45. Шоколадний Львів

ДЕРЖАВНА ПІДСУМКОВА АТЕСТАЦІЯ

було випущено серію шоколадок з назвою «Солодка історія

України», на обгортках яких було зображено портрети прави-

телів України від Володимира Великого до гетьмана Скоро-

падського .

Після Другої світової війни кондитерські фабрики у Львові

було націоналізовано, а на їх основі створено Український

кондитерський трест західних областей . У важкий повоєнний

час виготовлення солодощів було далеко не першочерговим

завданням, тож бракувало техніки й спеціалістів . Майже два

десятиліття фабрики працювали неритмічно . Підвищувати їх

ефективність почали лише на початку шістдесятих років ми-

нулого століття, коли було створено підприємство «Червона

троянда», назву якого пізніше змінили на всім відому – «Сві-

точ» . Відтоді це слово стало знаком якості й традицій «шоко-

ладного Львова» для всієї країни .

Сьогодні львівська фабрика «Світоч» стала частиною між-

народної компанії «Нестле», і її солодка вишукана продукція

знайшла прихильників у всьому світі .

(454 слова)

За І. Косткою

46. Перші автомобілі на вулицях Києва

Нині не можна уявити наше повсякденне життя без авто-

мобіля . А чи знаєте ви, що історія його появи тісно пов’язана

з Києвом?

Київ був одним із міст, де традиційно втілювалися в життя

сміливі інженерні ідеї . Тут у кінці дев’ятнадцятого століття

з’явився електричний трамвай, який був другим у Європі

(після Берліна), а на початку двадцятого – фунікулер з’єд-

нав Верхнє місто з Подолом . У київському небі можна було

побачити перші багатомоторні літаки й дирижаблі . А сто

п’ятнадцять років тому сенсацією стала поява на Подолі пер-

шого саморушного екіпажу з трьома пасажирами, який жваво

пересувався по вулиці без коней за допомогою гасового дви-

гуна .

З того часу кількість автомобілів на вулицях міста швидко

зростала, і вже постало питання про врегулювання їх руху .

Київська міська управа почала видавати ліцензії на технічну

придатність машин .

Звичайно, тоді всі автомобілі були закордонного виробни-

цтва, вони дорого коштували, і придбати їх могли лише за-

можні й впливові кияни . З часом кількість автовласників

зростала і вони утворили клуб автомобілістів . Товариство

мало свій статут і емблему з гербом Києва . Спочатку клуб роз-

УКРАЇНСЬКА МОВА

80

(452 слова)

За Д. Малаковим

УКРАЇНСЬКА МОВА

81

ташовувався на сучасній вулиці Богдана Хмельницького, піз-

ніше – на Хрещатику .

Варто окремо згадати одного з відомих автомобілістів того

часу – Володимира Подборського . Палко закоханий у спорт,

він був душею багатьох цікавих спортивних заходів, що про-

водилися в Києві: змагання веслувальників і вітрильників у

яхт-клубі на Дніпрі, легкоатлетів і автомобілістів . Однак його

професійним заняттям було викладання в Олександрівському

ремісничому училищі предмета, який називався автомобі-

лізм . Адже з самого початку водії поділялися на професійних

і аматорів . Перевозити пасажирів, заробляючи на життя,

мали право тільки професіонали . Інші ж возили себе й свою

родину, насолоджуючись технічними можливостями своїх

авто, або були учасниками спортивних перегонів . Під час та-

ких змагань бралася до уваги не тільки вправність водія . Ко-

жен спортсмен мав бути чесним і глибоко порядним, хизува-

тися дорогим авто вважалося неприпустимою невихованістю,

засуджувалася пихатість .

Із появою автомобілів прийшли з французької мови слова

«шофер» і «гараж» . На початку двадцятого століття майже

всі київські гаражі були переважно прокатними й розміщува-

лися в центрі . Деякі власники особняків чи прибуткових бу-

динків мали гаражі на своїх садибах . У місті діяли численні

ремонтні майстерні, існували десятки представництв фірм-

виробників, прокатні пункти, магазини . Продавалися авто-

мобілі, назви яких відомі й сьогодні: «Мерседес», «Опель»,

«Ôорд», «Пежо» .

Навесні тисяча дев’ятсот тринадцятого року в Києві від-

крилося кілька автобусних маршрутів . Автобуси курсували

між сучасними Європейською площею й Олімпійським стаді-

оном, щоранку подавалися на залізничний вокзал – до при-

буття ранкових потягів . Товариство швидкої допомоги мало

шість санітарних карет і два санітарних автомобілі, які по-

жертвували для киян відомі меценати Анатолій Родзянко й

подружжя Харичкових .

Із початком Першої світової війни значна частина авто-

мобілів була реквізована урядом для потреб армії та загонів

Червоного Хреста .

Сьогодні завдяки автомобілям кияни мають змогу бути мо-

більними, комфортно пересуватися містом . Однак постійне

збільшення кількості машин стає серйозною проблемою для

столиці . Та це вже інша історія .

ДЕРЖАВНА ПІДСУМКОВА АТЕСТАЦІЯ