6.Основні положення Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа). Зміст освіти в сучасній школі. Державний стандарт середньої загальноосвітньої школи.

Концепція складається з таких частин:

1.мета, завдання і засади діяльності школи ( розвиток і саморозвиток школярів на основі повнішого використання внутрішнього потенціалу особистості, всебічний розвиток особистості, формування наукового світогляду, школа має бути єдиною і варіативною, демократичною, світською);

2.структура 12-річної школи (чотирирічна початкова школа, основна школа 5-9 класи, старша школа 10-12 класи);

3. зміст загальної середньої освіти ( перехід на особистісні орієнтовані технології, українознавча спрямованість, сучасний зміст, посилюється практична й виховне спрямування мовно-літературної освіти, реалізація оздоровчої функції школи, інформатизація школи, зростаюча роль варіативного компонента - у старшій школі до 35%, пробільність навчання);

4.навчально-виховний процес ( диференціація і індивідуалізація, концентроване вивчення окремих предметів: поточний, тематичний, підсумковий контроль, державна підсумкова атестація;

5. середня загальноосвітня школа в системі безперервної освіти ( додержує наступність з дошкільною освітою, створює підгрунття для загальнонаукової і допрофесійної підготовки, різні шляхи здобування середньої освіти – спецшколи, гімназії, ліцеї, колегіуми та ін.;

6. управління загальноосвітньою школою (органи громадського самоврядування, педагогічна рада поряд з традиційними методичними об’єднаннями розвиток тимчасових творчих груп, кафедр, циклових комісій, перехід до стратегічного цільового управління через узгодження власних функцій директора з функціями підлеглих: школам надається право формувати власні кошти за рахунок прибутків від господарської діяльності.

7.підготовка вчителів і його професійне вдосконалення домінантною стає підготовка вчителя-вихователя, вчитель повинен уміти працювати в умовах вибору педагогічної позиції, технології, підручників, форм навчання тощо).

Зміст освіти полягає у забезпеченні передання ва освоєння підростаючим поколінням досвіду старших поколінь, змісту соціальної культури з метою його розвитку. Зміст освіти повинен відповідати соціальному замовленню суспільства ( завданням всебічного розвитку людини), забезпечувати високу наукову і практичну значущість н7авчального матеріалу. Він має враховувати реальні можливості процесу навчання ( закономірності, принципи, методи, організаційні форми, рівень загального розвитку школярів, стан навчально-методичної та матеріальної бази школи).

Державний компонент розробляє Міністерство освіти і науки України. На нього припадає 80% навч. часу, з яких 35% - суспільно-гуманітарні дисципліни, 25% природничо-математичних, 16% оздоровчо-трудових, 5% естетичних наук.

Шкільний компонент – 20,1%від усього навч часу, він враховує регіональні особливості і умови, в яких працює школа.

7.Національна доктрина розвитку освіти України у ххі столітті.

Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті – є державним документом, який визначає стратегію і основні напрями її розвитку у 21 ст.

Головна мета: створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості.

Пріоритетами державної політики є особистісна орієнтація освіти, удосконалення системи неперервної освіти впродовж життя, створення ринку освітніх послуг, інтеграція української освіти в європейській та світовий простір та ін.

Освіта спрямована на втілення в життя української національної ідеї.

Однаковий доступ до освіти забезпечується – безоплатністю навчання і виховання, дотації, держави на утримання дітей у дошкільних закладах, охоплення всіх дітей різними формами медичного догляду і безоплатної підготовки до школи, створення системи підтримки молодих сімей, відповідальністю сім’ї, органів місцевого самоврядування за порушення прав дитини щодо обов’язкового навчання, створення системи допомоги батькам у догляді, навчанні й вихованні дітей з особливостями психофізичного розвитку, безоплатністю професійної освіти на конкурсній основі, розширення можливостей отримання вищої освіти через впровадження індивідуального кредитування та ін.

Єдність освіти і науки є провідним принципом державної освітньої політики.

Нова система управління сферою освіти утверджується як державно-громадська.

Модернізація управління галуззю передбачає – впровадження нової етики управління – партнерської, відмова від декларативного спілкування та дріб’язкової опіки, зміну форм і методів контролю, націленість на допоміжний, випереджувальний контроль, удосконалення процедури ліцензування, атестації та акредитації закладів освіти та ін.

Основними джерелами фінансового забезпечення освіти є кошти державного та місцевих бюджетів, кошти юридичних та фізичних осіб, громадських організацій і фондів, кошти галузей народного господарства, плата за додаткові освітні послуги, що надаються закладами освіти, економічна діяльність закладів освіти тощо.

Держава забезпечує умови для підвищення престижу і соціального статусу педагогічних працівників. Працівникам системи освіти гарантується належний рівень пенсійного забезпечення.

Держава сприяє розгортанню наукових досліджень та нових практичних розробок з проблем стану здоров’я і організації медичної допомоги дітям.

Освіта забезпечує вільне володіння державною, рідною, й кількома іноземними мовами.

Пріоритетом розвитку освіти є впровадження сучасних інформаційних технологій.

Українська освіта є відкритим соціальним інститутом.