Тема 12: Обґрунтування доцільності інвестиційного проекту

Загальна характеристика методів оцінювання доцільності інвестиційного проекту

Теорія та практика інвестиційних розрахунків має у своєму арсеналі багато різноманітних методів та прийомів оцінювання доцільності інвестиційних проектів, які можна поділити на дві групи – формальні та неформальні. Ступінь їх поєднання залежить від різних обставин, у тому числі і від того, наскільки проектний аналітик володіє наявним аналітичним апаратом, який використовується в тому чи іншому конкретному випадку. Формальні методи передбачають використання математичного апарату для розрахунку показників ефективності, а неформальні – евристичних підходів.

Евристика – наука, яка вивчає творчу діяльність, методи, які використовуються у відкритті нового і в навчанні. Евристичні методи дозволяють пришвидшити процес вирішення задачі. Значний інтерес до їх дослідження виник у зв’язку з можливістю вирішення ряду задач (розпізнавання об’єктів, доведення теорем і т. д.), в яких людина не може дати точний алгоритм вирішення з допомогою технічних засобів. Метою евристики є побудова моделей процесу вирішення якої-небудь нової задачі.

Формальні методи оцінювання доцільності інвестиційних проектів поділяються на:

- статичні, тобто методи, в яких не враховується зміна вартості грошей з часом;

- динамічні, тобто такі, які базуються на дисконтуванні.

Формальні методи виходять із таких припущень:

1. Початкові інвестиції при реалізації будь-якого проекту генерують або підсилюють грошовий потік, елементи якого являють собою або чисті “припливи”, або чисті “відпливи” грошових коштів.

Приплив грошових коштів – грошовий прибуток, зменшення активів, збільшення зобов’язань, грошове збільшення статутного капіталу.

Відплив грошових коштів – грошовий збиток, збільшення активів, зменшення зобов’язань, сплата дивідендів, грошове зменшення статутного капіталу.

У такому разі під чистим грошовим “припливом” n-го року розуміють перевищення поточних грошових надходжень над поточними грошовими витратами проекту (відповідно, якщо має місце інше співвідношення, то мова йде про чистий грошовий “відплив”). В окремих випадках замість грошового потоку в ході аналізу використовується послідовність прогнозних значень чистого прибутку від проекту.

2. Аналіз здійснюється за однакові базові періоди будь-якої тривалості (рік, квартал, місяць і т.п.), враховуючи при цьому узгодженість величин елементів грошового потоку, відсоткової ставки та тривалості аналізованого періоду.

3. “Припливи (відпливи)” грошових коштів приходяться на кінець аналізованого періоду.

4. Інвестований капітал, як і грошовий, потік приводиться до одного (базового) моменту часу. Базовим моментом часу є, зазвичай, дата початку реалізації проекту, дата початку виробництва продукції чи надання послуг.

5. Коефіцієнт дисконтування, який використовується в ході аналізу з використанням динамічних методів оцінки ефективності інвестицій, повинен відповідати тривалості періоду, який покладено в основу проекту. При визначення ставки дисконту враховується структура інвестицій та вартість окремих складових капіталу.

Під коефіцієнтом дисконтування розуміється коефіцієнт зв'язку між теперішньою і номінальною вартістю грошових потоків.

6. Ефективність використання інвестованого капіталу оцінюється на основі порівняння грошового потоку, який формується в процесі реалізації проекту, та початкових вкладень. Проект вважається ефективним, якщо цей потік достатній для відшкодування затраченої суми вкладень та забезпечує очікувану віддачу від вкладеного капіталу.

До статичних методів оцінки ефективності інвестиційних проектів належать такі критерії: термін окупності інвестицій та коефіцієнт окупності інвестицій.

До динамічних методів оцінки ефективності інвестицій належать критерії: чиста теперішня вартість, індекс рентабельності інвестицій, внутрішня норма рентабельності, дисконтний термін окупності інвестицій та ряд інших.

Названі критерії або, як їх іноді називають, – критеріальні або базові показники, як і відповідні їм методи, використовують при визначенні ефективності або пропонованих незалежних інвестиційних проектів, коли потрібно зробити висновок про прийнятність проекту, або взаємовиключних проектів, коли необхідно зробити висновок про вибір одного із альтернативних проектів.