45.Гра – складна загадкова діяльність. Здавна приваблювала і викликала інтерес у:

• філософів

• етнографів

• фізіологів

• лікарів

• психологів

• педагогів

Гра виконує в суспільстві певні функції:

• передачі накопиченого суспільно-історичного досвіду

• відтворення суспільних відносин людей

• здійснення всебічного гармонійного розвитку

• відображення оточуючого світу

• віра в вигадку – ріднить з мистецтвом

• виявляє самодіяльність людей

• поєднання взаємозв’язок образу, ігрової дії і слова.

Гра дитини характеризується вірою в достовірність і правду, вигадки. Варто сказати дитині,” ніби-то” і вигадка вже живе в ній. При цьому в дитини відмічається ще одна якість:: діти знають те, чому вони можуть вірити і те, чого треба не помічати. (К.С.Станіславський. “Робота актора над собою”) “Якщо судити по-справжньому то гри ніякої не буде”. (Л.М.Толстой слова Ніколеньки “Дитинство”) Плеханов Г.В. вивчаючи мистецтво зіткнувся з проблемою гри. В історії людства гра виникла після праці і на основі праці. Гра є особливою формою життя дитини в суспільстві і задоволення основної потреби дитини як істоти суспільної. Гра не лише соціальна, але і історична: виникла з виникнен7ням людського суспільства і розвивається з розвитком суспільства. Кожне суспільство стихійно впливає на зміст ігор:

• через іграшки

• через ставлення до гри.

В розвитку дитини і колективу дітей велика роль належить основному виду діяльності дітей в дошкільний період – грі. Н.К.Крупська писала: ”Для дітей дошкільного віку ігри мають виключне значення: гра для них – навчання, гра для них - праця, гра для них – серйозна форма виховання”. Основним джерелом ігор є соціальне життя людей, умови, в яких живе дитина, його сім’я. Основною особливістю гри є те, що вона являє собою відображення дітьми навколишнього життя – дій діяльності людей, їх взаємовідносини в обстановці створеній дитиною уявою. Взаємозв’язок образу, ігрової дії і слова складає стержень ігрової діяльності, служить засобом відображення дійсності. Основними структурними елементами гри є: ігровий задум, сюжет або її зміст, ігрові дії, ролі, правила, які диктуються самою грою і створюються дітьми чи пропонуються дорослими. Ігровий задум – це загальне визначення того, у що і як будуть грати діти. За задумом гри, ігри можна розділити на групи:

• відображуючи побутові явища (“Сім’я”, “Дитячий садок”)

• відображуючи працю людей (будівництво різних будов...)

• відображуючи суспільні явища, події, традиції (свята, подорожі, демонстрації).

Сюжет, зміст гри – це те, що складає його живу сутність, визначає розвиток, різноманітність і взаємозв’язок ігрових дій, взаємовідносини дітей. Структурною особливістю і центром гри являється роль, яку виконує дитина. В процесі гри самими дітьми (а в деяких іграх – дорослими) встановлюються правила, визначаючі і регулюючі поведінку і взаємовідносини (дорослих) гравців. Включаючи гру в педагогічний процес, вихователь вчить дітей гратись, створювати, за словами А.С.Макаренка “хорошу гру”. Для такої гри характерні слідуючи якості:

• виховуючи-пізнавальна цінність змісту

• повнота і вірність відображу вальних уявлень, цілеспрямованість

• активність, організованість . творчий характер ігрових дій

• підкорення правилам і здатність керуватися ними в грі з врахуванням інтересів окремих дітей і всіх гравців

• цілеспрямоване використання іграшок і ігрових матеріалів

• доброта відносин і радісний настрій дітей.

