Методи оцінювання ефективності інвестиційного проекту
У вітчизняній та зарубіжній практиці прийняттю інвестиційного рішення передує насамперед аналіз ефективності інвестиційного проекту, який починають з розрахунку величини чистої теперішньої вартості (NPV).
Чиста теперішня вартість – економічна вартість проекту, розрахована шляхом віднімання витрат проекту від всіх його вигод.
Це один з найбільш уживаних та зручних критеріїв. За його допомогою порівнюється вартість майбутніх чистих грошових надходжень від інвестиційного проекту з обсягом вхідних інвестицій. Оскільки потік грошових коштів розподілений у часі, то він приводиться в порівнюваний вид дисконтуванням за відповідною ставкою процента. Ставка процента обирається інвестором самостійно, виходячи із щорічного відсотка, який він хоче мати на інвестований капітал; за неї може слугувати також середньозважена вартість капіталу фірми, допустимий рівень дохідності щодо проектів аналогічного типу тощо.
NPV проекту можна визначити за формулою:
де І – обсяг інвестування, CFt – чистий грошовий приплив в кінці t-го періоду, і – бажана ставка дисконтування, n – тривалість життєвого циклу проекту.
Дана формула використовується в тому випадку, коли інвестиційний проект вимагає одномоментних вкладень.
Якщо ж згідно з обраним інвестиційним проектом передбачаються тривалі затрати протягом m років з одночасним отриманням віддачі від них, то формула для розрахунку чистої теперішньої вартості матиме такий вид:
Логіка використання даного критерію для прийняття рішень щодо доцільності реалізації проекту очевидна. Якщо NPV > 0, то проект можна рекомендувати до реалізації, якщо NPV < 0 – це збитковий проект і його необхідно відхилити, а якщо NPV = 0, в разі прийняття рішення про реалізацію такого проекту надходжень від нього вистачить лише для відновлення вкладеного капіталу та досягнення прогнозованого рівня дохідності. Позитивне значення NPV відображає величину доходу, який отримає інвестор понад бажаний рівень.
При прогнозуванні доходів від інвестиційного проекту по можливості необхідно враховувати всі надходження як виробничого, так і невиробничого характеру, які можуть бути асоційовані з проектом. Так, якщо після закінчення періоду реалізації проекту передбачається надходження коштів у вигляді ліквідаційної вартості обладнання або вивільнення частини оборотних засобів, то вони повинні бути враховані як доходи відповідних періодів.
Перевагами критерію NPV є те, що він безпосередньо вказує на ефективність проекту та має властивість адитивності, тобто можна знайти суму NPV різних проектів. Ця властивість дозволяє використовувати його при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля.
Основний недолік NPV полягає в тому, що її розрахунок вимагає детального прогнозу грошових потоків на весь життєвий цикл проекту. Крім того, часто робиться припущення щодо постійності ставки процента, але за деяких обставин, наприклад, при очікуванні зміни облікових ставок, можуть використовуватися індивідуалізовані за роками коефіцієнти дисконтування. З цього можна зробити висновок, що прийнятний проект при постійній ставці дисконтування може стати неприйнятним при використанні індивідуалізованих за роками ставок дисконту.
Слід також ураховувати, що критерій NPV не є абсолютно правильним при:
а) при виборі між проектом з великими обсягами початкових затрат і проектом з меншими початковими затратами при однаковому значенні NPV, тобто не дозволяє порівнювати проекти з різною капіталомісткістю, але однаковою NPV;
б) виборі між проектом з більшим значенням NPV та тривалим періодом окупності і проектом з меншим значенням NPV та невеликим періодом окупності.
