- •XVII століття на карті світу ще не було такого міста, як
- •5. Героїчна пісня як засіб зміцнення лицарського духу
- •6. Перлина Поділля
- •7. Закарпатський фольклор
- •8. Захоплення
- •10. Першоджерела історичної пам’яті
- •11. Реймське євангеліє
- •15. Унікальність Коктебеля
- •17. Відкриття обручки
- •18. Скам’янілі дерева
- •22. Наслідки технічного прогресу
- •24. Історія годинника
- •26. Талановитий життєлюб
- •1922 Року, у житті йому ще не доводилося переживати .
- •1977 Року в Києві на Контрактовій площі . Автор київського
- •11 Червня 1888 року . На Софійській площі віднині височів
- •32. Ранній автопортрет Шевченка
- •35. Поетична майстерність Максима Рильського
- •37. Творча дружба Рєпіна і Яворницького
- •39. Легенда українського кіно
- •43. Здоровий спосіб життя
- •45. Шоколадний Львів
- •46. Перші автомобілі на вулицях Києва
- •47. Легенда про Чорне море
- •50. Життєдайний сік Землі
- •53. Винайдення дзеркала
- •54. Підводні будівлі
- •56. Підземний мешканець
- •57. Прощання з лісом
- •60. Храми в скелях
ДЕРЖАВНА
ПІДСУМКОВА АТЕСТАЦІЯ
Олександр
Іванович Копиленко – відомий український26. Талановитий життєлюб
письменник, автор понад 100 книжок .
Людиною життєрадісної вдачі прийшов Копиленко в літе-
ратуру в 20-ті роки ХХ ст . Прийшов, щоб оспівати у своїх
книжках багатство душі людської, таємницю природи, яку
він спостерігав і дуже любив, героїзм трудового народу в бо-
ротьбі за здобуття людських прав . Раз у раз виступав із книж-
ками сучасної теми, відгукуючись на проблеми, котрі най-
більше хвилювали громадськість .
Натхненний співець сучасності, він жив трудовим сього-
денням свого народу, багато подорожував . Таким чином зба-
гачувався новими враженнями, невичерпним матеріалом для
роздумів .
Любив Копиленко дітей, і діти завжди відповідали йому
взаємною любов’ю . У школах Копиленко завжди був жада-
ним гостем і «своєю» людиною . Можливо, саме любов до при-
роди і єднала письменника з дітьми . А в природу в усіх її
проявах Копиленко був закоханий . Пташине щебетання й
шум лісу – то була для Олександра Івановича найкраща музи-
ка; ліс, степ, луки – найкращий пейзаж; аромат квітів – най-
ліпші пахощі; край неба на світанку або захід сонця – най-
багатша гама барв; літо, зима, весна чи осінь – однаково
найкраща пора року .
Був лагідний і замріяний, проте говорити тихо не вмів .
Хата, у якій з’являвся Копиленко, аж двигтіла стінами .
Особливо, якщо Олександр Іванович реготав, а посміятися від
душі він був завжди охочий .
Бо був Копиленко життєрадісної вдачі – життєлюб і люди-
нолюб . Напрочуд товариський, він приваблював людей своєю
душевною щедрістю й життєрадісністю . Дружив Копиленко з
людьми різних професій, і йому завжди було про що погово-
рити з ними, тому що він був жадібний до людей, до життя в
усіх його проявах .
Дуже любив Копиленко природу, любив тварин . Кохався в
рибальстві й полюванні, але ніколи нічого не впольовував .
Для нього мисливство й рибалка були просто приводом виїха-
ти за місто на природу . Було й таке, що коли приїздив він із
друзями на полювання, то забував рушницю біля машини,
завдавши цим клопоту друзям – шукати рушницю в лісі .
І скільки ж було реготу, коли знаходили рушницю біля ма-
шини на тому місці, звідкіля рушили на полювання .
Зате після кожного завжди метушливого виїзду з’являлися
чарівні оповідання про природу .
УКРАЇНСЬКА МОВА
52
(450
слів)
За
О. Пашник
27.
Багатогранний талант
Дивний,
вражаючий і по-своєму романтичний
життєвий
шлях Івана Кавалерідзе; його доля нагадує гілку грузинсько-
го дерева, яку прищепили і яка розквітла на українській зем-
лі . Іван Петрович, батько якого був грузином, чудово знав
українську мову, вся його творчість пов’язана з нашим краєм .
Широта творчих зацікавлень Івана Кавалерідзе вражає: він
мав вагомі доробки в скульптурі й значні здобутки в кіно й
драматургії, і в кожній професії митцеві вдалося сягнути ви-
сот . Éому було присуджено почесне звання народний артист
України, але слово «артист» стосовно Івана Кавалерідзе мож-
на тлумачити в його давньому значенні – це людина, яка до-
сягла високої майстерності в мистецтві загалом . В образо-
творчому мистецтві, у драматургії він був таким же істинно
народним артистом, як і в режисурі кіно, за яку, власне, й
одержав почесне звання . Кінофільми «Злива», «Запорожець
за Дунаєм», «Григорій Сковорода», пам’ятники Т . Шевченкові
в Ромнах, Сумах і Полтаві – яке цікаве поєднання в одній
особі доробку трьох не в усьому споріднених, а часом і досить
віддалених один від одного видів мистецтва!
То що ж визначає його художню суть? Яка його творча лю-
бов? Митця завжди цікавили постаті відомих особистостей;
його образи є значними і складними . Серед них належне міс-
це відведено княгині Ользі, Тарасові Шевченку, Ôедору Ша-
УКРАЇНСЬКА МОВА
53
ДЕРЖАВНА ПІДСУМКОВА АТЕСТАЦІЯ
Талант Копиленка проявлявся в усіх його захопленнях .
Він любив книжки і мав прекрасну бібліотеку, він дивував
істориків і ботаніків тим, як добре він орієнтується в їхніх
науках . Він тонко розумів образотворче мистецтво, і його
думку високо цінували художники .
А ще він був одним із перших у Києві автомобілістів-ама-
торів і вже до війни досяг у цій премудрості високопрофесій-
ного рівня .
Проте жодне із цих захоплень не було самоціллю, усі вони
служили одній меті – літературі, збагачуючи творчість письмен-
ника відчуттям повноти й змістовності життя, яким завжди
відзначалися його книжки . А вони користуються великою
популярністю не лише в нашій країні, а й далеко за її межа-
ми, бо вчать молодь шанувати природу й піклуватися про
неї, палко любити рідну землю і свій народ .
Ім’я О .І . Копиленка занесено до енциклопедії світової літе-
ратури .
УКРАЇНСЬКА
МОВА
ляпіну,
Льву Толстому . Особливо полюбився
Іванові Кавале-
рідзе
філософ і мандрівник Григорій Сковорода,
який був
близький
художникові своїми ідеями, поглядами
на призна-
чення
людини; йому митець присвятив понад
півстоліття
творчих
шукань .
Плекаючи
в душі образ видатного філософа,
Кавалерідзе не
міг знати, коли і в якому виді мистецтва створить його . Приєм-
ним і несподіваним сюрпризом стало для нього замовлення
пам’ятника Григорію Сковороді в містечку Лохвиці, що на Пол-
тавщині, на честь двохсотріччя з дня народження філософа .
Умови були важкі, несприятливі: грошей на пам’ятник
бракувало, не було граніту, бронзи, а терміни виконання ро-
боти були вкрай стислі . Такого напруженого періоду, як осінь
