Підходи до визначення тіньових цін:

– на основі визначення витрат, необхідних для вилучення цього ресурсу з інших галузей або збільшення виробництва;

– з огляду на імпортні аналоги, на основі світової ціни, вираженої в національній валюті;

– за величиною альтернативної вартості ресурсів, витрачених на виробництво даного продукту.

Перший підхід передбачає оцінку граничних витрат виробництва необхідного ресурсу, які відображають необхідні видатки виробника при виробництві додаткової одиниці продукції.

Граничні витрати – витрати необхідні для випуску додаткової одиниці продукції найефективнішим (найдешевшим) способом.

При недовантажених потужностях граничні витрати менші, ніж собівартість одиниці продукції, що робить випуск додаткових обсягів вигідним як для підприємств, так і для суспільства в цілому. Якщо ж економічна система збалансована, то залучення до виробництва нових ресурсів вимагає великих витрат і граничні витрати починають перевищувати собівартість продукції.

Досить часто в практиці економічного аналізу використовують тіньові ціни світового ринку. Це пояснюється двома причинами. По-перше, більшість світових ринків вважаються вільними і конкурентними, тож ціна, яка на них встановлюється, є реальним відображенням вартості. По-друге, оскільки найкращим альтернативним використанням конкурентоспроможних товарів, матеріалів та продукції часто є поставки на зовнішній ринок, тобто експорт або обіг аналогічних товарів за вартістю імпорту.

Аналітик проекту повинен визначити:

– чи відображає існуючий валютний курс справжню цінність місцевої валюти;

– як встановити еквівалент світової ціни для експортних та імпортних товарів;

– чи можна оцінити всі компоненти проекту за світовими цінами, а якщо ні, то яка методика обґрунтування їх економічної вартості.

Практика економічного аналізу свідчить, що значна кількість як промислово розвинених, так і країн, що розвиваються, мають завищену або занижену цінність національної валюти. Причинами таких викривлень можуть бути свідомі дії урядів цих країн: встановлення обмежень при продажу і купівлі валюти в країні, фіксованого обмінного курсу, валютних коридорів. В результаті реальна економічна вартість імпорту в місцевій валюті або експорту в доларовому еквіваленті не відображають фактичних суспільних витрат.

Реальна вартість місцевої валюти, її купівельна спроможність відображається тіньовим валютним курсом.

Взаємозв’язок між офіційним і тіньовим курсами виражається:

Для коригування офіційного курсу застосовують стандартний коефіцієнт перетворень, який відображає відношення офіційного валютного курсу до тіньового:

Коефіцієнт перерахунку використовується для конвертації фінансових цін на товари й послуги в економічну вартість. Він відображає ступінь викривлення суспільної цінності шляхом державного регулювання економічних процесів. Чим вищий цей показник, тим більше викривлені на даному ринку ціни порівняно з конкурентним ринком.

Усі вищезгадані методичні підходи для визначення тіньових цін мали на увазі, що в основу визначення економічної вартості даних товарів і ресурсів закладено світові ціни на них або їх аналоги. Але є ресурси, для яких немає світової ціни.

Для оцінки в проекті економічної вартості таких ресурсів, як земля і робоча сила, виходять з можливого доходу, що очікується при використанні цього ресурсу найкращим з можливих способів.

Досить часто результати проекту відбиваються не тільки в явних вигодах і витратах суспільства, а й у невідчутних, які доволі важко піддаються кількісній оцінці. Проте, оцінити такі впливи проекту, як зниження рівня захворюваності населення, поліпшення стану довколишнього середовища, підвищення рівня народжуваності тощо складно.

Можливі результати окремих проектів:

– зниження цін на споживчі товари та послуги завдяки новим каналам збуту, вдосконаленню технології виробництва;

– відсутність дефіциту окремих товарів;

– усунення невідповідності в структурі споживання рівневі розвитку суспільства.

Зниження витрат, як правило, супроводжуються і зниженням цін, встановлює виробник для споживача. При падінні цін споживачі одержують вигоду, можливість використати реально заощаджений дохід на товари або збільшити споживання цих продуктів. Проекти, зорієнтовані на зниження ринкових цін, підвищують віддачу проекту на величину приросту споживчого надлишку.

Сам проект може мати як позитивні, так і негативні наслідки. Наприклад, створення нових робочих місць спричиниться до підвищення платоспроможності населення (одержання винагороди за працю), що сприятиме зростанню рівня національного доходу (в результаті створення додаткового продукту), збільшення доходної частини бюджету (у зв’язку із зростанням величини прибуткового податку з новоприйнятих працівників). Підвищення платоспроможності дасть імпульс до розвитку нових галузей, які спочатку виробляють споживчі товари, а потім і продукцію промислового призначення.

Методологія економічної оцінки проекту дає змогу скористатися багатим методичним арсеналом та інструментами, щоб визначити доцільність реалізації проекту з погляду загального добробуту. Однак треба пам’ятати, що аналітик готує економічний аналіз, виступає в ролі експерта ефективності макроекономічної політики держави, чиї висновки та оцінки становлять інтерес для пошуку нових вигід суспільства у рамках національного розвитку.