Метод розрахунку індексу рентабельності інвестицій. При розрахунку індексу рентабельності інвестицій оперують тими ж змінними величинами, що й при розрахунку NPV, але комбінують їх по іншому. Власне кажучи, метод розрахунку індексу рентабельності інвестицій є продовженням методу чистої теперішньої вартості. Це відносний показник, який характеризує рівень доходів на одиницю затрат, тобто ефективність інвестування – чим більше значення цього показника, тим вищий рівень віддачі від інвестованого капіталу. Індекс рентабельності (PI) розраховується за формулою:
Якщо PI > 1, то проект можна рекомендувати до реалізації і він є вигідною можливістю вкладення коштів. Якщо PI < 1, то від проекту слід відмовитись, оскільки він принесе збитки. У випадку, коли PI = 1 – проект забезпечує тільки відшкодування вкладеного капіталу.
Дуже часто критерій PI використовують як інструмент для ранжування проектів з погляду їх привабливості, особливо при однакових значеннях NPV. Однак, при цьому слід враховувати, що проекти з високим PI не завжди узгоджуються з величиною чистої теперішньої вартості, зокрема при порівнянні проектів різного масштабу.
Внутрішня норма рентабельності. Внутрішня норма рентабельності (IRR) , при якій дисконтовані припливи грошових коштів проекту дорівнюють дисконтованим грошовим відпливам проекту, тобто при якому NPV = 0 :
IRR = і, при якій NPV =0
Велика популярність критерію IRR зумовлена тим, що фактично це дохідність самого проекту, визначена з урахуванням реінвестування відсотків, а також тому, що це єдиний критерій, котрий не залежить від ставки дисконтування, часто обраної довільно. Таким чином, IRR позбавлена впливу суб’єктивного чинника.
Сутність розрахунку внутрішньої норми рентабельності при аналізі ефективності інвестиційних проектів полягає в такому: IRR показує очікувану дохідність проекту, а, значить, і максимально допустимий рівень витрат, які можуть бути асоційовані з даним проектом. Наприклад, якщо проект повністю фінансується за рахунок кредиту банку, то значення IRR показує верхню межу допустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якої робить проект збитковим.
Розрахунок IRR проводиться методом послідовних наближень величини NPV до нуля при різних ставках дисконту. На практиці визначення IRR проводиться за формулою:
де А – ставка дисконту, при якій NPV – позитивна; В – ставка дисконту, при якій NPV – від’ємна, а – величина позитивної NPV при ставці дисконту А; b – величина від’ємної NPV при ставці дисконту В.
Слід зауважити, що точність розрахунків обернено пропорційна довжині інтервалу (АВ), тобто необхідно прагнути, щоб В було найближчим значеннями коефіцієнта дисконтування, при якому NPV змінює знак (набуває від’ємного значення).
Якщо значення IRR інвестиційного проекту більше за існуючу ставку рефінансування банків і більше за IRR альтернативних проектів з урахуванням ступеня ризику, то проект може бути рекомендованим для реалізації.
Недоліками критерію IRR є те, що він:
- не завжди виділяє найбільш прибутковий проект;
- не дозволяє дати однозначну оцінку IRR проектів, у яких зміна знаку NPV протягом життєвого циклу відбувається більше одного разу;
- при аналізі проектів різного масштабу не завжди узгоджується з NPV.
Незважаючи на вказані вади методу IRR, більшість приватних інвесторів розглядають його як вимір їх доходності на вкладений капітал, і приймають рішення щодо інвестування в залежності від значення IRR.
Метод визначення терміну окупності інвестицій. Термін, протягом якого інвестор може відшкодувати початкові затрати, забезпечивши при цьому бажаний рівень дохідності, називається терміном окупності інвестицій. Цей метод – один з досить простих та доступних у користуванні, широко розповсюджений у практиці аналізу ефективності інвестицій. Він дає можливість отримати додаткову інформацію про проект та визначити той термін, за якого кумулятивна сума грошових чистих надходжень дорівнюватиме сумі інвестицій. Загальна формула для розрахунку PP має такий вигляд:
де РР – термін окупності (років); І – обсяг інвестицій за проектом; CFt(s) – річна сума грошових надходжень від реалізації інвестиційного проекту.
