19. К.Д. Ушинський, а.С. Макаренко, Сухомлинський про вчителя. Соціальне призначення педагогічної професії.

Народний вчитель - це скульптор духовного світу юної особистості, довірене лице суспільства, якому воно довіряє саме найдорожче і найцінніше - дітей, свою надію, своє майбутнє. Це найблагородніша і найважча професія вимагає від людини, що посвятила їй життя, постійної творчості, невтомної роботи думки, великої душевної щедрості, любові до дітей, безмежної вірності своїй справі.

К. Ушинський писав "...головне завжди буде залежати від особистості вихователя, який стоїть лицем до лиця з вихованцем, вплив особистості вихователя на молоду думку складає ту виховну силу, котру не можна замінити ні підручником, ні моральними сентенціями, ні системою покарань і заохочення".

Як суб'єкт педагогічної діяльності, вчитель виступає за визначення Ушинського в якості "практичного психолога". Готовність вчителя до виконання своїх професіональних функцій передбачає психологічну гостроту зору, спостережливість, ініціативність, відкритість у спілкуванні, емоційно вольову стійкість.

Слід відмітити спеціальні професійні якості: педагогічний такт, витримка, самоконтроль, професійно-педагогічне мислення, вміння аналізувати свою діяльність. Вчителя часто називають сівачем, інженером душ людських, митцем. Проте майстерність педагога повинна стояти вище, бо через його руки проходять усі майбутні творці. Педагог покликаний бути духовним наставником.

А.С. Макаренко про педагогічну майстерність, педагогічний такт стверджував, що учні пробачають своїм вчителям і строгість, і сухість, і, навіть, прискіпування (придирание), але ніколи не пробачають поганого знання своєї справи.

Вище за все учні цінують в педагога впевнені і чіткі знання, вміння, майстерність, золоті руки, малослівність, постійну готовність до роботи, ясність думки. Виховувати в собі педагогічний талант, майстерність, що базується на умінні і кваліфікації. "... чому повинна страждати дитина, яка потрапила до не талановитого педагога!"

Велика роль у вихованні належить педагогічному колективу "ні один вихователь не має права працювати в одиночку", високо поціновувати колективний досвід, вчитися у колег, поважати колективний досвід та його прогрес, традиції і педагогічний колектив відповідає за колектив.

Вч. повинен вміти організовувати, ходити, жартувати, бути веселим, сердитим, вихователь повинен поводитись так, щоб кожен рух його виховував, і завжди повинен знати, чого він хоче в даний момент, і чого він не хоче. Вч. не має права ухилятись ні від роботи, ні від відповідільності. Наша справа – це одна з найтонших людських справ.

Сухомлинський: Учитель – це не тільки той, хто передає учням знання і вміння, це передусім той, у кого дитина, як у батька й матері вчиться жити. У. – це не тільки людина, що дає учням знання, а громадсько-політичний діяч, інтереси і діяльність якого виходять далеко за стіни школи. Бути народним вчителем … по крихітках збирати, зберігати, розвивати, множити все, що створив, утвердив, завоював народ. Моральна чистота, моральна цілісність виховання – це передусім його любов до людей, органічна непримиренність до зла. Стати … учителем може, насамперед, справжній вихователь, людина, яка перед вихованцями яскравий світогляд знання, допомагає їм долати труднощі; висока моральність вчителя стає нині найважливішою умовою його педмайстерності. Якщо учитель хоч на один день спиниться у своєму інтелектуальному зростанні, він перестане бути світочем знання і для своїх вихованців, і для дорослих працівників. Учитель в слові виявляє себе, свою моральність, своє ставлення до вихованця.