
- •Сутність і значення стратегічних змін в організації. Методи управління стратегічними змінами.
- •Методи впровадження організаційних змін за і. Ансоффом
- •Протидія (опір) стратегічним змінам. Методи подолання опору змінам.
- •Етапи розробки і реалізації стратегії в процесі проведення змін в організації.
- •Ресурсні стратегії підприємства.
- •Функціональні стратегії підприємства.
- •Модель життєвого циклу організації.
- •Характеристики стадій життєвого циклу організацій
- •Організаційні аспекти проведення змін на підприємстві.
- •Взаємозв’язок стратегії та організаційної структури управління підприємством.
- •Характеристика організацій механістичного та органічного типів
- •Організаційна культура та її вплив на проведення стратегічних змін.
- •Учасники процесу впровадження стратегічних змін.
Учасники процесу впровадження стратегічних змін.
Менеджер – це керівник (директор, адміністратор, керуючий і т.п.), що, як правило, має спеціальну управлінську освіту і відповідає за розробку і прийняття стратегічних рішень з організаційних питань менеджменту. На відміну від спостережних і контрольних органів, менеджер завжди наділяється виконавчою владою і несе повну відповідальність за очолювану ділянку роботи.
Американський вчений Г. Мінстуберг використовуючи метод “структурного спостереження”, виділив десять управлінських ролей менеджерів, які потім об’єднав у три основні групи.
І. Міжособові ролі: 1) Номінальний керівник, символ юридичної влади, що наділяється правом представляти дану організацію, підписувати необхідні документи і приймати відвідувачів; 2) Лідер формальний (за посадою) і неформальний (визнається колективом); 3) Посередник – слугує ланкою в горизонтальному і вертикальному обміні інформацією.
II. Інформаційні ролі: 1) Нервовий центр, що збирає усі види несистематизованої інформації; 2) Розповсюджувач (пропонування відібраної інформації підлеглим); 3) Представник (пропонування відібраної інформації зовнішньому світові).
III. Заключні ролі: 1) Підприємець (проектування і внесення змін усередині організації); 2) Ліквідатор порушень (прийняття корегуючих заходів у нестандартних ситуаціях); 3) Розпорядник ресурсів (прийняття рішень, пов’язаних із розподілом ресурсів); 4) Укладач угод, участь у переговорах (з оптовиками, профспілками тощо) для захисту інтересів організації.
Працівників, зайнятих у сфері управління, класифікують за різними ознаками:
– за видом діяльності – працівники розумової праці (“білі комірці”) та працівники фізичної праці (“сині комірці”);
– за категоріями – керівники, спеціалісти, службовці, молодший обслуговуючий персонал;
– за рівнем (ступенем) системи управління – вища, середня, низова ланки;
– за галуззю діяльності – промисловість, сільське господарство, будівництво, торгівля та ін.;
– за посадою – директор (голова), начальник цеху, завідуючий відділом, економіст, бухгалтер, спеціаліст-технолог, маркетолог, дизайнер, програміст, архіваріус, кур’єр, секретар та ін.;
– за кваліфікаційними категоріями спеціалістів – спеціалісти 1, 2, 3-ої категорії і без категорії та ін.
Керівники підприємств, служб і підрозділів здійснюють підбір і розстановку кадрів, координацію роботи окремих виконавців, різних ланок апарату управління або виробничих підрозділів, контроль і регулювання процесу виробництва, адміністративно-розпорядчі функції, мобілізацію колективів на виконання програмних завдань.
Спеціалісти керують техніко-економічними і технологічними процесами виробництва. До категорії спеціалістів належать працівники, зайняті інженерно-технічними, економічними, сільськогосподарськими, зоотехнічними, рибницькими, лісовими роботами, медичним обслуговуванням, народною освітою, а також працівники науки, мистецтва й культури, спеціалісти на роботах, пов’язаних з міжнародними зв’язками, спеціалісти юридичної служби.
Технічні виконавці виконують допоміжну роботу, пов’язану з реалізацією управлінських функцій, обліком і контролем, підготовкою і оформленням документації, господарським обслуговуванням.