10. Влада як суспільне явище, її природа, джерела та види

Влада в загальному значенні є здатність, можливість здійснювати свою волю, надавати вирішальну дію на діяльність, поведінку людей за допомогою різного роду засобів - права, авторитету, примушення, волі, переконання.

У найширшому значенні влада — завжди вольові відносини: індивіда до самого себе (влада над собою), між індивідами, групами, класами в суспільстві, між громадянином і державою, між посадовою особою і підлеглим, між державами. Реалізується вона у сфері особистої та суспільної діяльності — політичної, економічної, правової. Влада - це право і можливість розпоряджатися ким-небудь або чим-небудь, підпорядковувати своїй волі. Такі ознаки влади, як воля, вплив, авторитет, переконання, примушення, сила є реальними проявами влади і процесу владарювання.

Суспільна влада є складним явищем. Її складають, з одного боку, суб'єкт і об'єкт, а з іншою - ресурси влади.  Суб'єкти влади - носії влади, активна діюча величина в системі влади, від якої виходить вплив, дія, слідують розпорядження, вказівки. Об'єкти влади - явища, предмети, органи, установи, підприємства, населення, на керівництво (управління) якими згідно із законом або підзаконним актам направлена діяльність властей.  Ресурси влади - сукупність засобів і методів, застосування яких забезпечує можливість суб'єкту влади здійснювати вплив на об'єкт (особа, групи, суспільство в цілому) і досягати поставленої мети. Ресурси знаходяться між суб'єктом і об'єктом влади і «матеріалізують» відносини залежності між ними. 

Природа влади - першоджерела влади. Віссю, навколо якої обертається все політичне життя, є влада. Вона повсюдна і пронизує всі структури суспільства, виступаючи його цементуючим елементом, підтримуючи внутрішню цілісність, організованість і ієрархічність суспільних відносин.

Підходи

У науці є різні підходи до пояснення причин владних відносин. Поширеним є біологічний підхід, який визнає владу притаманною біологічній природі людини. Арістотель, наприклад, розглядав владу в суспільстві як продовження влади в природі.

антропологічний (від грецьк. anthropos — людина) — пов'язує поняття політичної влади, а отже, й політики з суспільною природою людини і поширює його на всі соціальні, в тому числі й докласові, утворення. Прихильники цього підходу доводять наявність політичної влади на всіх етапах розвитку суспільства.

політологічний підхід до розуміння влади грунтується на органічному зв'язку влади й політики, пов'язує їх існування лише з певними етапами суспільного розвитку, для яких характерною є наявність спеціальних суспільних інститутів здійснення влади, насамперед держави. концепцій політичної влади:

- нормативно-формалістична, згідно з якою джерелом і змістом влади виступає певна система норм; - суб'єктивістсько-психологічна, в основі якої лежить пояснення влади як інстинктивного потягу людини до влади; - реляціоністська, де влада постає як відносини між індивідами й групами при зміні ролевих відносин і впливів; - марксистська концепція спирається на розуміння влади як панування одного класу над іншим, а боротьба йде за економічні інтереси; - системна концепція влади виходить з того, що влада є політична система. У ній виділяють мікро-, мезо- та макропідходи. - біхевіористська концепція зосереджує увагу на мотивах поведінки людей у боротьбі за владу; - інструменталістська концепція розглядає владу як можливість використання певних засобів, у тому числі й насилля; - влада, за теологічною концепцією, є досягненням певних цілей і результатів; - психологічна концепція виводить витоки влади зі свідомості та підсвідомості людей і психологічної хворобливості; - за структурно-функціональною концепцією влада є різновидом функціоналізму, солідаризму та структуралізму, які визначаються функціями влади; - конфліктна концепція розглядає владу як суперечливий розподіл цінностей у конфліктних ситуаціях; - технократичні концепції різноманітних напрямків. Дж.Френч і Б.Рейвен виділяють такі джерела та підстави влади:

– влада винагороди чи примусу із боку суб'єкта влади;

– визнання об'єктом влади законного права суб'єкта наказувати йому певне соціальну поведінку людини;

– ідентифікація об'єкта влади з її суб'єктом;

– підставою влади є знання, який має суб'єкт.

Політична влада — здатність і можливість здійснювати визначальний вплив на діяльність, поведінку людей та їх об'єднань за допомогою волі, авторитету, права, насильства; організаційно-управлінський та регулятивно-контрольний механізм здійснення політики.

Державна влада — вища форма політичної влади, що спирається на спеціальний управлінсько-владний апарат і володіє монопольним правом на видання законів, інших розпоряджень і актів, обов'язкових для всього населення.

Види влади

Економічна влада — це об'єктивно зумовлені матеріальними потребами життя суспільства відносини, в яких власник засобів виробництва підпорядковує своїй волі волю інших учасників процесу виробництва. Засобами такого підпорядкування можуть бути як безпосереднє володіння власністю, так і контроль над нею, а також кошти, цінні папери, договірні зобов'язання тощо. Використовувані офіційно, ці засоби мають відповідне правове закріплення.

сімейна влада — побудований на силі авторитету вплив одного або декількох членів сім'ї на її життєдіяльність. Цей авторитет є виявом поваги одних членів сім'ї до інших, результатом визнання їхнього життєвого досвіду, трудових заслуг Якщо економічна влада передбачає розподіл матеріальних благ, то соціальна означає розподіл благ соціальних. Вона пов'язана з визначенням статусу різних груп у структурі суспільства, посад, прав та обов'язків, наданням соціальних послуг у сфері освіти, охорони здоров'я, забезпечення житлом тощо, а також розподілом доходів, різноманітних пільг і привілеїв. Духовно-інформаційна влада — це організація духовного виробництва в усіх його формах і здійснення інформаційного та ідеологічного впливу. Ця влада реалізується за допомогою засобів духовно-інформаційного впливу на людей.