Керуючи грою, вихователь впливає на всі сторони особливості дитини: на його розум, почуття, волю, поведінку, використовує її в цілях розумового, естетичного, фізичного виховання. Таким чином, гра являється засобом всебічного виховання і розвитку дітей. Використовуючи гру як форму організації життя дітей, перш за все слід направляти і розвивати їх спільні інтереси, добиваючись дружності дитячого колективу. В педагогічному процесі гра знаходиться в тісному взаємозв’язку з іншими видами діяльності, і перш за все з працею, навчанням на заняттях. Гри впливає на пізнавальний розвиток дітей, викликає необхідність розширення знань. Гра вчить цілеспрямовано і послідовно відтворювати знання, реалізувати їх в ігрових діях, задумах, в правилах. Ігри розрізняються за змістом, характерними особливостями, по тому, яке місце вони займають в житті дітей, в їх вихованні та навчанні. Сюжетно – рольові ігри створюють самі діти за допомогою деякого керівництва вихователя. Їх різновидом є ігри драматизації і будівельні. В практиці вихователя використовуються і ігри з правилами, які створюються дорослими. До ігор з правилами відносяться: дидактичні, рухливі, ігри-забави. Особливістю сюжетно-рольової гри являється те, що її створюють самі діти, а їх ігрова діяльність носить явно виражений самодіяльний і творчий характер. Ці ігри можуть бути короткочасні і довгочасні. В сюжетно-рольовій грі засобом зображення являються роль та ігрові дії. За своїм характером вони частіше всього бувають наслідувальними, близькими до реальних. Вихователь, керуючи цим видом ігор, повинен направляти гру, не порушуючи її, зберігати самодіяльний і творчий характер ігрової діяльності дітей, безпосередність переживань, віру в правду гри. В іграх-драматизаціях зміст, ролі, ігрові дії обумовлені сюжетом і змістом того чи іншого літературного твору. З допомогою ігор-драматизацій діти краще засвоюють ідейний зміст твору, логіку і послідовність подій, їх розвиток та причинну обумовленість. Керівництво вихователя полягає в тому, що він перш за все підбирає твори, які мають виховне значення, сюжет яких дітям неважко засвоїти і перетворити в гру-драматизацію. Допомагаючи дітям засвоїти зміст гри, ввійти в образ, вихователь використовує розгляд ілюстрацій, уточнює деякі характерні риси персонажів, виясняє відношення дітей до гри. Будівельна гра – це така діяльність дітей, основним змістом якої являється відображення навколишнього життя в різноманітних побудовах і пов’язаних з ними діями. Виховний і розвиваючий вплив будівельних ігор заключається в ідейному змісті відображених в них уявлень, в оволодінні дітьми способами будування в розвитку їх конструктивного мислення, збагачення мови, покращення позитивних взаємовідносин. Важливою умовою навчального та виховного впливу будівельних ігор є керівництво ними при збереженні творчої самодіяльності дітей, розвитку їх інтересу до техніки використання наочних посібників, навчання способом переведення площинного зображення в об’ємну побудову. Для будівельних ігор в дитячому садку широко використовують не тільки будівельні, але й природні матеріали: сніг, вода, пісок, каміння, гілки, шишки... Дидактична гра одночасно являється формою навчання маленьких дітей. В дидактичній грі є всі структурні елементи, характерні для ігрової діяльності дітей: задум (задача), зміст, ігрові дії, правила, результат. Важливе значення дидактичної гри полягає в тому, що вона розвиває самостійність і активність мислення і мови дітей, сприяє вирішенню завдань морального виховання, розвитку у дітей спілкування між собою. Успіх керівництва дидактичними іграми перш за все передбачає відбір і продумування їх програмового змісту, чітке виділення задачі, визначення місця і ролі в цілісному виховному процесі, взаємодія з іншими іграми і формами навчання. Матеріальним центром дидактичної гри являються іграшки. До настільних ігор відносяться різноманітні ігри-посібники типу картинок, предметного лото, доміно; тематичні ігри (“Де що росте?”, “Коли це буває?”); ігри, що потребують рухової активності; сноровки (“Попади в ціль,” “Літаючі ковпачки”...); ігри типу мозаїки. Настільно-друковані ігри сприяють розширенню кругозору дітей, розвивають мислення, увагу до дій товариша, орієнтування в змінюючи умовах гри, вміння передбачити результати свого ходу. Особливу групу складають ігри-забави. Основне їх призначення – розвеселити, порадувати, забавити дітей. Рухливі ігри перш за все засіб фізичного виховання дітей, здійснюють також вплив на нервово-психічний розвиток дитини, формування важливих якостей характеру. Джерелом рухливих ігор з правилами являються народні ігри, для яких характерні якість задуму, змістовність, простота та цікавість. Зміст гри визначається рухами, які входять в її склад.

