Розділ xі. Ресурсні платежі та податок з власників транспортних засобів
Платежі за ресурси, які стягуються в Україні, охоплюють кілька видів. Справляння цих платежів обумовлюється тим, що природні ресурси є власністю держави, і за їх використання вона отримує плату, основне призначення якої — покрити видатки на відтворення, ефективне використання цих ресурсів тощо. Справляння плати за ресурси, як і податків, має обов’язковий характер. Але, на відміну від податкових методів формування доходів, перша, передбачає еквівалентність. Суттєвого бюджетного значення вона не відіграє.
Розглянемо такі види платежів за ресурси та послуги: збір за спеціальне використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду (лісовий дохід); збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту (плату за воду); збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; рентну плату за нафту та газ, що видобуваються в Україні; рентну плату за транзитне транспортування природного газу, аміаку через територію України і рентну плату за транспортування нафти магістральними нафтопроводами; платежі за користування надрами; державне мито; єдиний збір, який справляється в пунктах пропуску через державний кордон України; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; збір за забруднення навколишнього природного середовища.
Лісовий дохід
Основним призначенням збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду (лісового доходу) є мобілізація коштів для відтворення лісового фонду, поліпшення його якісного складу, забезпечення правильної експлуатації лісів.
До спеціального використання лісових ресурсів належить:
заготівля деревини під час рубок головного користування;
заготівля живиці;
заготівля другорядних лісових матеріалів (пень, луб, кора, деревна зелень тощо);
побічні лісові користування (випасання худоби, розміщення пасік, заготівля сіна тощо).
Деревина вид рубок головного користування і живиця належать до лісових ресурсів державного значення. Такси на них затверджуються Кабінетом Міністрів України. Другорядні лісові матеріали та лісові ресурси, віднесені до побічних користувань, зараховуються до лісових ресурсів місцевого значення, такси на які встановлюються обласними адміністраціями.
Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється на наданній земельній ділянці лісового фонду за спеціальним дозволом — лісорубним квитком (ордером) або лісовим квитком.
Збір справляється за встановленими таксами або у вигляді орендної плати чи доходу, одержаного від реалізації лісових ресурсів на конкурсних умовах.
Такси на деревину лісових порід, що відпускається на пні, застосовуються з урахуванням розподілу лісів за лісотаксовими поясами і розрядами, видами основних порід лісу, якістю деревини та сортаментом ділової древесини.
У разі застосування конкурсних умов реалізації лісових ресурсів збір за них встановлюється не нижче діючих такс.
Розмір орендної плати визначається за узгодженням сторін у договорі оренди, але не нижче встановлених такс.
Розрахунки збору подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, за місцем розташування земельних ділянок лісового фонду. Збір сплачується лісокористувачами щокварталу рівними частинами від суми, зазначеного в дозволі, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку.
Плата за воду
Плата за воду в Україні стягується за використання поверхневих і підземних вод, за користування водами для потреб енергетики та водного транспорту. Так, збір за спеціальне використання водних ресурсів справляється за використання води з водних об’єктів, що забрана з застосуванням споруд або технічних пристроїв, та скидання в них зворотних вод. Збір за користування водами для потреб гідроенергетики справляється за користування водою, яка пропускається через турбіни гідроелектростанції для вироблення електроенергії, а для підприємств водного транспорту — за користування водою під час експлуатації водних шляхів вантажними самохідними, несамохідними та пасажирськими суднами.
Розглянемо механізм стягнення плати за воду залежно від мети використання води.
Платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації, незалежно від форми власності, а також громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності, — що використовують водні ресурси.
Об’єктом обчислення названого збору є фактичний обсяг води, який споживають водокористувачі, з урахуванням втрат води в їхніх системах водопостачання.
Нормативи збору за спеціальне використання поверхневих водних об’єктів та підземних вод установлюються в копійках за кубічний метр.
