
- •1. Особливості розвитку Київської Русі.
- •3.Поява писемності та освіта.
- •4.Архітектура, живопис та прикладне мистецтво.
- •5.Культурні зв’язки між Візантією та Руссю.
- •6.Охарактеризуйте мозаїки і фрески храму Св. Софії у Києві, найвідомішої мистецької пам’ятки Київської Русі.
- •Практичне завдання: Терміни
- •Література
Практичне завдання: Терміни
Апокрифи — це, власне, не визнані церквою, а згодом і заборонені нею оповідання про осіб і про події біблійної історії, оповідання, що частково доповнюють дані «святого письма» новими цікавими деталями і казковими мотивами, частково змінюють ідейний зміст оповідань, стверджених церквою, в дусі, що не відповідав ортодоксальній релігії.
Апокрифічний- літ. прикметник до апокриф. Завважу тільки, що, окрім численних статей апокрифічного змісту, тут [у рукописному збірнику XVII в.] переписано чимало житій, легенд, проповідей.
перен., книжн. Вигаданий, несправжній, сумнівний.Дві сльози покотились по сухих щоках і впали на ту коробочку з апокрифічними святощами.
Апокрифічні легенди – один із малодосліджених досі жанрів народної неказкової прози. Це своєрідне відображення синкретизму дохристиянського пантеїстичного світогляду та нової християнської релігії.
Берестя́ні гра́моти (давньокиївськ. бересто, укр. берест, березто, рос. береста — «кора, луб берези») — пам'ятки давньої східнослов'янської писемності (XI–XV ст.), написані на доступному дешевому матеріалі — бересті.
Били́на (стари́ни) — руська народна епічна пісня про богатирів та їх подвиги.
Глаго́лиця — поряд з кирилицею, одна з найдавніших слов'янських абеток.
Графіті (також ґрафіті, походить від італ. grafficare — дряпати, дослівно «надряпані») — спершу так називали одну з технік настінного малярства.
Дити́нець — центральна укріплена частина міста в Давній Русі. Здебільшого займав площу в кілька гектарів.
Золоті́ воро́та — головна брама стародавнього Києва. Свою назву одержали за аналогією і зразком із Золотими воротами в Константинополі.
Ізбо́рники 1073 та 1076 рр. — пам'ятки давньоруського перекладного письменства, створені для чернігівського князя Святослава Ярославича, відомі також як Ізборники Святослава.
Успе́нська Ки́єво-Пече́рська ла́вра — одна з найбільших православних святинь України, визначна пам'ятка історії та архітектури, а також діючий монастир Української православної церкви Московського патріархату зі статусом лаври.
Києво-Печерський патерик — збірка оповідань про ченців Києво-Печерського монастиря, заснованого в середині XI ст.
Лавра (грец. Λαύρα - «міська вулиця, багатолюдний монастир») - назва деяких найбільших чоловічих православних монастирів, як правило, підлеглих безпосередньо патріарху (тобто ставропігійних).
Літо́пис — історико-літературний твір у Русі, пізніше в Україні, Московщині та Білорусі, в якому оповідь велася за роками (хронологія).
Оранта (від лат. Orans - молиться) - один з основних типів зображення Богоматері, що представляє Її з піднятими і розкинутими в сторони руками, розкритими долонями назовні, тобто в традиційному жесті заступніческой молитви.
Плінфа (з грец. — plínthos), широка та плоска обпечена плитоподібна цегла, яка використовувалася при будівництві у Візантії, була нерідко основним матеріалом для будівництва конструктивних елементів будівель.
Риза, ризи. Верхнє вбрання священика під час богослужіння; парадний одяг царів; оздоблення на іконах.
«Руська Правда» (тут правда в значенні лат. iustitia, грец. διχαίομα) — збірка стародавнього руського права, складена в Київській державі у XI—XII ст. на основі звичаєвого права.
Скоморóхи, професійні мандрівні співці й актори (лицедії), учасники свят, обрядів, ігор.
Станкове мистецтво, термін, яким позначаються твори живопису, скульптури і графіки, що мають самостійний характер і (у відмінність, наприклад, від творів монументального мистецтва або книжною ілюстрації ) не призначені безпосередньо для якої-небудь споруди, видання і т.д.
Стилос (по воску) (стило, від др.-греч. Στῦλος - стовп, колона, писальний тростину, грифель) - інструмент для письма у вигляді загостреного циліндричного стрижня (довгої 8-15 см і діаметром близько 1 см) з кістки, металу або іншого твердого матеріалу.
Фреска (від італ. affresco — свіжий) — живопис на вологій штукатурці, одна із технік настінного малярства, протилежна до «а секко» (розпис по сухому). Фресками називають також твір, виконаний у цій техніці.
Храмова архітектура — споруди, пов'язані з релігією, з богослужінням, з церквою; та, що належить церкві.