46. Походження гри

  Гра має багатовікову історію. Аналіз змісту ігор дітей різних народів і епох наводить на висновок, що гра виникла після праці й на її основі. Очевидно, тому в іграх дітей первісних людей відображена війна, полювання, землеробські процеси. Наслідуючи в грі діяльність дорослих, діти оволодівають найпростішими трудовими навичками і всім тим, що чекає їх у дорослому житті.    З тим, що в історії людства праця випереджала гру, погоджується і психолог Д. Ельконін у монографії “Психологія гри”. Виникнення дитячої гри він пояснював тим, що на зорі розвитку суспільства діти рано включалися у життя дорослих, брали безпосередню участь у їхній діяльності. Потреби у грі вони тоді ще не відчували. Ускладнення знарядь праці унеможливило участь дітей у допомозі дорослим, спричинило потребу в спеціальній підготовці до трудової діяльності. З цією метою почали виготовляти зменшені знаряддя: луки, списи, ножі тощо. Діти вправлялися з ними, і такі заняття можна вважати іграми-вправами. Рольових ігор на цьому етапі розвитку суспільства ще не існувало.    З розвитком виробничих сил, ускладненням знарядь звужувалося коло доступних дітям сфер виробництва, окремі види праці вони могли лише спостерігати. Змінювалися і функції предметів, якими діти оперували: якщо зменшений лук дотепер не втратив своєї основної функції (з нього можна пускати стріли і влучати у ціль), то зменшена гвинтівка не стріляє, а є тільки копією справжньої. Так з´явилися іграшки і рольові ігри, завдяки яким діти задовольняють своє прагнення до спільного з дорослими життя.    Отже, гра є історичним утворенням. її виникнення зумовлене розвитком суспільства і пов´язаною з ним зміною становища дитини в системі суспільних відносин. Цю концепцію походження гри не можна визнати вичерпною, оскільки згідно з нею спонукає до гри лише прагнення брати участь у праці дорослих. А це означає, що, включившись досить рано у таку працю, дитина вичерпає свою потребу в грі реальною участю у житті дорослих і не буде гратися. Однак відомо про існування і такого важливого чинника, як потреба у пізнанні навколишнього світу, відображенні вражень у власній діяльності.    Поширеними є спроби пов´язати походження гри з розвитком мистецтва та ідеологічних інститутів, наприклад, релігією, ритуальними процесами підчас богослужінь, які мають багато спільного з ігровими діями. Дослідник історії театру Всеволод Всеволодський-Гернгросс (1882— 1962) доводив, що гра зародилася у докласовому суспільстві і була пов´язана з музикою, танцями, піснями. Дорослі грались, як діти, виконуючи ритуальні дії. З розвитком суспільства виникли драма, танець, інші види мистецтва, спорт, а гра як безпосереднє відображення подій життя залишилася лише у дітей.    Попри різне бачення походження гри, філософи, психологи, мистецтвознавці одностайні в думці, що гра є соціальною потребою і виконує певні суспільні функції, передусім забезпечує передавання суспільного досвіду від одного покоління до іншого. Ігри дітей різних народів і часів подібні за тематикою, оскільки відображають спільні для всіх людей явища життя.    Соціальна природа гри як феномену полягає у конкретно-історичному характері творчих сюжетно-рольових ігор, змістом яких є відображення суспільних відносин людей. В іграх діти відтворюють поведінку дорослих, а також негативні явища їхнього життя. Цю особливість дітей охарактеризував К. Ушинський: “В однієї дівчинки лялька пере, шиє, миє, прасує; в іншої — валяється на дивані, приймає гостей, поспішає до театру або на раут; у третьої — б´є людей, заводить скарбничку, рахує гроші. Нам доводилося бачити хлопчиків, у яких “чоловічки” отримували чини і брали хабарі”. Отже, зміст дитячих ігор вбирає в себе різноманітні ознаки суспільного життя, в тому числі й негативні.    Гра як діяльність притаманна передусім молодому організму, що зумовлене потребою дитини у виявленні активності. Тому в дитячому віці гра є нормою. Вагомі аргументи на підтвердження значення гри для розвитку дитини містять праці І. Сеченова, І. Павлова, П. Лесгафта, Л. Чулицької, Т. Осокіної та ін. Гра є не лише фактором настрою, емоцій дитини, а й важливим чинником розвитку функцій мозку, серцево-судинної, нервової систем її організму. Перебіг усіх життєво важливих фізіологічних і психічних процесів у організмі дитини пов´язаний із задоволенням потреб в активності, нових враженнях, вияві здорових емоцій.    Гра як соціальне явище, що виникло в процесі історичного розвитку людства з трудових дій, відображає реальну дійсність, удосконалюється з розвитком відносин “людина — суспільство”. Вона є активною, свідомою, цілеспрямованою діяльністю, яка втілює потребу дитини в активності.