Спеціальне використання водних ресурсів лімітується, про що зазначається в дозволах на поставку води. У межах установленого ліміту збір за спеціальне використання водних ресурсів зараховується до валових витрат виробництва, а за понадлімітне використання — справляється в п’ятикратному розмірі й відноситься на рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні водокористувача.
Обсяг використаної води визначається останнім самостійно на підставі даних первинного обліку за показниками вимірювальних приладів.
Збір за використання водних ресурсів не справляється за воду, що використовується:
для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення;
для протипожежних потреб;
для потреб зовнішнього благоустрою території міст та інших населених пунктів тощо.
Платниками збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, є підприємства, установи та організації, незалежно від форми власності, а також громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності, — що користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.
Об’єктом обчислення збору за користування водами для потреб гідроенергетики є обсяг води, пропущений через турбіни гідроелектростанції; а для водного транспорту — тоннаж за добу експлуатації вантажних суден та місце за добу експлуатації пасажирських суден.
Нормативи збору за користування водами для потреб гідроенергетики встановлюються в копійках за 100 куб. м води, пропущеної через турбіни гідроелектростанції; для потреб водного транспорту — у копійках за один тоннаж — добу експлуатації вантажних суден та одне місце — добу експлуатації пасажирських суден.
На користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту ліміти не встановлюються. Даний збір відноситься на валові витрати виробництва.
Розрахунок збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту подається до органів державної податкової служби за місцезнаходженням платника щоквартально наростаючим підсумком протягом 40 днів після закінчення звітного кварталу. Сплата збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту проводиться платниками в 10-денний термін після граничних строків подання розрахунку.
Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету
Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету, справляється з надрокористувачів, незалежно від форми власності, які видобувають корисні копалини на раніше розвіданих родовищах, а також на розташованих у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони родовищах з попередньо оціненими запасами, котрі за згодою заінтересованих надрокористувачів передані їм для промислового освоєння. Збір за виконані геологорозвідувальні роботи в повному обсязі зараховується до державного бюджету і спрямовується на розвиток мінерально-сировинної бази.
Нормативи даного збору визначаються окремо для кожного виду чи групи близьких за призначенням корисних копалин у гривнях до одиниці видобутку або погашення в надрах запасів корисних копалин. Нормативи збору за виконані геологорозвідувальні роботи індексуються з урахуванням офіційно встановленого індексу інфляції.
Обсяг погашених запасів корисних копалин визначається як сума обсягів видобутих корисних копалин та фактичних їх втрат у надрах під час видобування.
Надрокористувачі, які виконували геологорозвідувальні роботи частково за рахунок власних коштів, сплачують збір за такі роботи, застосовуючи до нього коефіцієнти залежно від обсягу проведених на відповідних родовищах пошукових робіт.
Якщо надрокористувачі видобувають більше одного виду корисних копалин, що залягають окремо, збір за виконані геологорозвідувальні роботи обчислюється за кожний їх вид окремо.
Збір за виконані геологорозвідувальні роботи справляється з дати видобутку корисної копалини.
Суми даного збору відносяться до валових витрат реалізованої продукції (робіт, послуг).
Розрахунки збору подаються надрокористувачами протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, органам державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин.
Збір сплачується впродовж 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору.
Надрокористувачі сплачують авансові квартальні внески збору до 20 числа третього місяця звітного кварталу і до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, у розмірі однієї третини суми збору, визначеної в попередньому розрахунку.
Рентна плата за нафту і газ
Ставки рентної плати за нафту і природний газ, що видобуваються в Україні, затверджуються в законі про державний бюджет України на відповідний рік.
У 2004 р. нафтогазовидобувні підприємства вносять до державного бюджету України рентну плату за товарний природний газ у розмірі 30,6 грн за 1 тис. куб. м, за нафту — у розмірі 160 грн за 1 т. і за стабільний газовий конденсат — у розмірі 104,04 грн за 1 т.
Рентна плата включається до оптової відпускної ціни на нафту і природний газ (без податку на додану вартість) на дату відпуску продукції нафтогазодобувними підприємствами.
