13)Влаштування покрівель з рулонних матеріалів

снує декілька основних способів укладання рулонних матеріалів, згідно яким ці покриття підрозділяються на:

приклеювані:  на гарячих бітумних мастиках;  на холодних гумобітумних, бітумно-полімерних і полімерних мастиках і клеях;  що наплавляються:  на окислених і модифікованих бітумах;  гарячим (вогневим) способом за допомогою газових пальників;  гарячим (безвогневим) способом за допомогою обладнання інфрачервоного випромінювання;  холодним (безвогневим) способом, тобто розчиненням потовщеного шару бітуму;  з склеювальним шаром: матеріали з внутрішньої сторони мають спеціальне захисне покриття (силіконову плівку або папір), яку досить зняти; потім розкотити рулон на загрунтовану поверхню.  Найстаріший спосіб укладання покрівельного килима - це спосіб суцільного приклеювання рулонних матеріалів до основи. У ряді випадків покрівельні матеріали доцільно укладати, використовуючи, так зване, часткове приклеювання. При цьому виключаються умови для появи надлишкового тиску внаслідок утворення між покрівлею і основою повітряного зазору, що сполучається із зовнішнім повітрям по контуру покрівлі або через спеціальні витяжні дефлектори. Покрівлі, виконані в такий спосіб, називаються <дихаючими>.

14)Влаштування мастикових покрівель

Бітумно-полімерні і полімерні мастики можна наносити на різні поверхні (сталеву, бетонну, руберойдову) будь-якої, навіть найскладнішої конфігурації (нахили дахів, на які укладають мастики, не обмежені, аж до куполів і шпилів). Але існує одна важлива умова: поверхня має бути ідеально рівною, інакше буде неможливо добитися однакової товщини мастичного покриву. Це найбільший недолік мастик.

Мастику наносять на основу в рідкому вигляді. Після випару розчинника, вона твердне, утворюючи суцільну безшовну гідроізоляційну плівку. Товщина плівки, що утворилася, залежить від кількості сухого залишку в мастиці. У мастик, до складу яких не входить розчинник, затвердіння відбувається без зменшення товщини нанесеного складу.

Необхідно звертати увагу на те, що при нахилах покрівель більше 12% і температурі зовнішнього повітря вище 25°с в мастику необхідно вводити спеціальні наповнювачі, що підвищують її в'язкість (загусники, цемент і ін.).

Сучасні типи мастик не потребують захисного шару, оскільки забарвлені в масі вони володіють необхідними декоративними властивостями, а сам матеріал достатньо стійкий до атмосферних дій.

При необхідності захисту покрівлі від механічних дій (місця проходів, установки інженерного устаткування і тому подібне) виконується захисний шар з дрібного гравію (10-20 мм), крупного піску (2-5 мм), дрібнорозмірних азбестоцементних або бітумних листів і так далі. Ідеальним захисним шаром є річкова галька.

Для поліпшення характеристик міцності мастичних покрівель їх можна армувати склохолстом або склосткою. Склосітка - це тканинна сітка з дуже міцних склониток. Склосітки розрізняються по товщині ниток і розміру вічок. Склохолст - це полотнище з довільно розташованого скловолокна. Обидва матеріали характеризуються великою механічною міцністю, тому їх і прийнято використовувати як армуючі прокладки. Армування підвищує міцність, але знижує еластичність мастичного покриття, тому необхідно з'ясувати, що для даної покрівлі важливіше. Армування можна виконувати лише в окремих вузлах (зазвичай примиканнях і сполученнях). Звичайні склосітки і склохолсти характеризуються слабкою адгезією до бітуму, тому для армування слід застосовувати матеріали із спеціальним просоченням.