26)Влаштування сухої штукатурки

Суху штукатурку прибивають до каркаса з рейок перетином 25X50 мм. Набиваючи каркас, необхідно стежити, щоб зовнішні кромки рейок були в одній площині. Для цього під рейки у разі потреби підкладають дощечки необхідної товщини. Якщо сухою штукатуркою облицьовуються раніше обштукатурені стіни, суцільно оббиті дошками, і шар старої штукатурки нетолстий, листи можна прибивати безпосередньо до стіни, без каркаса. Рейки потрібно прибивати на відстані приблизно 40 см один від одного.  Розкроювати листи сухої штукатурки можна гострої пилкою або ножем, причому потрібно стежити, щоб край опори, на якій лежить лист, був поруч з розрізаним місцем. У разі розкрою листів ножем лист спочатку надрізають з лицьового боку, потім кладуть на край опори і надломлюється. Перевернувши лист зворотною стороною, надрізають другий шар картону. Нерівності і шорсткості наразрезанной кромці картону згладжують ножем, стамескою й зачищають із зовнішнього боку шкіркою.  Листи сухої штукатурки прибивають до каркаса так званими толеву цвяхами з круглими плоскими капелюшками завдовжки не менше 30 мм. На 20 кв. м площі листів штукатурки таких цвяхів потрібно близько 0,5 кг. На всіх поперечних проміжних опорах відстань між цвяхами повинно бути: для стін-15 см, стель - 20 см. Відстань між цвяхами біля країв і кінців листів повинна бути не більше 7-8 см і не менше 10 мм від кромки. Цвяхи забивають в такій послідовності: спочатку забивають декілька цвяхів в той край листа, який стикається з останнім пришитим листом, потім у проміжні рейка і, нарешті, по іншим краях.Прибивати треба у напрямі від середини листа до країв. Якщо цвях не потрапив в деревину каркаса, його слід витягнути, бо інакше він з часом буде виступати на декоративній обробці. Стіни починають обшивати від кутів у напрямку до вікон і дверей. Для кращої підгонки листів рекомендується користуватися важелем у вигляді плоскої дощечки. Потрібно стежити за тим, щоб перший від кута лист точно прилягав до суміжної стіни і стелі. 

27)Призначення та види малярних робіт

Малярні роботи — це комплекс технологічних операцій, призначених для вирішення захисних, санітарно-гігієнічних і архитектурно-

декоративних (естетичних) функцій.

Малярні роботи класифікуються по наступних ознаках:

По вигляду єднального і способу його розчинення розрізняють фарбування водними, водоемульсивними і неводними складами.

За умовами виконання робіт буває внутрішнє (усередині будівель і приміщень) і зовнішнє (по фасадах) фарбування.

За типом підстави, на яку наносять лакофарбне покриття, розрізняють роботи по деревині, штукатурці, бетону, цеглині, азбестоцементу, металу.

Класифікаційні ознаки взаємозв’язані, і одна ознака зумовлює обмеження інших. Так, для зовнішнього фарбування водними

складами використовують лише известково-хлорокисные, вапняно-цементні, цементні і силікатні, з неводних складів — перхлорвиниловые

полимерцементные. Високоякісне фарбування по металу не виконують.

28)Склад робіт при різних видах офарблення

Фарбування фасаду проводиться в кілька етапів:

• На першому, підготовчому етапі визначається тип поверхні будівлі. Виходячи з цього, підбираються оптимальні лакофарбові склади для того, щоб фарбування фасадів будівель була максимально ефективною в кожному конкретному випадку.

• Крім того, якісне фарбування фасаду будинку вимагає знежирення поверхні, нанесення зміцнюючого просочення і вирівнювання поверхні. Тільки після ретельної підготовки стіни будівлі фарбують.

• Якщо мова йде про висотну будівлю, то фарбування фасаду виконується із залученням промислових альпіністів, що використовують спеціальне спорядження для робіт на висоті