9. Аналіз платоспроможності підприємства і ліквідність його балансу

Платоспроможність — означає наявність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів, достатніх для своєчасного погашення своїх боргових зобов'язань.

Основними ознаками платоспроможності є:

— наявність у достатньому обсязі коштів на розрахунковому рахунку;

— відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Аналіз платоспроможності здійснюється шляхом зіставлення наявності і надходження коштів з платежами першої необхідності (податки, розрахунки з органами соціального страхування, пенсійного фонду та інші нарахування, погашення позик, оплата комунальних послуг і послуг сторонніх організацій, оплата праці).

Платоспроможність вимірюється коефіцієнтом платоспроможності, який розраховується як відношення грошових коштів та їх еквівалентів до суми термінових платежів на певну дату або на наступний період.

Якщо коефіцієнт платоспроможності не <1, то це свідчить про платоспроможність підприємства.

Ліквідність — показн.,який х-зує здатність підпр.виконувати свої зобов.шляхом перетворення своїх активів у кошт.

Ознакою ліквідності є: перевищення оборотних активів над короткостроковими зобов'язаннями.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів з активу, які згруповані за ступенем убуваючої ліквідності, з короткостроковими зобов'язаннями з пасиву, які групуються за ступенем терміновості їх погашення.

Всі кошти за ступенем їх ліквідн.слід об`єднати в кілька груп.

АКТИВИ групуються за рівнем ліквідн.підпр.:

А1 – найбільш ліквідні активи (грош.кошт. та поточні фін.інвестиції.);

А2 – швидко реалізовані активи (деб.заборг.за товари);

А3 – повільно реалізовані активи (запаси, товари, гот.прод., векселі одержані, незавершене в-цтво, ін. оборотні активи);

А4 – важко реалізовані активи {неліквідні}( необоротні активи, витр.майб.періодів, необоротні акт.групи вибуття).

ПАСИВИ групуються за швидкістю їх можливої оплати підпр.:

П1 - найбільш термінові (поточні зобов.за розрахунками);

П2 – короткострок.пасиви (короткострок.кредити банків, поточна заборг.за довгострок.зобов., векселі видані, кредитор.заборг.за товари, роботи, послуги, ін. поточні зобов.);

П3 – довгострок.пасиви (довгострок.зобов.);

П4 – постійні пасиви (власн.кап, забезпеч.майб.витр.і платежів, доходи майб.періодів).

Баланс вважається абсолютн.ліквідн.якщо задовол.такі умови:

A1>П1 A>П2 A>П3 A<П4

10. Метод та логічні прийоми аналізу – порівняння, елімінування, в яких напрямках вони застосовуються.

Термін «метод» від гр.. шлях дослідження, теорія навчання. Метод являє собою спосіб досягнення певної мети і складається із сукупності прийомів пізнання діяльності.

Метод екон. аналізу – це діалектичний підхід до вивчення і оцінки результ. і динаміки екон. розвитку п-ва й узагальнення впливу факторів на досягнуті результ. шляхом опрацювання спец. прийомами відповідної інформ.

Усі прийоми екон. аналізу постійно зростають. Умовно можна розділити на такі групи:

1. Логічні

2. Математичні

3. Евристичні

Логічні – це порівняння, групування, деталізації, середні і відносні величини, ряди динаміки, балансові, елімінування, спосіб експортних оцінок.

Порівняння найбільш ранній розповсюджений метод аналіу, який дає можливість розглядати одне екон.явище в співставленні з ін.

Основними базовими порівняння є:

• Нормативні показники

• Планові показн.

• З даними поперед.періодів

• Середньогалузеві показн.

В ек.аналізі розрізняють такі види порівнял.аналізу:

А) горизонтальний – викор.для визначення абсол.і відносн.відхилень від бази

Б) вертикал. – застосов.для вивчен.структури ек.явищ і процесів, шляхом розрах.пит.ваги складових у заг.цілому.

