
- •Старослов'янська мова
- •8. Життєвий шлях та діяльність "солунських братів", школи, де продовжувалися їх традиції.
- •9. Дві азбуки: кирилиця і глаголиця. Історія дослідження питання про походження азбук у науковій літературі. Джерело азбук.
- •10. Фонетична структура складів старослов'янської мови. Класифікація голосних і приголосних. Редуковані голосні, їх позиція у слові. Складотворчі сонорні.
- •11. Діактричні знаки. Числове значення букв кирилиці.
- •12. Характеристика найважливіших кириличних і глаголичних пам'яток.
- •13. Три перехідні палаталізації задньоязикових.
- •14. Доля приголосних у сполученні з j.
Старослов'янська мова
8. Життєвий шлях та діяльність "солунських братів", школи, де продовжувалися їх традиції.
Головними джерелами для вивчення життєвого і творчого шляху братів є "Паннонські житія", які було написано на початковому етапі формування старослов'янської мови. Списків "Житія Кирила" налічується більше 30, а "Житія Мефодія" - 8.
К. і М. народилися в грецькому місті Солунь. Населення міста переважно складали греки і слов'яни, тому брати могли знати слов. мову з дитинства.
Родина братів належала до вищих кіл тодішнього суспільства, у них було сім синів, найстаршим був Мефодій (815-885), а найменшим – Костянтин (827-869).
Мефодій у 18 років почав військову службу в імператора Феофіла. Коли йому виповнилось 20, його призначили воєводою у слов'янській області, цю посаду він обіймав близько 10 років і за цей час досконало вивчив слов'янську мову. Раптово він залишає військову службу і згодом постригається в монахи.
Костянтин з дитинства виявляв виняткові здібності до науки. Після смерті батька, коли йому було 14 років, один з найближчих до імператора людей – Логофет, почувши про визначні здібності й розум юнака, забирає його до столиці. Згодом відправляє до Константинополя, де він навчався разом з майбутнім імператором Михайлом.
Життєвий шлях Костянтина і Мефодія – це зразок служіння переконанням та ідеям, суспільним інтересам. Усе своє життя вони боролися за втілення власних ідеалів, не прагнучи слави, багатства, кар’єри. Обоє братів ніколи не мали дружин, дітей, власного пристановища, усе своє життя мандруючи різними країнами, і навіть померли на чужині. До нас не дійшов жоден із літературних творів Костянтина і Мефодія, хоча відомо, що вони написали і переклали багато наукових і літературних праць. Ми навіть точно не знаємо, яку азбуку створив Костянтин.
Молодшого брата називали філософом, він увесь час тікав від мирської суєти до монастиря, де багато читав, набирався знань, якими потім щедро ділився під час просвітницьких місій. Він писав, а Мефодій перекладав його роботи. Молодший брат створив слов’янську азбуку, а старший зумів впровадити її в слов’янському світі, домогтися визнання її навіть Римом, організувати школи, де продовжувались традиції “солунських братів”. Освіченістю та науковістю молодший брат переважав старшого, який зарекомендував себе здібним організатором і талановитим керівником.
тарший, досвідченіший, фізично загартований Мефодій турбувався та опікувався Костянтином, який був хворобливим, він супроводжував його у поїздках, місіях.
На соборі, зібраному з приводу моравської місії, імператор Михайло 3 висловив думку, що цю місію ніхто не виконає краще, ніж Костянтин Філософ.
Для успішного виконання місії хрещення слов'ян слід було вирішити питання поширення богослужебних книжок, за якими б вівся церковний обряд. Це ускладнювалося тим, що слов'яни не мали власного письма.
В період язичництва слов'яни, за свідченням Чорноризця Храбра, користувалися власним примітивним письмом "чєртами і рєзами". З початком хрещення слов'ян таке письмо вже не задовольняло зростаючих потреб. Є свідчення, що К. працював над створенням слов. азбуки ще до моравської місії. Це письмо згодом стало називатися глаголицею.
Солунські брати починають активно працювати у Моравії. На богослужінні вони читають слов. мовою релігійні книжки, організовують школи, де навчають учнів слов. азбуки та проведенню церковного обряду слов. мовою, продовжують перекладати богослужебні книги (Євангеліє, Псалтир, Апостол та вибрані церковні служби).
Наприкінці 868 р. під час перебування в Римі Костянтин тяжко захворів. Передчуваючи свою смерть, він прийняв схиму і з дозволу папи Римського прибрав слов. ім'я Кирило. 14 лютого 869 р. основоположник слов. писемності помер. Мефодій був призначений архієпископом Моравії і Паннонії.
Таке призначення колишнього простого монаха викликало ненависть і заздрість з боку німецьких єпископів і прелатів, які, стративши Ростислава, організували судилище над Мефодієм, знущаються з нього й кидають до в'язниці. Через 2,5 роки він стає вільним і продовжує активно працювати і пропагувати слов. письмо, проповідувати слов. мовою. З двома учнями Мефодій завершує переклад більшості біблійних текстів. 19 квітня 885 року Мефодій помирає.
Частина його учнів переселилася до Болгарії, де разом з болгарськими вченими вони продовжують перекладати з грецької на слов'янську, працюють над створенням літературних збірників, навчають грамоти багатьох учнів. За їх безпосередньою участю створюються великі літературні школи: одна в столиці Болгарії Преславі, друга – у південно-західній Македонії в Охриді, а Пантелеймонів монастир у Преславі поступово перетворюється на щось подібне до літературної академії.