Датою відпуску продукції є:
за нафтою, що відвантажується залізничним транспортом, — дата оформлення товарно-транспортної накладної на маршрут чи групу вагонів;
за нафтою, котра відвантажується трубопровідним транспортом, — дата оформлення акта приймання-здавання на пунктах здавання нафти;
за газом — дата оформлення акта приймання-здавання на пунктах заміру газу (щодекадно).
Рентна плата включається до бази оподаткування під час визначення податку на додану вартість.
Платниками згаданої плати є нафтогазовидобувні підприєм- ства, які здійснюють видобуток природного газу і нафти на території України.
Сума рентної плати за нафту природний газ визначається нафтогазодобувними підприємствами, виходячи з обсягів відпущених ними нафти і газу та ставок рентної плати (крім підприємств, що здійснюють видобуток на родовищах з важкодобувними і виснаженими запасами).
Рентна плата за нафту та природний газ вноситься до Державного бюджету України щодекади авансовими платежами, виходячи з обсягів відпущених нафти і газу за минулу декаду, 15 і 25 числа поточного місяця — відповідно за першу та другу декаду, 5 числа наступного місяця — за решту днів звітного періоду.
Платники подають податковим органам за місцезнаходженням розрахунки з рентної плати за нафту і природний газ (окремо) щомісячно, до 21 числа місяця, наступного за звітним. Сплата до бюджету сум рентної плати, обчислених за розрахунком за звітний місяць, проводиться платником протягом 10 календарних днів, наступних після граничного терміну подання розрахунку.
Рентна плата за транзитне транспортування природного газу, аміаку через територію України та рентна плата за транспортування нафти магістральними нафтопроводами
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 1999 рік» була запроваджена оплата до Державного бюджету України коштів за транспортування нафти, природного газу та аміаку трубопровідним транспортом територією України.
Суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють таке транспортування, вносять до Державного бюджету України у 2004 р.:
а) рентну плату за транзитне транспортування природного газу в розмірі 1,67 грн за 1 тис. куб. м газу на кожні 100 км відстані;
б) рентну плату за транспортування нафти магістральними нафтопроводами в розмірі, еквівалентному 0,685 долара США за 1 т нафти, що транспортується;
в) рентну плату за транзитне транспортування аміаку в розмірі, еквівалентному 0,3 долара США за 1 т на кожні 100 км відстані.
Здійснення зазначених платежів проводиться щодекадно (15, 25 числа поточного місяця, 5 числа наступного місяця), виходячи з обсягів природного газу, нафти, аміаку, що транспортуються територією України.
Рентна плата за транспортування нафти магістральними нафтопроводами та рентна плата за транзитне транспортування аміаку сплачуються в національній валюті України за офіційним курсом гривні до долара США, установленим Національним банком України на день, що передує дню здійснення платежу.
Розрахунки з рентної плати за транзитне транспортування природного газу, аміаку через територію України та рентної плати за транспортування нафти магістральними нафтопроводами подаються до органів стягнення щомісячно до 20 числа місяця, наступного за звітним.
Сума рентної плати, яка була нарахована за звітний період і не була внесена в установлений термін (до 25 числа місяця, наступного за звітним), сплачується до Державного бюджету України з нарахуванням пені з розрахунку 120 % річних облікової ставки Національного банку України від сум недоплати за кожний день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання терміну платежу і по день оплати включно.
Платежі за користування надрами
Платниками платежів за користування надрами для видобування корисних копалин є всі суб’єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, які проводять видобування корисних копалин, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями.
Плата за користування надрами для видобування корисних копалин справляється за фактично погашені в надрах обсяги балансових та позабалансових запасів (обсяги видобутих) корисних копалин. Обсяг погашених запасів визначається як сума обсягів видобутих корисних копалин та фактичних їхніх втрат у надрах під час видобування.
