22. Характеристика загальних методів виховання.

Сучасна класифікація(Бабанський і Сластьонін) на основі діяльнісно-особистісної концепції:

1) Методи формування свідомості особистості(бесіда, лекція, дискусія, переконання, приклад). В основі – слово педагога. Слово повинно бути ніжним, ласкавим – слово психолога, лікаря, батька, матері, вчителя не повинно бути грубим, жорстоким.

2) Методи організації діяльності, спілкування та форм. досвіду, сусп. поведінки(привчання, тренування, пед.вимога, громадська думка, створення вих.. ситуації, прогнозування).

3) Методи стимулювання діяльності і поведінки – допоміжна група, кожен метод використовується як відповідний стимул, що сприяє ефективному викор. методів двох попередніх груп.

Підгрупи:

- Способи емоц. стимулювання, що застос. в процесі формування свідомості особистості (влучний добір питань, аналіз проблемних питань, створення уявних ситуацій морального вибору, аналіз міркувань)

- Способи стимулювання діяльності школярів і досвіду позитив. суп. поведінки(гра, змагання, романтика, заохочення, покарання)

4) Група контролю та самоконтролю – спрямована на оцінку ефективності обраної системи методів з боку вихователя та самооцінку своєї діяльності з боку вихованців.

Дозволяють підвести підсумки попередньої взаємодії, коректувати свою діял-ть, планувати та будувати майбутню взаємодію, залучати до аналізу вихованця (спостереження,анкет-ня,тест-ня,самоконтроль,самооцінка)

Можна класифікувати також за ступенем розповсюдженості:

1) традиційні,стандартні, загальновідомі

2) нестандартні, нетрадиційні, авторські

23. Поняття про методи, прийоми виховання. Методи виховання свідомості особистості.

Метод - це шлях, спосіб досягнення передбаченої мети.

Прийом виховання – елемент методу виховання, необхідний для ефективного застосування методу в конкретній ситуації.

Засоби виховання – вид суспільної діяльності, який може впливати на особистість у певному напрямі.

Методи виховання - це шляхи і способи спільної взаємопов'язаної діяльності вихователів і вихованців з метою досягнення виховних цілей. Виховання особистості пов'язане насамперед із процесом формування свідомості особистості. Свідомість - найвищий рівень психічного відображення дійсності, властивий лише людині, як суспільне історичній істоті. Свідомість виступає як сукупність чуттєвих і розумових образів, які безпосередньо змінюються і опосередковано виникають перед суб'єктом у "його внутрішньому" досвіді і передують його практичній діяльності. Вплив на свідомість - це вплив на розум і почуття людини з метою формування в неї позитивних якостей.

Основні методи впливу на свідомість особистості: бесіда; методи дискусійного характеру; переконання, навіювання; метод прикладу. Бесіда - метод, за допомогою якого відбувається процес спілкування, є джерелом взаємовідносин між об'єктом і суб'єктом виховання. Задача: привернути учнів до оцінки подій, вчинків, явищ суспільного життя І на цій основі формувати у школярів відповідне ставлення до навколишньої дійсності. Основоположними в бесіді мають бути факти, які розкривають соціальний, моральний чи естетичний зміст суспільного життя. Бесіди бувають: фронтальні, групові, індивідуальні, прогнозуючі і непередбачувані. Лекція - це розгорнутий і організований в доступну форму систематичний виклад суті тієї чи іншої проблеми (краще сприймають учні старшого шкільного віку). Переконливість доказів та аргументів, обґрунтованість та композиційна чіткість, справжній пафос, живе і доброзичливе слово вчителя сприяє емоційному впливу лекції. Дискусія - це метод, за допомогою якого здійснюється групове обговорення проблеми з метою досягнення істини шляхом зіставлення різних думок. Дискусії притаманні: чіткість мети, бездоганна компетентність, науковий підхід до проблеми, що обговорюється, повага до аргументів противника, водночас обгрунтована, послідовна критика позицій опонента. Переваги: координує думки окремих осіб; стимулює учасників чітко і точно формулювати свої думки; помітними стають помилки в мисленні; удосконалює вдалі прийоми дискутування; допомагає з'ясувати власну позицію; в результаті обміну досягти всебічного об'ємного бачення предмета обговорення. Диспут - обговорення будь-якого питання, проблеми з метою правильного його розв'язання. Підвиди: диспут-лекція, диспут-конференція, диспут-дискусія. Передбачає зіткнення різних, часто строго протилежних точок зору.

