2. Податки в системі макроекономічних регуляторів.

Виконання державою політичних і соціально-економічних функцій потребує відповідного фінансового забезпечення та джерела мобілізації коштів. Таким джерелом виступають податки.

Податки – це обов’язкові платежі фізичних і юридичних осіб, які стягуються державою для виконання нею своїх функцій. Податки виражають відносини між державою і платниками податків щодо примусового відчуження частини новоствореної вартості з метою формування централізованих фондів грошових засобів.

Сукупність податків, принципи, суб’єкти та об’єкти оподаткування утворюють податкову систему. Система оподаткування являє собою процес встановлення та стягнення податків.

Об’єктами податкової системи країни є доходи, вартість товарів та послуг, окремі види діяльності, операції з ЦП, користування природними ресурсами, майно фізичних і юридичних осіб, тощо. Суб’єктами податкової системи є платники податків і державні податкові органи.

У сучасному світі науково обґрунтована податкова система будується на засадах ефективності, доцільності, корисності, справедливості, стабільності, оптимального співвідношення між ефективністю і справедливістю оптимального використання функцій податків.

Функції податків:

• фіскальна функція – податки є засобом формування грошових коштів для фінансування державних видатків;

• регулююча – податки впливають на різні аспекти діяльності їх платників;

• стимулююча – податки є стимулом ефективного використання грошових фондів суб’єктів господарювання;

• розподільча – податки перерозподіляють вартість ВВП між державою, фізичними і юридичними особами.

Класифікації податків:

1)За формою оподаткування податки поділяються на:

- прямі податки – стягуються безпосередньо у власників майна, отримувачів доходів. До прямих податків належать податок на доход фізичних осіб (в Україні до 2004 – прогресивне оподаткування з максимальною ставкою – 40 %, з 2004 – 13%, з 2006 – 15 %; за Податковим кодексом України запроваджується прогресивна шкала оподаткування податком з доходів фізичних осіб: основної – 15% та підвищеної – 17% (з доходу, який перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати (на 1.01.2012 р. – 1073 грн.)), податок на майно, на прибуток підприємств(в Україні 25 % з 2002 року, за Податковим кодексом поступове зниження (у 2011 році ставка складатиме – 23%, в 2012 році – 21%, 2013 році – 19%, 2014 – 16%), земельний податок, податок з власників транспортних засобів тощо.

- непрямі податки – встановлюються в цінах товарів та послуг та не залежать від рівня доходів платників податків. До таких податків відносяться: акцизи – податки на товари, які мають особливу споживну вартість (горілчані та тютюнові вироби), універсальний акциз – ПДВ – відсоткова надбавка до ціни (20 %); за Податковим кодексом поступове зниження ставки податку на додану вартість до 17% (з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків; з 1 січня 2014 року – 17%); мито – податок на товари, що експортуються, імпортуються та перевозяться на території країни, фіскальна монополія – податки від реалізації монополізованих товарів.

2) За рівнем державних структур, що стягують податки – загальнодержавні та місцеві.

3) За об’єктом оподаткування – податки на доходи, податки на майно, податки на споживання.

Податкові системи діляться на такі види:

1. пропорційна – сума податкових надходжень зростає прямопропорційно до збільшення доходів;

2. прогресивна – податкові ставки збільшуються швидше, ніж зростають доходи, тобто оподаткування випереджає зростання доходів;

3. регресивна – податкові ставки зменшуються із зростанням доходів.

Податкова система країни найкращим чином виконує своє функціональне призначення тоді, коли найменшою мірою спотворює економіку. Так, збільшення ставок оподаткування вище певної межі призводить до негативного впливу на економічний розвиток.

Американський економіст Лаффер довів, що при зростанні ставок оподаткування до рівня 30–35% податкові надходження до бюджету поступово збільшуються і економіка зростає на 5–7% у рік.

Збільшення податків вище ніж на 30-35% призводить до того, що доходи бюджету починають поступово скорочуватись внаслідок приховування прибутків підприємствами і переходу економіки у тінь.

Крива Лаффера показує, що надмірне оподаткування (після 35%) веде до різкого скорочення бази оподаткування, що тому в бюджет не можна забирати більше ніж 30-35% від доходів, що є оптимальною межею оподаткування.