Індекс (s) при знаменникові CFt свідчить про можливість двоякого підходу до визначення величини CFt. Перший підхід можливий у випадку рівномірних однакових за величиною щорічних грошових надходжень. Тоді обсяг інвестування ділиться на величину річних надходжень. Другий підхід має місце, коли грошові надходження від проекту суттєво відрізняються за роками. У цьому разі РР розраховується прямим підрахунком років, протягом яких інвестиція буде відшкодована кумулятивним доходом (наростаючим підсумком). Дуже часто при розрахунку РР враховується дробова частина року, що робить його більш точним.
Врахування фактора часу при розрахунку терміну окупності вимагає дисконтування грошових потоків за відповідною ставкою дисконту, а формула для розрахунку дисконтного терміну окупності(DPP) має вид:
Очевидно, що в разі дисконтування термін окупності збільшується, тобто завжди PP < DPP.
Метод розрахунку терміну окупності найбільш виправданий у випадку, коли інвестиції мають високий ступінь ризику, тому чим менший термін окупності, тим менш ризикованим є проект.
Метод розрахунку коефіцієнта ефективності інвестицій. Цьому методу властиве наступне: по-перше, він не передбачає дисконтування грошових потоків, а, по-друге, дохід характеризується показником чистого прибутку, який розраховується як різниця між прибутком від діяльності за проектом і податковими платежами до бюджету. Коефіцієнт ефективності інвестицій (ARR) розраховується діленням середньорічного чистого прибутку(PN) на середню величину інвестиції. Середня величина інвестиції визначається діленням початкових вкладень (І) на період вкладань, якщо після закінчення терміну реалізації досліджуваного проекту всі основні засоби будуть повністю амортизовані; якщо передбачається наявність залишкової або ліквідної вартості (RV), то її оцінка повинна бути врахована:
Застосування показника ARR базується на співставленні його розрахункового рівня зі стандартними рівнями рентабельності. Широке використання ARR зумовлено такими його позитивними сторонами:
- він простий та наглядний при розрахунках, а також не вимагає використання дисконтованих грошових потоків;
- в акціонерних компаніях він орієнтує менеджерів на ті варіанти інвестування, які безпосередньо пов’язані з рівнем прибутковості, котрий цікавить акціонерів у першу чергу;
- він зручний для включення в перелік показників, на яких ґрунтується система стимулювання управлінського персоналу.
Разом з тим ARR не враховує різної цінності грошей у часі, також ігнорує відмінності в тривалості експлуатації активів, створених завдяки інвестуванню.
Правила використання критеріїв. На практиці дуже часто доводиться потрапляти в ситуацію, коли різні показники прийнятності інвестицій призводять до суперечливих висновків, що утруднює прийняття інвестиційних рішень, особливо якщо мова йде про конкуруючі інвестиції. Виникнення конкуренції між інвестиційними проектами можливе, по-перше, через те, що вони є взаємовиключними внаслідок дії зовнішньоекономічних чинників, та, по-друге, внаслідок бюджетних обмежень.
У залежності від обраного критерію оцінки ефективності інвестицій вибір може бути різним. Незважаючи на те, що між показниками NPV, PI, IRR, WAСС (середньозважена вартість інвестованого капіталу) існує тісний взаємозв’язок:
якщо NPV > 0, то одночасно IRR > WAСС , а PI > 1;
якщо NPV < 0, то одночасно IRR < WAСС , а PI < 1;
якщо NPV =0, то одночасно IRR = WAСС , а PI = 1;
Зробити однозначний висновок не завжди вдається.
При прийнятті інвестиційних рішень можна керуватися таким:
- якщо існують загальні бюджетні обмеження, а знак NPV не змінюється більше одного разу, то для ранжування інвестиційних проектів використовують внутрішню норму рентабельності;
- якщо немає бюджетних обмежень при нестабільності грошового потоку використовують тільки NPV, а при стабільності – NPV та IRR;
- для відбору взаємовиключних проектів застосовується NPV;
- при високому ступені невизначеності використовується термін окупності інвестицій.