Нормативи плати встановлюються для кожного виду корисних копалин (групи корисних копалин, близьких за призначенням) як базові або диференційовані — залежно від геологічних особливостей та умов експлуатації родовищ. Базові нормативи плати за видобування корисних копалин залежно від виду корисних копалин визначаються у фіксованому і процентному виразі. Фіксований вираз передбачає встановлення нормативів у гривнях за одиницю погашених у надрах запасів або видобутих корисних копалин. Процентний вираз визначається в нормативах у відсотках до вартості мінеральної сировини.
За обсяги наднормативних втрат корисних копалин у надрах під час їх видобування, а також за обсяги видобування понад установлені квоти (ліміти), плата справляється в подвійному розмірі. Нормативи втрат корисних копалин в процесі видобутку визначаються для кожного родовища.
Нарахована сума плати за обсяги видобутих корисних копалин у межах квот (лімітів) та обсяги втрат у надрах, що не перевищують нормативні включається до валових витрат виробництва та обігу.
Нарахована сума плати за наднормативні втрати корисних копалин, а також за видобування понад установлені квоти (ліміти), справляється з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.
Розрахунки плати за користування надрами для видобування корисних копалин складаються користувачами надр щокварталу накопичувальним підсумком з початку року і подаються до органів державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Суб’єкт підприємницької діяльності, що обліковується в органі державної податкової служби іншого району/міста ніж місцезнаходження родовища корисних копалин додатково протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, подає (надсилає) копію розрахунку до органу державної податкової служби, у якому він зареєстрований, з відміткою органу державної податкової служби, котра прийняла оригінал розрахунку, а також копію платіжного документа.
Сплата платежу за користування надрами для видобування корисних копалин проводиться платниками щоквартально протягом 10 днів, наступних після граничного терміну подання розрахунку.
Платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Об'єктами оподаткування є:
-трактори (колісні) - код за Гармонізованою системою опису та кодування товарів (далі – код) - 87 01, крім тих, що на гусеничному ходу, - код 87 01 30; автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія, - код 87 02; автомобілі легкові - код 87 03; автомобілі вантажні - код 87 04; автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів, - код 87 05 (крім автомобілів спеціального призначення швидкої допомоги та пожежних); мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном - код 87 11, крім тих, що мають об'єм циліндра двигуна до 50 см-3, - код 87 11 10;
-яхти та судна парусні з допоміжним двигуном або без цього (крім спортивних) - код 89 03 91; човни моторні і катери, крім човнів з підвісним двигуном (крім спортивних), - код 89 03 92; інші човни (крім спортивних) - код 89 03 99.
Транспортні засоби, що не є об'єктами оподаткування: трактори на гусеничному ходу - код 87 01 30; мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном з об'ємом циліндра двигуна до 50 см-3 - код 87 11 10; тільки автомобілі спеціального призначення швидкої допомоги та пожежні - код 87 05; транспортні засоби вантажні, самохідні, що використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані, - код 87 09; машини і механізми для сільськогосподарських робіт – коди 84 32; 84 33; тільки яхти, судна парусні і човни спортивні - коди 89 03 91; 89 03 92; 89 03 99.
Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за станом на 1 січня поточного року.
Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податок з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу.
У порядку, визначеному податковими органами, юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів у строки, визначені законом для річного звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою центральним податковим органом України. Якщо право користування транспортним засобом передано фізичною особою за дорученням іншій особі, податок з власників транспортних засобів сплачується його власником або від його імені особою, якій це право передано, якщо це передбачено в дорученні на право користування транспортним засобом, за місцем реєстрації цього транспортного засобу. Сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього Закону.
Якщо транспортні засоби придбано у другому півріччі, то податок сплачується в половинному розмірі встановленої суми.
Податок з власників транспортних засобів посідає вагоме місце в ДПІ у Хотинському районі.
Проаналізувавши ситуацію за останні 3 роки можна побачити, що його розміри зростають з кожним роком:
У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередніх роки. Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш як за три попередніх роки.