3. Третій етап – оцінка привабливості проекту як середньозважена величина індексів проекту за такими показниками:

- необхідні інвестиції на одне робоче місце;

- одержання додаткової вартості;

- заощадження іноземної валюти;

- дохідність проекту в %.

Найвище середньозважене значення свідчить про економічну привабливість проекту.

Економічна ефективність проекту

Дослідивши економічну привабливість проекту (з погляду можливості досягнення певних економічних цілей розвитку суспільства), аналітики визначають його економічну ефективність.

Метою виміру економічної ефективності проекту є оцінка ефективності використання дефіцитних ресурсів суспільства у рамках проекту.

Оцінка економічної цінності проекту ґрунтується на методології прирістної природи вигід і витрат, яка визначає економічні вигоди як усі позитивні результати, що їх одержує суспільство від реалізації проекту, а економічні витрати як усі негативні впливи, супутні проектові.

Визначаючи цінність проекту, оцінюється наскільки позитивні результати (вигоди) перевищують його негативні наслідки (витрати) та якою буде величина виграшу суспільства при здійсненні проекту.

Методологічні підходи до визначення економічної вартості проекту

При проведенні економічного аналізу необхідно коригувати фінансові показники, які значною мірою викривлюють реальну вартість товарів чи послуг. Ці викривлення зумовлені відсутністю вільного конкурентного ринку, основною рисою якого є нескінченна множина товаровиробників, що продають стандартизований товар. Оскільки на ринку відсутні вхідні бар’єри і всі учасники мають рівний доступ до ресурсів, у тому числі й інформаційних, на ринку формується ціна, яка в довгостроковому періоді дорівнює середнім витратам виробництва. Оскільки кількість справді конкурентних ринків незначна, реально аналітики стикаються з ситуаціями, коли ціноутворення не відображає дійсної вартості товару. На сучасному ринку ціни викривлені внаслідок неконкурентних обмежень, контролю над цінами, податками, субсидіями, квотами. Тому інвестиційні обмеження, що приймаються на основі викривлених цін, не завжди відповідають оптимальному вибору проекту, який має найвищу економічну ефективність.

Викривлення ринкових цін може відбуватися внаслідок трансфертних платежів. Трансфертними називають платежі, які не супроводжуються створенням чи рухом у суспільстві багатства. До трансфертів відносять субсидії, дотації, податки, акцизні збори. У фінансовому аналізі всі трансферти включаються в ринкові ціни, оскільки їх одержує або виплачує приватний інвестор.

Податки, сплачувані фірмою, збільшують витрати проекту, а субсидії сприяють зростанню доходів. При економічному аналізі трансфертні платежі не враховуються з погляду витрат чи вигод, одержуваних споживачами в результаті оподаткування або субсидування. Аналітики розраховують повні витрати виробництва без викривлення їх компенсації дотаціями чи податками. Скажімо, податковий тягар збільшує ціну, яку підприємець визначив би самостійно. Запровадження такого податку неминуче спричинить зниження обсягів попиту.

В економічному аналізі враховуються повні витрати виробництва. Ринкові компенсації віднімаються, а дотації додаються, оскільки суспільство реально має оплачувати ці повні витрати, щоб виробити те чи інше благо. Для визначення суспільної цінності ресурсу використовують тіньові ціни, які відображають суспільну оцінку продукту у грошових одиницях.

Для оцінки економічної вартості проекту необхідно визначити тіньові ціни, які відображають суспільну вартість продукту у грошових одиницях.