Практичне завдання: Терміни

Апокрифи — це, власне, не визнані церквою, а згодом і заборонені нею оповідання про осіб і про події біблійної історії, оповідання, що частково доповнюють дані «святого письма» новими цікавими деталями і казковими мотивами, частково змінюють ідейний зміст оповідань, стверджених церквою, в дусі, що не відповідав ортодоксальній релігії.

Апокрифічний-  літ. прикметник до апокриф. Завважу тільки, що, окрім численних статей апокри­фічного змісту, тут [у рукописному збірнику XVII в.] переписано чимало житій, легенд, проповідей.

 перен., книжн. Вигаданий, несправжній, сумнів­ний.Дві сльози покотились по сухих щоках і впали на ту коробочку з апокрифічними святощами.

Апокрифічні легенди – один із малодосліджених досі жанрів народної неказкової прози. Це своєрідне відображення синкретизму дохристиянського пантеїстичного світогляду та нової християнської релігії.

Берестя́ні гра́моти (давньокиївськ. бересто, укр. берест, березто, рос. береста — «кора, луб берези») — пам'ятки давньої східнослов'янської писемності (XI–XV ст.), написані на доступному дешевому матеріалі — бересті.

Били́на (стари́ни) — руська народна епічна пісня про богатирів та їх подвиги.

Глаго́лиця — поряд з кирилицею, одна з найдавніших слов'янських абеток.

Графіті (також ґрафіті, походить від італ. grafficare — дряпати, дослівно «надряпані») — спершу так називали одну з технік настінного малярства.

Дити́нець — центральна укріплена частина міста в Давній Русі. Здебільшого займав площу в кілька гектарів.

Золоті́ воро́та — головна брама стародавнього Києва. Свою назву одержали за аналогією і зразком із Золотими воротами в Константинополі.

Ізбо́рники 1073 та 1076 рр. — пам'ятки давньоруського перекладного письменства, створені для чернігівського князя Святослава Ярославича, відомі також як Ізборники Святослава.

Успе́нська Ки́єво-Пече́рська ла́вра  — одна з найбільших православних святинь України, визначна пам'ятка історії та архітектури, а також діючий монастир Української православної церкви Московського патріархату зі статусом лаври.

Києво-Печерський патерик — збірка оповідань про ченців Києво-Печерського монастиря, заснованого в середині XI ст.

Лавра (грец. Λαύρα - «міська вулиця, багатолюдний монастир») - назва деяких найбільших чоловічих православних монастирів, як правило, підлеглих безпосередньо патріарху (тобто ставропігійних).

Літо́пис — історико-літературний твір у Русі, пізніше в Україні, Московщині та Білорусі, в якому оповідь велася за роками (хронологія).

Оранта (від лат. Orans - молиться) - один з основних типів зображення Богоматері, що представляє Її з піднятими і розкинутими в сторони руками, розкритими долонями назовні, тобто в традиційному жесті заступніческой молитви.

Плінфа (з грец. — plínthos), широка та плоска обпечена плитоподібна цегла, яка використовувалася при будівництві у Візантії, була нерідко основним матеріалом для будівництва конструктивних елементів будівель.

 Риза, ризи. Верхнє вбрання священика під час богослужіння; парадний одяг царів; оздоблення на іконах.

«Руська Правда» (тут правда в значенні лат. iustitia, грец. διχαίομα) — збірка стародавнього руського права, складена в Київській державі у XI—XII ст. на основі звичаєвого права.

Скоморóхи, професійні мандрівні співці й актори (лицедії), учасники свят, обрядів, ігор.

Станкове мистецтво, термін, яким позначаються твори живопису, скульптури і графіки, що мають самостійний характер і (у відмінність, наприклад, від творів монументального мистецтва або книжною ілюстрації ) не призначені безпосередньо для якої-небудь споруди, видання і т.д.

Стилос (по воску) (стило, від др.-греч. Στῦλος - стовп, колона, писальний тростину, грифель) - інструмент для письма у вигляді загостреного циліндричного стрижня (довгої 8-15 см і діаметром близько 1 см) з кістки, металу або іншого твердого матеріалу.

Фреска (від італ. affresco — свіжий) — живопис на вологій штукатурці, одна із технік настінного малярства, протилежна до «а секко» (розпис по сухому). Фресками називають також твір, виконаний у цій техніці.

Храмова архітектура — споруди, пов'язані з релігією, з богослу­жінням, з церквою; та, що належить церкві.