63. Політична участь, її види та прояви.

Політична участь

Політична культура індивіда знаходить вираження у ступені його утягнутості в політичне життя. Політична активність у різних людей варіюється. М.Вебер у своїй лекції "Політика як покликання і професія" виділив три можливих рівні участі у політиці:

• професійне заняття політикою;

• участь у політиці "за сумісництвом";

• участь у політиці "за випадком".

Професійний рівень заняття політикою демонструють політичні лідери, що зробили політику "справою життя", а також люди, які в професійному плані обслуговують політичних лідерів: партійні функціонери, державні чиновники, політтехнологи, журналісти.

Другий рівень участі у політичному житті виражений активістами партій і суспільних рухів, які, хоча і займаються політикою, беручи участь у мітингах, виступаючи в ролі агітаторів, спостерігачів на виборах, все ж мають сферу професійних інтересів, що лежить поза політикою.

Третій рівень об'єднує більшу частину громадян, чия політична активність проявляється в участі у виборах, в акціях протесту або підтримки.

Поняття "політична участь" використовується для позначення різноманітних форм непрофесійної політичної діяльності, показуючи ступень реального впливу громадян на інститути влади і процеси прийняття рішень. Політичній участі протистоїть така форма поведінки, як політична імобільність (від лат. immobilis - нерухомий) - пасивність, повна відстороненість від політичного життя. 

Форми політичної участі відрізняються не тільки мірою усвідомленості, але й масштабністю, легальністю та іншими параметрами. За критерієм легальності прийнято виділяти конвенціональні та неконвенціональні форми політичної участі.

Конвенціональна участь - поведінка, яка використовує законні або ті, що відповідають загальноприйнятим нормам форми вираження інтересів і впливу на владу. Основною формою конвенціональної поведінки є участь у виборах.

В цю групу об'єднані такі форми участі:

• голосування за партії і політиків, які виражають інтереси певної групи виборців;

• контакти з офіційними особами (найчастіше з представниками місцевих органів влади), щоб привернути їх до будь-яких проблем;

• ініціативні рухи (збір підписів за проведення референдуму з яких-небудь питань, письмові звернення в органи влади, в ЗМІ);

• участь у санкціонованих мітингах, демонстраціях;

• особливі форми участі - лобіювання, фінансування виборчих кампаній.

Неконвенціональна участь - незаконна або така, що суперечить загальноприйнятим політичним нормам поведінка. Вона проявляється у формах протесту, у непокорі державній владі. До подібних акцій громадяни вдаються у тих випадках, коли відсутні інституціональні канали вираження їх інтересів, або традиційні форми участі виявляються неефективними, а самі люди відчувають недовіру до політичної системи.

Класифікація типів участі:    - Активна і пасивна (тобто активна участь і задіяність особи в суспільно-політичних процесах).    - Індивідуальна і колективна (мається на увазі участь в політичному житті окремого індивіда, групи, мас).    - Добровільна і примусова (за власним бажанням, або в іншому випадку, за примусом, наказом).    - Традиційна і новаторська (участь традиційна, або ж з використанням новітніх ПР та політичних технологій).    - Легітимна і нелегітимна (основна суть в тому визнається така участь чи ні, чи має силу).    - Інституціоналізовані та неінституціоналізовані (голосування, участь у діяльності партій натомість в другому випадку масові хвилювання, не визнані законом угруповання з політичними цілями);    - участь, яка має місцевий та, загальнонаціональний характер. Наступною одиницею диференціації виступає форма.