Переконання, навіювання, метод прикладу. Ушинський: "на переконання можна діяти тільки переконанням".

Слово – основа. Вплив на розум, почуття людини з метою формування в неї позитивних якостей і подолання негативних.

Вимоги до слова вчителя: переконливим, культурним, зрозумілим, правдивим.

Сухомлинський: намагався створити свідомість у своїх вихованців, адже це було дуже важливо саме в дитячі роки. Він викор. для цього свої методи: щоб знайти підхід до кожної дитини. Він вивчав неблагополуччя дитини, те, чим вона захоплюється і на чому зосереджує свою увагу. Він проводив з вихованцями бесіди, дискусії.

24. Методи організації діяльності і формування суспільної поведінки особистості та їх характеристика.

До цієї групи методів належать методи привчання, тренування, педагогічна вимога, громадська думка, метод прогнозування, створення виховних ситуацій.

Характерна риса: вони знаходять своє конкретне втілення в будь-якому виді діяльності школярів.

Важливою умовою формування морального досвіду школярів є звернення педагога до власного, набутого в процесі життя і виховання досвіду дитини. Педагог покликаний спонукати дітей актуалізувати їхній життєвий досвід, створювати умови для злиття цього досвіду з "чужим", суспільно-історичним досвідом.

Методи привчання – метод, який забезпечує інтенсивне формування необхідної якості. Це процес від перших дитячих кроків, висловлення слів ввічливості, вироблення навичок дотримання гігієнічних норм, культури поведінки за столом і поступово переходить у стійке дотримання норм і правил суп. поведінки.

Тренування – метод формування необхідних якостей особистості шляхом багаторазового повторення дій і вчинків учнів.

Педагогічна вимога - це метод педагогічного впливу, за допомогою якого педагог викликає і стимулює чи припиняє ті чи інші дії людей, виявляють у них ті чи інші якості. Макаренко: "сутність мого педагогічного досвіду... якомога більше вимог до людини, і якомога більше поваги до неї". Вимога може виступати перед учнем як конкретна реальна задача, яку йому необхідно виконати в процесі діяльності Вимоги бувають прямі (характеризується позитивністю, інструктивністю, рішучістю) в формі указу, приказу, пропозиції, не прямі - просьба, порада, натяк. Вчитель повинен дотримуватися міри в пред'явленні вимог.

Громадська думка - це система загальних суджень людей, яка виникає в процесі їх діяльності і спілкування і виражає ставлення до різних явищ, подій навколишньої дійсності, які становлять загальний інтерес. Громадську думку високо оцінював Макаренко. Громадська думка виступає як метод виховного впливу і як результат виховання: перетворення громадської думки в індивідуальну і індивідуальної - в громадську. Велике значення громадська думка має в колективі.

Прогнозування - передбачення на перспективу. В основі лежить прагнення особистості до майбутнього, до здійснення мрії, цілі, ідеї, проекту. Прогнозування виступає і як життєво важливий процес, який здійснюється в усіх сферах діяльності особистості. Виражається в проектуванні, моделюванні, плануванні, висуненні відповідних гіпотез, передбачень Прогнозування визначає напрями дій, які породжують енергію для досягнення мети. Саме ця енергія і є основною рушійною силою, яка систематично веде особистість чи колектив від однієї перспективи до іншої. Макаренко - "метод перспективних ліній".

Прогнозування - відображується в плануванні шкільного життя (при його складанні слід враховувати потреби, нахили кожної особистості), створення виховних ситуацій (допомагає розібратися учням як вести себе в тій чи іншій життєвій ситуації). Виховною ситуація стає тоді, коли набуває педагогічного спрямування.

Створення виховних ситуацій – це може бути подорож, похід, екскурсія. (спец. створених пед. умов)

Опосередкована вимога – позитивне ставлення педагога до вихованця; не виявлено чіткого ставлення вихователя; негативна ставлення педагога до діяльності учнів.

Сухомлинський: для організації д-ті свого маленького колективу Сух. створив відповідну ситуацію, привчав робити дітей робити те чи інше. Яскравим прикладом э процес вчиння дітей читати і писати. Ці процеси він вміло поєднувати з грою.