за кожну особу.

Оплачена сума єдиного податку є остаточною і не входить до перерахунку загальних податкових зобов’язань такого платника податку. При цьому доходи, одержані платником єдиного подат­ку, не включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року.

Для переходу до спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного кварталу за умови оплати всіх установлених податків та обов’язкових платежів у поточному році.

Орган державної податкової служби зобов’язаний протягом 10 робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право оплати єдиного податку або надати письмову вмотивовану відмову