В) трендовий – застосов. при дослідженні рядів динаміки, тобто при вивченні відносних темпів зростання і приросту показн.за кілька років до рівня базисного року.

Використання методу порівняння можливе за умов таких вимог:

• формування порівнюваних показн.за єдиною методикою.

• явища, які порівнюються повинні мати щось спільне, щоб було основою для порівняння.

• порівнювальні явища повинні бути вимірювані в однакових один.виміру.

• дані по порівнювал.об’єктах повинні братися на одну і ту же дату.

Після методу порівнян.повинні бути вивчені причини встановлених відхилень та дана їх об’єктивна оцінка.

Абсолютне відхил. Вимірюєт.в грош.та натурал.вимірниках. Відображ.у %, коеф.та індексах. Абсол.відх. = факт – база(план.

Відносне відх. – відносна динаміка зміни порівнювал.динаміки, яка х-зується темпом росту їх значень і темпом їх приросту. Відносне відхил. = факт/базу * 100 – 100

Рівень вик.плану = факт/ базу * 100

Елімінування – логічний прийом за доп.якого послідовно виділяється вплив 1-го фактора і виключаєт.вплив ін. Елімінувати – означ.усунути, відхилити, виключати вплив усіх факторів крім одного на величину результативн.показн.

В аналізі найчастіше застосов.наступні прийоми елімінування: ланцюгових підстановок; абсолютн.різниць; відносних різниць; індексний, інтегральн.метод і метод перерахун.

Прийом ланцюгових підстановок полягає у послідовній заміні базового значення факту на його фактичну величину, тоді як всі ін. часткові показн.залишают.без змін. Така заміна носить назву підстановки. Число підстановок = числу часткових показн.,що входять до розрах.формул: +1 (0) підстановка, ступінь впливу того чи ін. фактору виявляєт.послідовним відніманням: із 2-го розрах.віднім. 1-ий, із з-го другий і так далі.

Схема визнач.впливу факторів способом ланцюгових підстановок

№ підстановки та назва фактора	Фактори, які впливають на показн.					Добуток фактор.		Величина впливу фактора
	Чс	Дс	t2	ППгод.
0 підстанов.	П	П	П	П	Дпл.		-
1підстан.- Чс	Ф	П	П	П	Д1		Д1 – Дпл.
2 підстан. - Дс	Ф	Ф	П	П	Д2		Д2 – Д1
3 підстан. - t2	Ф	Ф	Ф	П	Д3		Д3 – Д2
4 підстан. – ППгод.	Ф	Ф	Ф	Ф	Дфакт.		Дфакт. – Д3

Спосіб абсол.різниць є однією з модифікацій елімінування як і спосіб ланцюгових підстановок, він застосов.для розрах.впливу факторів на приріст результативн.показн. особливо ефективно застосов.цей спосіб у тому випадку коли вихідні дані вже містять абсол.відх.за факторними показн. При його викор. величина впливу факторів розрах.множенням абсол.приросту дослідженого фактора на плановий що знаходяться праворуч від нього і на фактичну величину факторів розташованих ліворуч від нього в моделі.

1. вплив зміни чисел.робітн.: (+-Чс)*Дс пл.* t2 пл. * ППгод. пл.

2. вплив зміни кільк.днів: Чс ф. * (+-Дс) * t2 пл. * ППгод. пл.

3. вплив зміни тривал.роб.дня: Чс ф. * Дс ф. * (+-t2) * ППгод. пл.

4. вплив зміни продукт.праці: Чс ф. * Дс ф. * t2 ф. * (+-ППгод.)

Спосіб відносних різниць застосовуєт.для виміру впливу факторів на приріст результативн.показн. Він значно простіший ланцюгов.підстановок що при відпов.обставинах робить його дуже ефективним. Це насамперед стосуєт.тих випадків коли вихідні дані містять уже визначені раніше відносні відхилення факторн.показн. у %. Величина впливу кожного фактора визнач.множенням різниці в суміжних індексах на плановий обсяг узагальнюючого показн.